Міжзональний турнір із шахів 1979 року в Ризі — відбірковий етап змагань за право 1981 року зіграти матч на звання чемпіона світу із шахів. У турнірі грали переможці зональних змагань ФІДЕ. Турнір відбувся в Ризі (СРСР) із 5 по 29 вересня 1979 року за участю 18 гравців. Паралельно проведено міжзональний турнір у Ріо-де-Жанейро. По три найкращі шахісти з кожного турніру виходили до матчів претендентів 1980 року.

Михайло Таль (СРСР) переміг із результатом 14 із 17 можливих очок (82,4 %), показавши 2-й найвищий результат в історії міжзональних турнірів. Друге місце посів Лев Полугаєвський (СРСР), а третє-четверте місця поділили Андраш Адор'ян і Золтан Ріблі (обидва — Угорщина). У додатковому матчі за 3-тє місце і право виступати в матчах претендентів, який провели в Будапешті, переміг Адор'ян.

Місце проведення Рига — рідне місто всесвітньовідомих гросмейстерів А. Німцовича та М. Таля, тут почали видавати знаменитий журнал «Шахс», а також засновано перший у СРСР Університет шахової культури. Столиця Латвії мала досвід проведення турнірів найвищого рівня, оскільки приймала матчі за звання чемпіона світу серед жінок 1965 і 1972 років, чемпіонати Радянського Союзу й інші всесоюзні змагання. Популярність шахів у Латвійській РСР була запорукою аншлагів під час турніру, який проходив у Художньому академічному театрі імені Я. Райніса (тепер — театр «Дайлес»). Учасники жили в готелі «Латвія» (назва станом на 2021 рік — «Radisson Blu Hotel Latvija»), що розташований усього за 900 метрів від театру по центральній вулиці Леніна (після відновлення незалежності Латвії їй повернули назву «вулиця Свободи» — ).

Кожне крісло в глядацькій залі було обладнано навушниками, двічі на годину транслювали радіокоментар заслуженого тренера СРСР О. Кобленца до найцікавіших партій. Щодня виходили турнірні бюлетені, також оперативно надходила додаткова інформація для журналістів у прес-центрі. Найвищу оцінку рівню організації змагань дали учасники, а також журналісти й офіційні гості — генеральний секретар ФІДЕ Інеке Баккер і кореспондент югославського інформагентства ТАНЮГ, колишній голова Шахового союзу Югославії Божидар Кажич.

Учасники

У турнірі мали брати участь 19 гравців: переможці зональних змагань ФІДЕ, двоє учасників матчів претендентів 1977 року (Бент Ларсен і Лев Полугаєвський), а також Михайло Таль.

Гросмейстер Любомир Кавалек, який кваліфікувався від зони США, травмував ногу під час гри в теніс у рамках фізичної підготовки до турніру й не зміг прилетіти. Його замінив інший американець, майстер Едмар Медніс. Незадовго до початку через хворобу не приїхав гросмейстер Властіміл Горт (Чехословаччина). Його замінив радянський гросмейстер Олег Романишин. І Гортові і Кавалеку було до снаги поборотися за вихід до матчів претендентів, адже обоє гросмейстерів знаходились у першій двадцятці світового рейтингу. Кубинський гросмейстер Роман Ернандес попередив, що запізниться, тому організатори присвоїли йому №1 і провели жеребкування таким чином, щоб перший тур він пропускав. Коли ж шахіст повідомив, що не зможе приїхати за сімейними обставинами (а суддівська колегія враховувала таку можливість), учасників просто опустили на один номер, а порядок турів і пари при цьому не змінилися.

Жеребкування організовано так, щоб представники однієї країни (американці, бразильці, угорці, шахісти Радянського Союзу) зустрічалися між собою в першій половині турніру. Так імовірні товариські нічиї між ними не впливали на результати вирішальних турів. У підсумку, бразильці та угорці дійсно обмежилися короткими нічиїми, американці зіграли результативно, а радянські гросмейстери взагалі уклали тільки 2 нічиї в 10 очних партіях, оскільки, враховуючи їхній рівний і високий клас, кожен із них міг поборотися за призові місця.

Суддівську колегію очолював головний арбітр Мірослав Філіп (Чехословаччина). Заступник головного арбітра — Лев Абрамов, головний секретар — Володимир Дворкович, судді — Владас Мікенас, Пауль Поднієк і Зігфрід Рекшан (усі — СРСР). На церемонії відкриття із промовою виступив голова Шахової федерації СРСР, льотчик-космонавт Віталій Севастьянов.

