Бря́нське (до 1948 року — Кочка́р-Елі́, ) — село в Україні, у Бахчисарайському районі Автономної Республіки Крим. Підпорядковане Плодівській сільській раді.

Опис Площа села становить 84,2 гектара. На 2009 рік у Брянському нараховувалося 320 дворів, де проживало 969 осіб. Раніше тут розташовувалося одне з відділень винрадгоспу «Плодівський». Наразі в селі функціонує селянсько-фермерське господарство «ТАЛ».

У населеному пункті діють дитячий садок комбінованого виду «Берізка», фельдшерсько-акушерський пункт, мечеть «Кочкар-Елі джамісі».

Село має автобусне сполучення з Сімферополем.

Назва Історична назва села Кочкар-Елі, означає в перекладі з кримськотатарського «бараняча місцевість» (qoçqar — баран, el — місцевість, край). Сучасну назву було нав'язано радянською адміністрацією у 1948 році після депортації кримськотатарського народу з метою знищення історичної топоніміки півострова.

У 2023 році у проєкті Постанови Верховної Ради України «Про перейменування деяких населених пунктів Автономної Республіки Крим» селу запропоновано повернути історичну назву Кочкар-Елі.

Географія

Брянське розташоване в північно-західній частині району, у нижній течії річки Альми, на лівому схилі долини, у гирлі маловодої балки Сакав. До Бахчисараю і Сімферополя відстань від села по Альмінській долині приблизно однакова — близько 32 кілометрів, через піднесеність Яшлав Зовнішнього пасма Кримських гір до райцентру — 23 км; залізнична станція Поштова за 15 кілометрів.

Сусіднє село Каштани практично на іншому березі річки, Дорожнє — в 700 метрах вище по долині. До берега моря (село Піщане) близько 18 кілометрів. Висота над рівнем моря 81 м.

Історія

Недалеко від села, на правому березі балки Сакав, розташований пізньоскіфський могильник «Заяче», що представляє великий некрополь з різними типами похоронних споруд: ґрунтових могил і склепів в скельних печерах .

Кримське ханство Документальних згадок Кочкар-елі часів Кримського ханства доки не виявлене, з Камерального Опису Криму 1784 року відомо, що село входило в Бакчисарайське каймаканство Бакчесарайського кадилику.

Російська імперія Після анексії Криму Російською імперію 8 лютого 1784 року, село було приписане до Сімферопольському повіту Таврійської областіАдміністративно-територіальне ділення Криму. Після Павлівських реформ, з 1792 по 1802 рік, входила в Акмечетський повіт Новоросійської губернії. За новим адміністративним поділом, після створення 8 (20) жовтня 1802 року Таврійської губернії, Кочкар-елі адміністративно включили до складу Актачинської волості Сімферопольського повіту.

У Відомостях про усі селища, у що Сімферопольському повіті. 1805 року в селі записані 15 дворів, у яких проживало 58 кримських татар. На карті 1817 року село вже не позначене«Військова топографічна карта півострова Крим. 1817-го року».

У 1829 року, після волосної реформи, Кочкар-елі приписали до Мангушської волості того ж повіту«Відомість про казенні волості Таврійської губернії» від 31 серпня 1829 року. На карті 1842 року село позначили умовним знаком «мале село (менше 5 будинків)»«Топографічна карта півострова Крим, л. VII,.Съемка полковн. Бетева і подолк. Оберга. 1842 р.» — мабуть, скорочення населення пов'язане з неодноразовими еміграціями в XIX столітті кримських татар в Османську імперію через політику російської адміністрації.

Зростання населення відмічене до 1865 року — в складеному за результатами VIII ревізії «Списку населених місць Таврійської губернії за відомостями 1864 р». у Кочкар-елі записані 19 дворів, 98 жителів і мечетьТаврійська губернія. Список населених місць за відомостями 1864 р.стор. 17., на карті 1865 року — 15 дворівЗахід.gif «Карта Таврійської губернії за рекогносцируванню, 1865 року, лист 12».

У опублікованих в Пам'ятній книзі Таврійської губернії 1889р результатах Х ревізії 1887 року в селі проживало 146 жителів в 32 дворахПам'ятна книга Таврійської губернії 1889 р. (на карті 1890 року — 30 дворів з кримськотатарським населеннямКарта Криму 1892 р. Азек-Булганак).

Після земської реформи 1890 року село віднесли до Тав-Бадракської волості. Згідно з «Пам'ятною книжкою Таврійської губернії на 1892 рік», у селі Кочкар-ель, що входило у Біюк-Яшлавське сільську громаду, було 95 жителів, на власній землі, в 16 домогосподарствах .

За Пам'ятною книжкою Таврійської губернії на 1900 рік в селі проживало 105 жителів в 18 дворах .

У «Статистичному довіднику Таврійської губернії. Ч.1-я. Статистичний нарис, випуск шостий Сімферопольський повіт, 1915 р». Кочкар-Ель записаний вже як село.

За новим адміністративним поділом, згідно з переписом 1926 року, Коджук-елі відносився до Бій-елінської сільради Сімферопольського району, населення було 243 жителі, а до початку війни наближалося до трьох сотень. До 1940 року сіло, разом з сільрадою, перепідпорядкували Бахчисарайському району.

Після звільнення Криму, по Постанові ДКО № 5859 від 11 травня 1944 року , усі кримські татари були депортовані в Центральну Азію, а в спорожнілі будинки завезли переселенців з Орловської і Брянської областей Росії1944.html Про переселення колгоспників в райони Криму.

18 травня 1948 року, Кочкар-Елі перейменували у Брянське.

Україна У серпень 1954 року була ліквідована Брянська сільрада і приєднана до Плодовської сільської радиСело Плодове. На початку 1960-х років до Брянського приєднали сусіднє село Балки.

З лютого 2014 року в російській окупації.

Динаміка чисельності населення 1805 — 58 чол. (всі кримські татари) 1864 — 98 чол. 1887 — 146 чол. (всі кримські татари) 1926 — 243 чол. (всі кримські татари) 1939 — 265 чол. 1989 — 793 чол. 2001 — 902 чол. За даними всеукраїнського перепису населення 2001 року, рідною мовою мешканці села назвали: російську — 67,18 %; кримськотатарську — 27,16 %; українську — 3,77 %; інші мови — 0,11 %.

Примітки

Посилання Брянське на сайті Верховної Ради України Брянське на картах Бахчисарайський район. Карта: старі і нові назви