«Пикник» () — радянський і російський рок-гурт, заснований у Ленінграді 1978 року. Відправною точкою нинішнього «Пікніка» самі учасники гурту вважають прихід до неї Едмунда Шклярського у 1981 році, або рік запису першого альбому — 1982 рік. Під час концерту гурту 22 березня 2024 року стався теракт у «Крокус-Сіті Голл».
Гурт часто виступав з концертами на підтримку соратників Путіна, у тому числі — в анексованому Росією Криму. Музиканти гурту Едмунд Шклярський, Леонід Кірнос, Марат Корчемний і Станислав Шклярський — фігуранти бази даних центру «Миротворець»Центр «Миротворець»: Шклярський Едмунд МечиславовичЦентр «Миротворець»: Кірнос Леонід ЗеліковичЦентр «Миротворець»: Корчемний Марат ОлександровичЦентр «Миротворець»: Шклярський Станіслав Едмундович.
Історія гурту
1978—1981 Гурт утворений у вересні 1978 року в Ленінграді зі студентів Ленінградського політехнічного університету (Політеху), які грали в аматорському гурті «Орион». До складу увійшли: Олексій Добичін (вокал, тексти), Сергій Омельниченко (гітара, вокал, тексти), Євген «Жак» Волощук (бас-гітара), Микола Михайлов (флейта) та Олександр Мацков (ударні). Через деякий час Мацкова за барабанами змінив Олександр Кондрашкін.
У березні 1979 року склад групи посилив однокласник Миколи Михайлова по музичному училищу і флейтист гурту «Вторник» Юрій Данілов. Репертуар гурту «Пикник» в ці роки спирався, головним чином, на пісні Добичина і Омельниченка — енергійні рок-н-роли, блюзи і біт.
1981—1983 У 1981 році Євген Волощук (бас-гітара) і Олексій Добичін (вокал) залишилися удвох. На вакантне місце гітариста Волощук запросив учасника групи «Лабиринт» Едмунда Шклярського (вокал, гітара, фортепіано). Едмунд прийшов не один, а разом з Олександром Савельєвим (гітара). Дебют Едмунда Шклярського в «Пикник» відбувся на одному з концертів Ленінградського рок-клубу 28 листопада 1981 року. Можна зустріти твердження, що учасники гурту вважають, що професійний і повноскладний гурт утворився саме у 1981 році, коли Едмунд Шклярський став лідером групи.
У 1982 році «Пикник» записує на студії Андрія Тропілло свій перший магнітоальбом «Дим», над яким працювала з новим барабанщиком Алі Бахтіяровим. В оригінальну версію альбому входили пісні «Диск-жокей» і «Кто много молчит» («Хто багато мовчить»), які виключено з трек-листа у перевиданнях. Також у «Дим» не потрапили з різних причин такі пісні, як «Велосипед», «За невинно убиенных» (увійшла пізніше в альбом «Немного огня») і деякі інші пісні. Назву альбому, яку запропонував Андрій Тропілло, було прийнято без довгих обговорень. Порядок композицій визначався простим чергуванням «швидка-повільна» і «від сильної до слабкої». Спочатку альбом не передбачав наявності обкладинки, навіть «віртуальної».
Восени 1982 року відбулося перше публічне представлення записів у клубі «Фонограф» в Ленінградському Палаці молоді.
У 1983 році «Пикник», поряд з гуртами «Аквариум», «Зоопарк» і «Россияне», стає лауреатом I фестивалю Ленінградського рок-клубу. В гурт на місце барабанщика приходить Леонід Кірнос. Записується перший варіант пісні «Великан» («Велетень»), яка вперше в музичній історії гурту потрапляє до хіт-параду газети «Смена» в рубриці «у сучасних ритмах».
1984—1987 У 1984 році в гурті відбувається розкол. «Пикник», у складі якого залишаються тільки Шклярський та Савельєв, виходить з Ленінградського рок-клубу. Після цього протягом двох років група не має постійного складу.
Пізньої осені на тій же студії Андрія Тропілло Шклярський та Савельєв за підтримки сесійних музикантів Сергія Вороніна (клавішні), Володимира Сизова (бас-гітара) і Олександра Федорова (ударні) записують свій другий альбом «Танец волка» («Танець вовка»). Альбом виявився сповнений похмурих образів і драматичних сюжетів, навіяних готичними оповіданнями Едгара По та Натаніеля Готорна, а в музичному відношенні близький до естетики бароко-року.
З 1985 року гурт починає активну гастрольну діяльність. У ЛБМ гурт показує програму «Танець Вовка» наживо. Вперше на сцені з'явився «електричний рот», який іноді подорожує з гуртом і тепер.
