Башта́нівка (до 1945 року — Пички́, ) — село в Україні, у Бахчисарайському районі Автономної Республіки Крим. Підпорядковане Верхоріченській сільській раді.

Опис Населення — 228 чоловік (станом на 2001 рік). Станом на 2009 рік село займало площу 21,3 гектара, на якій у 136 дворах проживало 193 особи. У селі діє фельдшерсько-акушерський пункт та три туристичні бази. Має регулярне автобусне сполучення з Бахчисараєм та Сімферополем.

Географія

Баштанівка розташована в центральній частині району, на початку Другого пасма Кримських гір, на лівому березі річки Кача, відразу за Качинськими воротами — велетенською ущелиною, що річка прорізає в скелях Другого пасма. У селі в Качу впадає лівий приплив Хору, що утворює невелику долину, яка веде до села Високе. Відстань до Бахчисараю — 7 кілометрів і 45 км до Сімферополя, з якими Баштанівка пов'язаний асфальтованим шосе. Сусідні села: Машине за два кілометри вище по долині Качи й Передущельне за 2,5 кілометра нижче. Висота села над рівнем моря 184 м.

На захід від села знаходиться ущелина Алімова Балка.

Назва

Історична назва села — Пички (вживалися варіанти Пички, Бічкі, Бички, Фицкі). У перекладі з кримськотатарського pıçqı означає «пилка». Варіант з початковим би- відбиває південнобережну діалектну та турецьку () вимову цього слова. Можливо, назва села походить від розташованого в околицях обриву каньйону із зазубленими схилами.Henryk Jankowski, A Historical — Etymological Dictionary of Pre — Russian Habitation Names of the Crimea, Brill, Leiden — Boston, 2006

Історія

Давні часи Біля Баштанівки у Алимівській балці розташовані багатошарові стоянки Алимівського навісу І фінальної давньокам'яної та середньокам'яної доби.

Середньовіччя Згідно з даними археологічних досліджень (склепи з похованнями), територія Баштанівки була заселена вже в VI—VIII століттях нашої ери. До цього ж часу відносять і виникнення розташованого поблизу села археологічного пам'ятника печерного монастиря Качі-Кальон. На мисі Бурун-Кая, на південний захід від села, є залишки будівель, датовані X-XI століттями.

Новоісторичний час Перша згадка села — в джизйє дефтера Ліва-і Кефе в Османських податкових відомостях 1652 року, як Качі Калйан, де перераховані уруми — піддані султана і вказано, що село знаходиться на землі Кримського ханстваЗ джизйє дефтера Ліва-і Кефе 1652 р..

Адміністративно в ханстві село входило у Бахчисарайський кадилик Бахчисарайського ж каймакамства, що зафіксовано в Камеральному Описі Криму 1784 року. Як Качкальян село вказане і в Відомості про виведених з Криму в Приазов'я християн., складеною О. В. Суворовим в 1778 році, і по якій з села насильно виселено 77 християн.

Після анексії Криму Російською імперію 8 лютого 1784 року, село було приписане до Сімферопольському повіту Таврійської областіАдміністративно-територіальний поділ Криму. Після Павлівських реформ, з 1792 по 1802 років, входило в Акмечетський повіт Новоросійської губернії. По новому адміністративному діленню, після створення 8 (20) жовтня 1802 року Таврійської губернії[http://www.soldat.ru/files/f/adm_terr_preobrazovania_v_krimu 1783_1998.part1.rar Крим 1783—1998 рр., стор. 124. З Указу Олександра I Сенату про створення Таврійської губернії, у Чоргунську волость Сімферопольського повіту.

На 1805 року в селі Бичке, згідно з Відомістю про усі селища, у що Сімферопольському повіті полягають., налічувалося 6 дворів, у яких проживало 21 чоловік і 17 жінок, усі кримські татари, а землі належали статському радникові Мегмедчи-беєві. Село довго залишалося малонаселеним, в 1817 році топографи нарахували 7 дворів«Військова топографічна карта півострова Крим. 1817-го року». По адміністративній реформі 1829 року Пичкі приписали до Дуванкойської волості., але село пустіло, можливо, у результаті якихось з еміграцій кримських татар в Османську ТуреччинуСейдаметов Э. Х. Еміграція кримських татар в X IX—XX вв. і на карті 1842 року Пичкі позначені умовним знаком «мале село (менше 5 будинків)»«Топографічна карта півострова Крим, л. VII,.Зйомка полковн. Бетева і подолк. Оберга. 1842 р».. У 1860-х роках, після земської реформи Олександра II, Пички приписали до Каралезької волості.

