Державна програма розвитку Збройних Сил на період до 2020 року — це програма щодо розвитку та реформування Збройних Сил України, що була затверджена на підставі Стратегічного оборонного бюлетеня України та вимог рішень РНБО України «Про Концепцію розвитку сектору безпеки і оборони України» та є завершальним циклом оборонного планування, що надає реальне підґрунтя для розвитку Збройних Сил України.

Розробка програми та її особливості 12 лютого 2015 року відбувся телеміст для обговорення реформ у сфері оборони, у якому взяли участь делегації Міністерства Оборони, Збройних Сил України та представники громадськості. Під час телемосту було повідомлено, що йде процес створення нової редакції Стратегічного оборонного бюлетеня, за положеннями якого планується створити нову Державну програму розвитку Збройних Сил. За словами делегацій, проект програми, на час телемосту, уже обговорювався на рівні експертних груп і найближчим часом планувалося представити проект широкому загалу. 21 січня 2016 року стали відомі точніші терміни презентації наступної програми. За словами, начальника Генерального Штабу, Віктора Муженка нову програму планується презентувати на Варшавському саміті НАТО, що мав пройти влітку 2016 року. Він також повідомив, що про основні напрямки та цілі реформи вже було докладено Військовому комітету НАТО та країнам членам НАТО, альянс висловив підтримку реформі. Але на саміті програма представлена так і не була.

6 червня 2016 року президент України Петро Порошенко підписав указ про затвердження нового стратегічного оборонного бюлетеня.Указ Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 20 травня 2016 року "Про Стратегічний оборонний бюлетень України"» від 06.06.2016 № 240/2016 Цей документ став дорожньою картою майбутньої програми. 3 грудня 2016 року начальник Генерального штабу - Головнокомандувач Збройних Сил України генерал армії України Віктор Муженко повідомив, що Генеральний Штаб завершив роботи над проектом програми та вже передав її на розгляд Кабінету Міністрів. Урядом програму було схвалено 27 грудня, а вже через декілька днів програма була підтримана РНБО. Програма набрала чинності 22 березня 2017 року, відразу після підписання документу Президентом України Петром Порошенком.

З початком виконання програми втратили чинність попередні укази Президента: щодо держпрограми реформування і розвитку ЗСУ до 2017 року та щодо підвищення ефективності планування в секторі безпеки і оборони. Контроль за виконанням нової програми був покладений на секретаря РНБО Олександра Турчинова.

Нова програма розвитку ЗСУ отримала ряд особливостей, що були не характерні для минулих програм: стратегічні цілі та завдання Стратегічного оборонного бюлетеня отримали значення пріоритетності; в програмі були враховані заходи Державної цільової програми розвитку озброєння та військової техніки на період до 2020 та об'єми міжнародної допомоги; програма включала лише заходи розвитку ЗСУ, заходи утримання визначалися окремими щорічними планами; програма узгоджена з Цілями партнерства в рамках Процесу планування та оцінки сил (ППОС/PARP); програма передбачала умови особливого періоду; фінансування програми проходило в межах Державного бюджету України на потребу ЗСУ; текст програми було засекречено.

Мета та шляхи досягнення Мета та завдання програми повністю відповідали цілям та завданням Стратегічного Оборонного бюлетеня. Основна ціль - це набуття спроможностей збройних сил для ефективного реагування на загрози національній безпеці у воєнній сфері, оборони України, захисту її суверенітету, територіальній цілісності та недоторканості. Також метою програми є досягнення євроатлантичних стандартів та критеріїв необхідних для набуття членства в НАТО, це завдання визначене Президентом України у Воєнній доктрині.

У програмі передбачалися такі шляхи досягнення мети: автоматизація процесів управління та обліку; уніфікація, модернізація та відновлення озброєння та військової техніки; створення необхідних резервів для забезпечення військ; професіоналізація особового складу; використання міжнародної військово-технічної допомоги; удосконалення нормативно-правової бази; перехід до системи оборонного планування, заснованої на спроможностях; стандартизація та кодифікація озброєння та майна відповідно до стандартів НАТО; підготовка та оцінка готовності військ за стандартами НАТО.

Стратегічні цілі та фінансування Стратегічна ціль Обсяг фінансування 2017 р. 2018 р. 2019 р. 2020 р. Розвиток системи управління ЗС України на основі прийнятих у НАТО принципів і стандартів 4 855,47 млн ₴ 595,76 млн ₴ 1 335,31 млн ₴ 1 529,62 млн ₴ 1 492,79 млн ₴ Удосконалення системи оборонного планування, запровадження в Міністерстві оборони України та ЗС України прозорого та ефективного управління ресурсами з використанням сучасних євроатлантичних підходів за рахунок утримання Набуття спроможностей ЗС України для гарантованої відсічі збройній агресії, оборони держави та участі в підтриманні миру і міжнародної безпеки 63 798,82 млн ₴ 3 620,29 млн ₴ 11 391,98 млн ₴ 22 481,94 млн ₴ 26 304,60 млн ₴ Створення єдиної системи логістики та удосконалення системи медичного забезпечення ЗС України відповідно до стандартів НАТО 31 796,06 млн ₴ 2 899,22 млн ₴ 9 379,27 млн ₴ 9 284,77 млн ₴ 10 232,80 млн ₴ Створення єдиної системи логістики та удосконалення системи медичного забезпечення ЗС України відповідно до стандартів НАТО 389,03 млн ₴ 57,94 млн ₴ 105,39 млн ₴ 105,76 млн ₴ 119,94 млн ₴ Всього на заходи розвитку 100 939,38 млн ₴ 7 173,21 млн ₴ 22 211,95 млн ₴ 33 402,10 млн ₴ 38 152,12 млн ₴

