Супрані́вка — село в Україні, у Підволочиській селищній громаді Тернопільського району Тернопільської області. Розташоване на сході району. Раніше адміністративний центр сільської ради, якій були підпорядковані села Коршилівка та Росохуватець.

Від вересня 2015 року ввійшло у склад Підволочиської селищної громади.

Населення — 369 осіб (2007).

Історія

Відоме від 17 ст.

З 1854 року до адміністративної реформи 1867 року у складі Мединського повіту Тернопільського округу.

У 1867 —1918 рр. у складі Збаразького повіту (Королівство Галичини та Володимирії).

Діяли товариства «Просвіта», «Луг», «Сільський господар», «Союз українок», кооператива.

12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області», увійшло до складу Підволочиської селищної громади.

19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Підволочиського району, село увійшло до складу новоствореного Тернопільського району.

Населення Мова Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року: Мова Відсоток українська 99,74% російська 0,26%

Релігія церква Різдва Пресвятої Богородиці (1907, мурована, ПЦУ), церква Різдва Пресвятої Богородиці (2010, мурована, УГКЦ), «фігура» на честь скасування панщини.

Пам'ятки Насипано символічну могилу воякам УПА (1990-ті).

Соціальна сфера

Працюють ЗОШ 1-2 ступ., Будинок культури, бібліотека, ФАП, 2 торгові заклади.

Відомі люди Народилися Жанна Юзва, - українська письменниця, педагог Народився і проживав відомий український лікар-рефлексотерапевт Голод Мирослав Володимирович.

Перебували Богдан Лепкий, Іван Франко. Галерея

Примітки

Література Н. Миколюк, В. Уніят. Супранівка //  — С. 371. Супранівка [Текст] / Я. Литвин // Шляхами Золотого Поділля / Наукове товариство імені Шевченка ; редкол.: Р. Миколаєвич, П. Гайда, М. Кінасевич та ін. — Філядельфія, 1983. — Т. 3 : Тернопільщина і Скалатщина : Регіональний Історично-Мемуарний Збірник. — С. 534-538.