Капу́стинці — село в Україні, у Нагірянській сільській громаді Чортківського району Тернопільської області. Адміністративний центр колишньої Капустинської сільської ради.

Розташування Розташоване на лівому березі р. Серет (ліва притока Дністра), за 25 км від районного центру і 12 км від найближчої залізничної станції Товсте. На південно-західній околиці села струмок Мачара впадає у річку Серет.

Територія — 1,64 кв. км. Дворів — 197. Населення — 357 осіб (2014 р.).

Назва За леґендою, назва села походить від прізвища козака Капусти, який у глибоку давнину збудував тут фортецю, від котрої залишилися земляні вали. У 1971 р. пам'ятки 15–17 ст. зруйнували представники влади, зрівняли могили бульдозерами, знищили й кладовище.

Історія Поблизу Капустинців знайдено римські монети 2 ст. н. е., візантійські монети, у тому числі золотий солід 7 ст., пам'ятки трипільської, черняхівської, корчак-празької і давньоруської культур та єдину інталію на території Тернопільщини.

Перша письмова згадка про поселення датована 1439 р., згодом згадане у 1442 р. як власність Лукаша Лойовича.

1564 р. село належало Щепановській; у населеному пункті вже була церква.

З 1854 року до адміністративної реформи 1867 року у складі Тлустенського повіту Чортківського округу.

У 1867—1918 рр. у складі Заліщицького повіту (Австро-Угорщина).

15 червня 1934 р. село передане з Борщівського повіту до ЧортківськогоRozporządzenie Rady Ministrów z dnia 28 maja 1934 r. o zmianie granic powiatów borszczowskiego i czortkowskiego w województwie tarnopolskiem. .

Від 6 липня 1941 р. до 12 квітня 1944 р. Капустинці — під нацистською окупацією.

Під час німецько-радянської війни загинули або пропали безвісти у Червоній армії:

Петро Білоус (нар. 1910), Борис Боднар (нар. 1918), Йосип Гашпера (нар. 1905), Володимир Колодій (нар. 1905), Володимир Ляхоцький (нар. 1919), Микола Марків (нар. 1905), Василь Николишин (нар. 1924), Василь Сенишин (нар. 1917), Павло Сенишин (нар. 1917), Михайло Солтис (нар. 1915), Антон Чепига (нар. 1903), Василь Шевчук (нар. 1921), Василь Шушкевич (нар. 1900), Іван Яцків (нар. 1900), Сафат Яцків (нар. 1920). </div>

В УПА воювали Михайло Джумага, Михайло Мамуляк («Ключ»), Мирон Морквас, Іван Яцків та інші.

12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області» увійшло до складу Нагірянської сільської громади.

19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Чортківського району (1940—2020), увійшло до складу новоутвореного Чортківського району.

З 1 грудня 2020 року Капустинці належать до Нагірянської сільської громади. Населення

Мова Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року: МоваКількістьВідсотокукраїнська49199.39%російська30.61%Усього494100%

Релігія церква святителя Миколая Чудотворця (ПЦУ; 1898; кам'яна); церква Перенесення мощей святого Миколая (УГКЦ; 2013; архітектор Іван Гудима).

Каплички св. Варвари (1850), Матері Божої (1998), св. Йосафата (2001).

Пам'ятники Насипано символічну могилу УСС (відновлено 1992).

Споруджено пам'ятник полеглим у німецько-радянській війні воїнам-односельцям (1985).

Населення Чисельність населення, чол. 2014 2018 203 354

Соціальна сфера Відомо, що у 1880-х рр. село належало Лянцкоронським. До 1939 р. функціонували філії «Просвіти», «Сільського господаря» та інших українських товариств.

Протягом 1970-х рр. у Капустницях працювали дві комплексні бригади колгоспу с. Улашківці. У 2000 р. в селі на базі розпайованого КСП «Капустинське» створено ПАП «Березина» (директор Володимир Заболотний).

Нині працюють Капустинська загальноосвітня школа I ступеня, клуб, бібліотека, ФАП, торговий заклад.

Відомі люди

Народилися Володимир Балько (1882—1951) — церковний і культурно-просвітницький діяч; Павлина Беноні (нар. 1923) — учасниця національно-визвольного руху, громадська діячка; Василь Марків (нар. 1930) — лікар; Яцків Євгеній (нар.1941) — громадський діяч;

Проживали Мар'ян Лютак (1892—1965) — священик, репресований. Галерея

Примітки

Література

Посилання