Основні напрямки реформування та розвитку Збройних Сил згідно програми

Системи управління Програма розвитку ЗСУ передбачає удосконалення системи управління військами. Так, передбачається виділення нової окремої посади Головнокомандувача Збройних Сил України. Головнокомандувач ЗСУ має безпосередньо підпорядковуватися Верховному Головнокомандувачу (Президенту України) та Міністру Оборони України. Під його управління зі структури Генерального штабу планується окремо виділити Головний командний центр ЗСУ, а також Головнокомандувачу ЗСУ будуть підпорядковуватись: Начальник Генерального Штабу. Генеральний штаб має займатися плануванням оборони держави, стратегічним плануванням, застосуванням та розвитком ЗСУ. Заступник Головнокомандувача. Відповідальний за забезпечення військ та здійснює управління Командуванням Сил логістики, Головним управлінням оперативного забезпечення, Головним управлінням морально-психологічного забезпечення, Центральним військово-медичним управлінням. Командувачі видів військ, ВДВ та ССО, що відповідають за формування, підготовку, забезпечення та розвиток військ, проведення операцій. Командувач об'єднаних сил, що керує Об'єднаним оперативним штабом ЗСУ та органами управління оперативно-тактичних угрупувань. Програма передбачає створення стаціонарних захищених пунктів управління для стратегічного рівня та новоствореного військового управління оперативного рівня. Пункти управління для окремих родів військ та сил планувалося відновити, відремонтувати та модернізувати. Крім того, на пунктах управління планувалося уніфікувати штати та привести їх до перспективної структури ЗСУ. Окремо, в програмі, оговорювався перерозподіл техніки пунктів управління з метою оптимізації та визначення чинних потреб в ремонті та модернізації.

З метою автоматизації системи оперативного (бойового) управління, зв'язку, розвідки та спостереження українська армія мала перейти на систему C4ISR, що передбачала: Створення захищеної телекомунікаційної мережі; Переведення стратегічних, оперативних та тактичних систем зв'язку на цифрову платформу; Впровадження автоматизованої системи управління розвідкою; Удосконалення автоматизованої системи управління ПС; Створення автоматизованих систем управління СВ та ВМС. Допомогти в провадженні сучасної системи бойового управління мали міжнародні партнери у рамках співпраці «Україна - НАТО».

Систему C4ISR, під час створення, планувалося тісно інтегрувати з іншою імпортною системою, а саме з системою по управлінню оборонними ресурсами DRMIS) (Defence Resource Management Information System). Цю систему успішно використовують у Канадській армії. Державна програма передбачала: Розробку концепції програми створення єдиної інформаційної системи управління оборонними ресурсами. Розробку програма створення єдиної інформаційної системи управління оборонними ресурсами. Реалізацію розробленої програми.

Оборонне планування Згідно з програмою, оборонне планування мало здійснюватися на основі чинних спроможностей та мало бути орієнтоване на актуальні загрози. Під час планування передбачалося використовувати комплексний підхід до оборони. Заходи оборонного планування поділялися на: Короткострокові — підвищення якості розроблення і складання «Плану утримання та розвитку ЗС України», бюджету Міністерства оборони, його спрямування на досягнення Збройними Силами визначених спроможностей; Середньострокові — затвердження спільним наказом Міністерства оборони України та Генерального штабу ЗС України комплексного документа розвитку спроможностей ЗС України; Довгострокові — циклічне проведення оборонного огляду, за результатами яких Президентом України затверджується концептуальний документ на довгострокову перспективу та розроблення та затвердження Кабінетом Міністрів України відповідних державних цільових програм.

Впровадити нову систему оборонного планування планувалося вже до 2018 року.

Процедури планування та здійснення закупівель Програма передбачала створення та запровадження інтегрованої системи закупівель. Процес був поділений на такі етапи: Розроблення проекту Концепції створення інтегрованої системи закупівель. Розроблення відповідно до Концепції критеріїв для поступового переходу до сфери публічних закупівель звичайних озброєнь. Створення єдиного підрозділу, відповідального за забезпечення всього життєвого циклу ОВТ та МТЗ. Також, програмою був запланований перерозподіл системи делегування повноважень. Для цього були заплановані наступні заходи: Підбір, наймання та підготовка персоналу для виконання функцій уповноважених осіб замовника. Створення централізованих закупівельних організацій у видах ЗС України та регіональних закупівельних організацій. Перехід від системи прийняття рішень тендерними комітетами до системи прийняття рішень уповноваженими особами замовника.

Удосконалення підготовки військ Удосконалення системи та методів підготовки мало відбуватися за наступними векторами: Під розробки нових програм планувалося використати весь здобутий досвід під час антитерористичної операції на сході України. Впродовж виконання програми ставилося на меті оновити та удосконалити навчально-методичні бази. Підготовка та навчання мало відбуватися з урахуванням потреби сумісності з військами держав-членів НАТО. Війська ЗСУ мали навчатися співпрацювати з іншими державними структурами.

Місце проведення навчань мало залежати від типу особливого складу. Так резервісти першого та другого резерву під час навчальних зборів мали збиратися як на військових базах так і в навчальних центрах. Для рядового, сержантського та старшинського особового складу виділялися виключно навчальні центри для проходження курсів. Офіцери ЗСУ повинні були проходити підготовку за спеціальністю, курсову підготовку та дистанційне навчання на кафедрах військової підготовки, вищих військових навчальних закладах та в Національному університеті оборони України.