Росохува́тець ()— село в Україні, у Купчинецькій сільській громаді Тернопільського району Тернопільської області.

Розташоване над річкою Тудинка на відстані 35км від м. Тернополя, та 14км від селища Козова, 29км від Підгаєць, 30км від Бережан, 38км від Теребовлі. До 2018 року у підпорядкуванні Ішківської сільської ради. Від 2018 року у складі Купчинецької сільської громади

Населення— 320 осіб (2018).

Поблизу села є Росохуватське родовище піску.

Походження назви

Назва с. Росоховатець походить від назви місцевості, де воно розташоване— урочища Росоховате, Росище (перша писемна згадка— 1559р.?). Назва місцевості утворилась від слова Росоха, яке може мати одне з декількох значень:

1. Росоха, розсоха (роздвоєна Соха) означає дещо роздвоєне: руків'я коси, вила, роздвоєний кінець гілки, розвилка дороги, або місце з'єднання двох рік. Отже Росоха в значенні роздвоєння річки— дві притоки, що зливаються під гострим кутом, а розсохи — невеликі безіменні струмки, що впадають в річку біля її вершини і від зливання яких утворюється власне річка. У нашому випадку— в цій місцевості бере свій початок річка Тудинка (8 км на північний захід), а в с. Росохуватець у неї під кутом впадає як ліва притока безіменний струмок.

2. Також, не виключено, що назву Росоха отримала місцевість де постійно займались сінокосом, заготівлею сіна. У нашому випадку— в заболоченій заплаві р. Тудинки природа створила всі умови для косовиці.

3. Можливо назва походить від Соха— примітивне землеробське знаряддя для орання землі. Соха мала роздвоєну робочу частину (розсоху), яка була з'єднана у верхній частині з двома оглоблями, у які запрягали коня. Також, Сохою називали певну кількість розораної землі. Отже, так могла називатись місцевість, де здавна займались обробітком землі.

4. Можливе походження слова Росоха від «розсихатись», пересихати.Отже, так могли назвати мілководну річку чи струмок, і відповідно місцевість по якій вона протікала. Наприклад ліва притока р. Тудинку, що впадає у неї в с. Росохуватець.

5. Існувала легенда, що в давнину під час татарських набігів, біля старої розсохуватої верби, на березі струмка, один шляхтич заховав чималий скарб. Відтоді шукачі, намагаючись його віднайти, почали селитись в тій місцевості. Скарб так і не знайшли, а поселення назвали Росохуватець.

6. Існує версія, що за переказом село заснував польський шляхтич Росоха, недарма, найстаріша вулиця села зветься «Шляхта».

Суфікс -ов- означає приналежність кому? Чому?; суфікс - ат може підкреслювати ознаку; суфікс -ець у слові росох-ов-ат-ець може означати який? Чий?

Історія

Край сильно постраждав і був спустошений під час польсько-козацько-татарських війн 17 ст. Як зазначає Ульріх фон Вердум сусіднє містечко Купчинці було спалене 5 разів. На 1672 р. в Купчинцях він побачив лише руїни замку і заледве 20 вцілілих будинків. Також під час облоги Підгаєць 1667 р. дощенту було спалено сусіднє містечко Козова. Подібної долі зазнали і всі навколишні села, в тому числі Росохуватець, якщо воно існувало на той час як постійне поселення.

Більш активний розвиток села відбувається десь з кінця 17 століття, у час після-татарських нападів. У 1698 році татари досягли Підгайців, але були розбиті, це був останній татаро–турецький напад на наші землі. Саме на цей час припадає заснування нових, та більш активний розвиток вже існуючих поселень на теренах Теребовлянського повіту, Галицької землі, Воєводства Руського, Речі Посполитої.

1772 р. Галичину приєднано до володінь Габсбургів, як Королівство Галичини і Володимерії. У 1809 році під час Наполеонівських війн Галичину зайняли Російські війська. У 1810—1815 роках Росоховатець, разом з цілим Тернопільським краєм, перебував під владою Російської імперії. Кордон проходив між Росоховатцем і Золотою Слободою (Sloboda Zlota — польською).