У «Списку населених місць Таврійської губернії за відомостями 1864 р», за результатами VIII ревізії, у селі в 10 дворах проживала 41 людина кримських татар і була мечетьТаврійська губернія. Список населених місць за відомостями 1864 р., а, судячи з карти 1865 року, у селі значилося 8 дворівЗахід.jpg Карта Таврійської губернії по рекогносцируванню, 1865 року, лист 12.

Мабуть, усе життя збиралися на іншому березі річки, навкруги Анастасієвського скиту, відродженого стараннями архієпископа Херсонського і Таврійського Інокентія в 1850 році на місці давнього Качі-Кальона і приписаного до бахчисарайського Успенському монастирю.

Х-я ревізія 1887 року зафіксувала в Пичках 27 будинків з 137 жителямиПам'ятна книга Таврійської губернії 1889р, на карті ж 1890 року позначений 21 двір з кримськотатарським населеннямКарта Криму 1890 р. Мангуш-лаки.

У Статистичному довіднику Таврійської губернії. Ч.1-я. Статистичний нарис, випуск шостий Сімферопольський повіт, 1915 р. в Каралезькій волості Сімферопольського повіту є село Пички і при ній в приватному володінні: економія Я. Д. Галай, 4 хутіра і три сади.

Новітній час При радянській окупації, у результаті адміністративних реформ початку 1920-х років, до 1922 року була скасована волосна системаПрохоров В. В. Діяльність сімферопольської окружної міліції в початковий період Непу і, згідно з Списком населених пунктів Кримської АССР по Всесоюзному перепису 17 грудня 1926 р. Пички були центром Пичкинської сільради Бахчисарайського району.

Станом на 1926 рік у Пичках проживало 214 осіб, з яких 183 — кримські татари, 11 — росіяни, 2 — українці. Працювала російсько-кримськотатарська школа.

Під час Другої світової війни, у грудні 1943 року, в ході каральних операцій німецьких окупаційних військ проти партизанів, село Пички було повністю спалене, а мешканці вивезені до концтабору Дулаг 241.

До середини XX століття населення виросло майже до чотирьох сотень, а в 1944 році, після визволення Криму від нацистів, згідно з Постановою ДКО № 5859 від 11 травня 1944 року, 18 травня кримські татари з Пички були депортовані в Центральну Азію . На місце виселених татар завезли переселенців з Орловської і Брянської областей , а 21 серпня 1945 року, згідно з указом Президії Верховної ради РРФСР, Пички перейменували у Баштанівку, а Пичкинську сільраду — у Баштанівську.

Україна

Пізніше, на початку 1960-х, Указом Президії Верховної Ради Української РСР, сільраду укрупнили, включивши до складу Верхоріченської, а колгосп ліквідовували, приєднавши до колгоспу Долинний, з центральною садибою у селі Верхоріччя. Зараз колгосп ліквідований, землі передані селянам і орендуються агрофірмою Кримська фруктова компаніяВерхоріченська сільрада.

З лютого 2014 року окуповане Росією.

Населення

Динаміка чисельності населення:

1805 — 38 чол. (всі кримські татари) 1817 — 7 дворів 1864 — 41 чол. 1887 — 137 чол. (всі кримські татари) 1926 — 214 чол. (183 кримських татарина, 11 росіян, 2 українця) 1939 — 314 чол. 1989 — 299 чол. 2001 — 228 чол.

За даними перепису населення 2001 року, у селі мешкало 228 осіб . Мовний склад населення села був таким :

+МоваЧисло ос.Відсоток українська 4 1,75 російська 171 75 кримськотатарська 53 23,25+

Примітки

Посилання Качи-Кальон на сайті печерних міст Криму Баштанівка на сайті Верховної Ради України Баштанівка на картах Баштанівка на сайті Верхоріченської сільської ради Бахчисарайський район. Карта: старі і нові назви Баштанівка. Фото. Качі-Кальон. Печерне місто. Фото.