У тому ж році «Пикник» потрапляє до «чорних списків» гуртів, заборонених для тиражування в студіях звукозапису. Гурт зазнає нападок партійно-комсомольської преси, особливо за такі пісні, як «Опиумный дым» («Опіумний дим»).
Записаний перший варіант пісні «Праздник» («Свято»; вперше в історії групи застосовується комп'ютер), яка звучить в ефірі новорічної програми «Кружатся диски» на Ленінградському ТБ.
У 1986 році, також за допомогою комп'ютерів, записано пісню «Я почти итальянец» («Я майже італієць»). Група знаходить стабільний склад: Едмунд Шклярський (вокал, гітара), Віктор Євсєєв (бас-гітара, бек-вокал), Юрій Ключанцев (клавішні, саксофон), колишній учасник гурту «Зеркало» Сергій Воронін (клавішні) і Вадим Пономарьов (ударні). Записується перший варіант альбому «Иероглиф», що включає твір Йоганна Себастьяна Баха.
З допомогою Володимира Воронецького, Лева Левінсона і журналіста Михайла Садчикова «Пикник» у затяжному бою з худрадою отримує право на гастрольну діяльність, і наприкінці року гурт вирушає на свої перші гастролі в Таллінн і Донецьк.
Під час новорічних концертів в БК ім. Капранова знімається відеоряд на пісню «Иероглиф» («Ієрогліф»). З легкої руки Михайла Садчикова у групи з'являється можливість випустити свої пісні на фірмі грамзапису «Мелодія». Другий, класичний варіант альбому «Иероглиф» записується за чотири дні в студії Будинку композиторів. Через кілька місяців у музичних магазинах країни з'являється один з перших альбомів радянського рок-гурту, випущених на вініловому диску.
На диску «Место встречи — дискотека-3» («Місце зустрічі — дискотека-3») з'являється пісня «Я почти итальянец» з авторськими коментарями Артура Макарьева, що згодом став ініціатором запису другої вінілової платівки гутру «Пикник».
Навесні 1987 року до колективу знов вливається барабанщик Леонід Кірнос.
1988—1990 У 1988 році в Москві, на фірмі «Мелодія» здійснюється запис альбому «Родом ниоткуда». На гастролях в якості звукорежисера з групою працює Святослав Образцов. Влітку для програми «Утренняя пошта» в українській Ялті знімається кліп на пісню «Праздник». У вересні в СКК їм. Леніна в Ленінграді проходить три сольних концерти гурту «Пікніка» поспіль. У грудні гурт залишають Євсєєв і Ключанцев.
У 1989 році бас-гітаристом групи стає Володимир Сизов, який, як і Сергій Воронін, брав участь у запису альбому «Танец волка». Навесні «Пикник» гастролює разом з французьким гуртом «Dirty Side», а влітку бере участь у фестивалі прибалтійських міст у польському місті Сопот.
У 1990 році у гурта «Пикник» з'являється свій графічний символ, який тепер є на всіх дисках і сценічних декораціях. У травні в будівлі Мухінського училища знімається кліп на пісню «Дай себя сорвать» («Дай себе зірвати»). До гурту повертаються Євсєєв і Ключанцев, разом з ними приходить гітарист гуртів «Продолжение следует» і «Санкт-Петербург» Андрій Мерчанський. У цьому складі «Пикник» летить до Японії, в місто Осака, на фестиваль «Експо-90».
1991—1995 У 1991 році на «Ленфільмі» у Михайла Шемарова був записаний альбом «Харакири». В якості директора до гурту повертається колишній барабанщик Алі Бахтіяров. Влітку Едмунд Шклярський та Сергій Воронін беруть участь у пішій прощі до Папи Римського до польського міста Ченстохова. Після повернення з Польщі 22 серпня «Пикник» виступає на збірному концерті «Рок проти танків» на Палацовій площі Ленінграда, що проходив після серпневого путчу. У листопаді в ВКЗ «Октябрьский» в Санкт-Петербурзі з аншлагом проходить три сольних концерти поспіль.
У 1992 році на лейблі «Matuzalem» виходить у світ передостання грамплатівка «Пікніка» «Харакири», вперше оформлена самим Шклярским. В країні девальвація, і за концерт у Мінську група отримує мішок грошей (свій «мільйон у мішку»). З'являється ще один атрибут шоу — «вказуючий перст». У тому ж році виходить фільм Івана Охлобистіна «Арбітр» з саундтреком гуртів «Пикник» та «Оберманекен», отримав нагороду «Кінотавр» в категорії «Фільми для обраних».