Історія і сьогодення Росоховатця тісно пов'язане із сусіднім селом Ішків та його замком (Iszkow, Iszczków — польською)

Найшвидше село почало розвиватись на початку 19 століття, із заснуванням фільварку. 1832 року маєток належав Тадеушу Ковнацькому (Tadeusz Kownacki). У другій половині століття фільварок переходить у власність Янковським (Герб Юноша). Значно збільшується кількість населення, відкривається костел. Впроваджуються нові, прогресивніші методи господарювання. Поселення навколо фільварку спочатку звалось Антонівка (Янтонівка, Янківці; Antonówka, Jankowce — польською), згодом приєднане до Росохуватця.

У 1851 році у селі постав філіальний костел св. Войтеха внаслідок перебудови фільваркового господарського будинку, і тоді ж у селі було утворено парафіяльну експозитуру.

11 вересня 1853 року Святіший Отець Пій ІХ надав храму відпуст у дні св. Михаїла і св. Войтеха.

У 1858 році святиня мала, зокрема, три вівтарі та три дзвони на дзвіниці, а після ремонту була консекрована 1890 року (двома роками раніше ескпозитуру піднесли до рангу самостійної парафії). 1892 року костел отримав орган, виготовлений у Львові, а 1897 року збудували парафіяльний будинок.

З 1854 року до адміністративної реформи 1867 року у складі Золотниківського повіту Тернопільського округу.

За часів Імперії Габсбургів, Росоховатець з 1866 р. набуває значення адміністративної одиниці «przełożeństwo obszaru dworskiego».

1848—1851 роки ознаменувався низкою буржуазно-демократичних революцій у всій Європі. Події надали широкого розмаху національно-визвольному руху в Східній Галичині. Відтак 16 квітня 1848 р. цісар підписав спеціальний патент, за яким скасування панщини на галицьких землях сталося майже на п'ять місяців раніше, ніж в інших частинах австрійської імперії. На честь цієї події вдячні селяни Ішкова і Росохуватця 1911 року встановили пам'ятний хрест. Цю пам'ятку можна побачити і сьогодні.

У 1867 - 1918 рр. у складі Підгаєцького повіту.

У 1902 р. велика земельна власність належала Владиславові Янковському.

На початку 20 століття село зробило перші кроки на шляху до громадського і національного відродження. 1908 року було засновано читальню «Просвіти», до якої 1914 року належало 27 осіб, а бібліотека нараховувала на той час 98 книг. Разом з товариством «Січ», яке було засноване 1910 року «Просвіта» стала живчиком громадського і національного життя українців.

З початком Першої Світової Війни, в результаті Галицької битви, із серпня 1914 по серпень 1915 року, село було окуповане російськими військами. У весняному наступі 1915 року австрійсько-німецьких армій взяв участь легіон УСС. Під кінець червня вони дійшли до Золотої Липи. Після переможного бою під Заваловим,- рушили стрільці на схід, зокрема, 2й курінь УСС вів наступ через Підгайці, Маловоди на Росохуватець і 7 вересня без бою зайняв село. Як командир сотні УСС, в селі перебував Петро Франко, син І.Франка.

Зимою 1916 р., коли фронт на довший час проходив по Стрипі в Росоховатці перебував штаб підрозділу німецької армії Colbergsches Grenadier-Regiment Nr. 9

Офензива генерала Брусилова, яка розпочалась 4 червня 1916 року, змусила австрійське військо до відступу з-над Стрипи і фронт знову зупинився над Золотою Липою. В серпні 1917 року російські війська остаточно відступили на схід.

Наближався кінець війни, в листопаді 1918 року владу в краї перебрали українці, Утворилась Західно-Українська Народна Республіка. Демобілізовані військові почали повертатись з фронтів додому.

У польсько-українській війні (1918–1920-х рр.) брав участь поручник Володимир Іваськевич (учитель).

У липні 1919 року Військо Польське за підтримки Антанти відтіснило до Збруча Українську Галицьку Армію і зуміло зайняти всю Галичину. Вже через рік, у липні-вересні 1920 року, більшовицькі війська під командою Будьоного окупували північно-східну частину Галичини і дійшли аж під Варшаву, але згодом змушені були відступити на схід під тиском польської армії та військ УНР. Настав мирний час, відновлювалось національне і громадське життя, хоча українцям зазнавали деяких утисків від польською влади. Росоховатець належав до Тернопільського воєводства, Підгаєцьго повіту, Семиковецької гміни.

