Ванда Одольська (; 1909, ПолтаваJerzy Myśliński, Mikrofon i polityka: z dziejów radiofonii polskiej, 1944-1960, 1990, 28 лютого 1972, Варшава) — польська радіожурналістка і компартійна пропагандистка.
Батька звали Тадеуш. Наприкінці 40-х і на початку 50-х років ХХ ст. була коментаторкою радіопередачі «Справи і люди» та однією з ведучих пропагандистської передачі «Fala 49», у якій вихваляла Сталіна, засуджувала «американських паліїв, заводіїв, доморослих спекулянтів», звинувачувала примаса Стефана Вишинського у відсутності патріотизму, говорила, зокрема, що «це завдяки Сталіну поляк знову любить квіти, спокійно працює і вірить у тривкість миру»Wiesław Kot, „Polskie dekady. Kronika naszych czasów”, Wydawnictwo Podsiedlik-Raniowski i spółka, Poznań, b.d.w., s. 25. Після смерті свого редакційного колеги, ведучого «Fala 49» Стефана Мартики, застреленого 9 вересня 1951 р., Одольська попрохала Берута надати їй захист МГБ. У березні 1953 року після смерті Сталіна стверджувала: «Цього болю не можна виплакати. Цієї втрати не можна виміряти нічим»Wojciech Roszkowski, „Najnowsza historia Polski 1914-1993” t. 2, Warszawa 1995, s. 263.. Була коханкою офіцера МГБ, а потім радіожурналіста Єжи Рибчинського.
Похована на Військовому кладовищі у Варшаві на Повонзках.
Відзнаки і нагороди Орден Прапора Праці II класу (1954) Офіцерський хрест Ордену Відродження Польщі (1952) Золотий Хрест Заслуги (1950)
Примітки