У 1993 році «Пикник» бере участь у зйомці «Програми „А“» («Ад Либитум») і в концерті «Зворотна сторона Місяця» в ДК ім. Горбунова. Наприкінці року, за сприяння Олега Круглова, на лейблі «Аура» виходить перший CD групи — ремейк альбому «Дим», перезаписаного спеціально присутніми для цього музикантами першого складу, які грали на оригінальної запису.
16 лютого 1994 року у ВКЗ «Октябрьский» з дворічним запізненням група відзначила 10-річчя з моменту появи на світ альбому «Дим». Навесні з'являється другий CD гурту «Пикник» — «Немного огня». Тоді ж з групи йде Андрій Мерчанський.
Останній спалах «вінілу» — Олександр Савельєв на лейблі «АнТроп» випускає оригінальну версію альбому «Танец волка». Цей альбом, як і «Дим» роком раніше, перезаписується. Під час спільного концерту з групою «Наутилус Помпилиус» в Казахстані (місто Алма-Ата) відбувається знайомство з Вадимом Самойловим. Восени в автокатастрофі гине Алі Бахтіяров.
Восени 1995 року Едмунд Шклярський знайомиться з Віктором Грицаєнком, який згодом стає директором групи, і 6 грудня в ВКЗ «Октябрьский» проводить свою першу акцію-презентацію нової програми «Вампирские песни». Вперше чудеса виверження вогню демонструє Олександр Яровий. Альбом «Вампирские песни» записаний разом з вокалістом Андрієм Карпенком (відомим також як Анрі Альф).
1996—2000 У 1996 році після гастролей в Нижньому Новгороді групу остаточно покидають Євсєєв і Ключанцев. Бас-гітаристом стає Олександр Рокін. Записується і незабаром видається альбом «Жень-шень». Влітку на лейблі «Союз» виходить антологія записів групи «Пикник» на восьми дисках з книжкою-анотацією Андрія Бурлаки.
У 1997 році на лейблі «Аура» виходить наступний альбом — «Стекло». Вперше (на підспівках у пісні «Два великана») Шклярський залучає до запису своїх дітей: Аліну і Станіслава. 26 вересня в клубі «Ватрушка» знімається кліп на пісню «Лицо».
Павло Сурков зазначав, що «З кінця 90-х, коли у „Пикника“ почалося, по суті, нове життя — збільшилася кількість концертів, ускладнилося й модернізувалося шоу, що не дозволило гурту канути в безвість подібно іншим рок-героям 80-х — на сцені почали з'являтися сконструйовані Едмундом Шклярським дивні, але чарівні електроінструменти. Першим з таких інструментів стала „жива віолончель“ — виходить на сцену в пісні „Глаза Очерчены Углём“ дівчина, вздовж тіла якої натягалася струна зі звукознімачем, на якій Шклярський грав соло. Потім з'явився відомий „новоєгипетський інструмент“, зроблений на основі синтезатора Moog — дивного вигляду агрегат із величезним важелем звучить у легендарній пісні „Египтянин“».
1998 рік додав до антології гурту ще одне музичне відгалуження — електронний альбом «Пить электричество», записаний спільно з міфічною групою «Секта МО». «Секта МО» — це магічні об'єкти. Це люди, які не мають прямого відношення до даної музики. Але їх голоси були записані, семпловані й потім використані.
Того ж року покидає групу і повертається у радіобізнес директор Віктор Грицаєнко.
1999 року виходить компіляція пісень гурту «Пикник» та однойменна програма «The Best». Презентація програми відбулася в Санкт-Петербурзі 7 березня.
3 травня в ГЦКЗ «Росія» в Москві, знову ж таки з запізненням на 2 роки група відзначає 15-річчя «свідомого» життя. Ненадовго у гурт вливається Стас Дрьомов, що встиг, однак, організувати гастролі гурту від Пітера до Владивостока і створити кліп на пісню «Шарманка».
У травні на посаді бас-гітариста Олександра Рокіна змінює Святослав Образцов.
Новорічну ніч з 31 грудня на 1 січня «Пікнік» зазначає ударним концертом у Санкт-Петербурзі, на площі біля Казанського собору, в 4 години ранку.
2000 року три українські бізнесмени та громадські діячі — Віктор Шпак, Ляшко Олег Юрійович та Юрій Гора ініціювали створення спільної програми гурту «Пикник» та Запорізького струнного оркестру під управлінням Всеволода Мадана.
21 жовтня «Пикник» бере участь у збірному концерті «Рок-Клуб — XX років» у ДС «Ювілейний».
2001—2005