1926 року відновили свою діяльність «Просвіта» та «Січ», було засновано аматорський драматичний гурток. 1928 року, з допомогою української еміграції в Америці, розпочалась побудова дому читальні. Маючи свій громадський дім, цього ж року було засноване товариство «Луг» (що в короткий час мало у своїх рядах понад 50 членів), гурток «Рідної школи», кооперативу «Поступ». Було насипано символічну могилу — на пам'ять борців визвольних змагань УСС та УГА. Радянська влада могилу зрівняла з землею, але 1990 р. мешканці відновили її на старому місці.

У 1930-х рр. у Росохуватці виник осередок ОУН. При пацифікації польські жандарми закатували жителя села, члена ОУН Михайла Тупіся.

1 серпня 1934 року внаслідок адміністративної реформи село включене до новоствореної у Підгаєцькому повіті об'єднаної сільської гміни СемиківціDz.U. 1934 nr 68 poz. 634. Rozporządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych z dnia 21 lipca 1934 r. o podziale powiatu podhajeckiego w województwie tarnopolskiem na gminy wiejskie. .

У вересні 1939 Росоховатець, як і вся Галичина, було окуповано радянськими військами. Власники фільварку змушені були поспіхом перебиратись до Варшави, їх маєток було підпалено, а після війни розібрано на будівельний матеріал.

У червні 1941 року прийшла окупація німецька. Все більшого впливу серед українського населення набуває ОУН, створюються відділи УПА. 21-25 серпня 1943 р. на сусідніх хуторах Веснівка проходив ІІІ надзвичайний збір ОУН.

У квітні 1944 року радянські війська прорвали німецьку оборону біля Тернополя і фронт пересунувся над річку Стрипу. Протягом чотирьох місяців село знаходилось в прифронтовій смузі, тому мешканці були відселені, поки під кінець липня його не займають радянські війська в результаті Львівсько-Сандомирської наступальної операції. Під час військових, дій на околиці села впав німецький літак, що перевозив поранених з оточеного Тернополя. На сільському цвинтарі є поховання німецьких солдатів.

Боротьба тривала далі. 15 лютого 1945 року групою із НКДБ НКВС, за участю місцевого сексота, на околиці села Росохуватець, було викрито криївку. Тоді ж було затримано 15 осіб, котрих запідозрили у приналежності до ОУН, 5 повстанців було розстріляно у приміщенні сільської ради. Серед них троє рідних братів — Католи.

Надзвичайно зросла напруга між поляками та українцями, доходило до збройних сутичок. Існували польські відділи самооборони на хуторі Сіножате, та у сусідньому селі Маловоди.

11 квітня 1947 боївка УПА роззброїла місцеву станицю стрибків; 9 травня відплатна акція НКВД, сутички на околиці села в результаті загинуло 3 стрільців.

Радянській владі вдалось організувати колгосп лише при кінці 40-х років, коли було зломлено основний спротив УПА, та підтримуючого селянства. З весни 1948 року селяни уже не змогли працювати на своїй землі.

Росохуватець відносився спочатку до Золотниківського, а потім до 2020 року до Козівського району, Тернопільської області.

12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області» увійшло до складу Купчинецької сільської громади.

19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Козівського району, село увійшло до складу Тернопільського району.

Політика Парламентські вибори, 2019 На позачергових парламентських виборах 2019 року у селі функціонувала окрема виборча дільниця № 610521, розташована у приміщенні клубу.

Результати зареєстровано 319 виборців, явка 76,18%, найбільше голосів віддано за «Слугу народу» — 31,51%, за Всеукраїнське об'єднання «Батьківщина» — 14,71%, за «Європейську Солідарність» — 10,08%. В одномандатному окрузі найбільше голосів отримав Іван Чайківський (самовисування) — 74,15%, за Володимира Кісілевича (Слуга народу) — 9,75%, за Петра Репелу (Всеукраїнське об'єднання «Батьківщина») — 6,36%.

Населення