+ГравецьЕлоКраїнаСпосіб кваліфікації Лев Полугаєвський 2625 1934 учасник матчів претендентів 1977 Бент Ларсен 2620 1935 учасник матчів претендентів 1977 Михайло Таль 2615 1936 додаткова квота федерації-господаря (переможець чемпіонату СРСР 1978)У жодному джерелі прямо не пише, що Таля включили до міжзонального саме за перемогу в чемпіонаті країни. Однак він не грав у зональному турнірі на початку 1978 року, натомість пізніше переміг у першості СРСР-78 і станом на початок 1979 року був найвищим за рейтингом представником Радянського Союзу (8-9-е місця у світі), який не кваліфікувався до міжзонального турніру Золтан Ріблі 2595 1951 турнір 3-ї зони Любомир Любоєвич 2590 1950 турнір 11-ї зони Геннадій Кузьмін 2565 1946 зональний турнір СРСР 1978 Ентоні Майлз 2560 1955 турнір 1-ї зони Олег Романишин 2560 1952 як призер зонального турніру СРСР 1978 року замінив В. Горта (Чехословаччина) Віталій Цешковський 2560 1944 зональний турнір СРСР 1978 Флорін Ґеорґіу 2540 1944 турнір 3-ї зони Андраш Адор'ян 2525 1950 турнір 3-ї зони Джеймс Тарджан 2525 1952 чемпіонат США 1978 (водночас зональний турнір) Едмар Медніс 2510 1937 як призер чемпіонату (зонального турніру) США 1978 року замінив Л. Кавалека (США) Герман ван Рімсдейк 2435 1948 турнір 8-ї зони Єгуда Ґрюнфельд 2430 1956 турнір 2-ї зони Слім Буазіз 2420 1950 турнір 11-ї зони Франсіско Тройс 2415 1946 турнір 8-ї зони Рубен Родріґес 2370 1946 турнір 10-ї зони+

Не змогли приїхати +ГравецьЕлоКраїнаПричина; хто замінивВластіміл Горт26001944хвороба; його замінив Олег РоманишинЛюбомир Кавалек25901943травма ноги; його замінив Едмар МеднісРоман Ернандес25001949сімейні обставини+

Перебіг

1-й тур розпочався швидкою «гросмейстерською нічиєю» між Любоєвичем і Ларсеном (що нехарактерно для бойового стилю данця). Також поділом очок завершилися зустрічі Ріблі — Кузьмін і Ґеорґіу — Романишин. Таль білими переміг Цешковського.

У 2-му турі Ґеорґіу чорними обіграв Кузьміна, Ларсен швидко переграв ван Рімсдейка, Цешковський білими програв Майлзу, а в центральній партії дня Таль ефектно чорними переміг Полугаєвського. Тур видався дуже бойовим — нічию зафіксовано тільки в одній партії з дев'яти.

3-й тур: Таль переміг Романишина, Адор'ян чорними здолав Лобоєвича, Майлз білими поступився Полугаєвському в напруженій партії, яка, разом із дограванням, тривала понад 8 годин, а радянець Кузьмін сенсаційно програв бразильцю Тройсу.

У 4-му турі Ларсен переміг Ріблі, Кузьмін доволі швидко білими капітулював проти Таля, Романишин і Майлз зіграли внічию, а в партії Адор'ян (Угорщина) — Цешковський (СРСР) обоє шахістів грали з помилками, азартно й шанси терезів коливалися в різні сторони. Зрештою, переміг угорський гросмейстер.

5-й раунд змагань відзначився першою нічиєю лідера — Таль зіграв унічию з тунісцем Буазізом. У напруженій боротьбі очко поділили також Ґеорґіу та Ларсен. У середині партії румунський гросмейстер не помітив виграшного ходу, після якого позиція чорних стала би беззахисною. Після завершення турніру на питання, що йому найбільше запам'яталося на турнірі, він відповів: «Випустив в один хід перемогу над Ларсеном». Цешковський білими переміг Полугаєвського, а Романишин несподівано не зміг здолати Родріґеса, який замикав таблицю (нічия).

6-й тур запам'ятався курйозами в партії Любоєвич — Ріблі. У розв'язці швидкої партії (суперники витратили тільки по 1 годині на 27 своїх ходів) суперники не помітили простих ходів, які б «зв'язали» ворожі фігури — спочатку Ріблі не побачив ефектний хід, а наступним ходом проґавив свій шанс на нічию Любоєвич. Ларсен білими у туровому ендшпілі проти Тройса не ризикнув боротися за просування прохідного пішака, погодившись на нічию. Очки поділили також Романишин і Цешковський та Адор'ян і Полугаєвський.

У 7-му турі зустрілися лідери — Михайло Таль і Бент Ларсен. Напружена партія протікала в цікавій боротьбі, яка завершилась унічию. Любоєвич чорними застосував невдалу дебютну новинку в англійському початку, потрапив у скрутне становище, потім вирівняв гру, але зробив критичну помилку в мітельшпілі, програвши Ґеорґіу. У поєдинку сусідів у турнірній таблиці Полугаєвський переграв Романишина та вирвався вперед.

У 8-му турі Ларсен переміг білими Майлза, а чорними Полугаєвський і Романишин виграли у Кузьміна та Адор'яна, відповідно. Лев Полугаєвський таким чином наздогнав Адор'яна і тепер тільки на одне очко відставав від першого Таля.

9-й тур відзначився «товариськими нічиїми» співвітчизників (Тройс — ван Рімсдейк і Ріблі — Адор'ян), зустріччю «двох Талів» («югославським Талем» називали Л. Любоєвича), а також несподіваною поразкою Цешковського від американця Тарджана. Тріо лідерів (Таль, Ґеорґіу, Ларсен) здобуло перемоги та залишилося на перших місцях.

У 10-му турі в рівній гострій боротьбі Майлз чорними переміг Любоєвича, ван Рімсдейк виборов нічию проти Таля. Румун Ґеорґіу пасивно провів партію з Ріблі, програвши її. Угорський гросмейстер наблизився до заповітної трійки. Ларсен вирішив не форсувати подій проти Цешковського (нічия), а Полугаєвський чорними не зумів здолати опір Тарджана. Обидві партії закінчилися поділом очок. Романишин у цейтноті у виграшній позиції з Буазізом припустився серії помилок, що привело до нічиєї. 10 годин тривала партія Адор'ян — Кузьмін. На 85-му ході в позиції «слон і три пішаки проти тури і пішака» суперники погодилися на нічию.

В 11-му турі Ґеорґіу переміг Адор'яна (який відставав тільки на ½ очка) і залишився в чільній трійці. Любоєвич чорними в кращому становищі грубо помилився та програв кубинцю Родріґесу. Полугаєвський у партії з Ларсеном отримав прохідного пішака «a» і блискучою 13-ходовою комбінацією знищив коня, який блокував поле a8.

12-й тур не приніс жодної перемоги білим. Результати зустрічей між фаворитами: Ріблі — Таль — ½:½, Ларсен — Романишин — 0:1, Любоєвич — Цешковський — ½:½. Неочікувано Адор'ян білими не зумів переграти Буазіза (нічия), а Ґеорґіу програв бразильцю Тройсу, що дозволило угорському гросмейстеру Ріблі наздогнати румуна.

У 13-му турі Таль переміг Ґеорґіу, Ріблі — Майлза, а Кузьмін — Ларсена. Гра між Полугаєвським і Любоєвичем проходила за переваги радянського гросмейстера, однак югослав уміло оборонявся й зумів на 30-у ході так ускладнити становище, що продумати всі варіанти в умовах цейтноту було неможливо, тому Полугаєвський змушений був погодитись на нічию.

У 14-му раунді Кузьмін слабо зіграв проти Ґрюнфельда (нічия), Полугаєвський чорними погодився на нічию проти ван Рімсдейка, а партія Любоєвич — Романишин стала найдовшою в турнірі. Львівський шахіст 110 ходів і понад 12 годин намагався реалізувати матеріальну перевагу, але белградець захистив нічию. Також поділили пункт Ґеорґіу та Майлз, які були сусідами в турнірній таблиці й претендували на потрапляння до першої трійки.

15-й тур розпочався технічною поразкою Буазіза (Туніс), який не з'явився на партію проти Ґрюнфельда (Ізраїль) із політичних причин (арабо-ізраїльський конфлікт), а також «гросмейстерською нічиєю» в партії Кузьмін — Любоєвич, де обоє партнерів уже втратили шанси на вихід до матчів претендентів. Швидко погодились на нічию і в партіях Таль — Адор'ян і Цешковський — Ріблі. Обом представникам США вдалося здобути по ½ очка проти лідерів: Полугаєвському не вдалося обіграти Медніса, а Ларсен упродовж 80 ходів безуспішно боровся за перемогу проти Тарджана.