Норвегія — високорозвинена постіндустріальна країна. Держава має розвинену змішану економіку із значною часткою державного сектора в стратегічних галузях. Норвегія має дуже високий рівень життя в порівнянні з іншими європейськими країнами і розвинену систему соціального забезпечення. Економіка диверсифікована, з такими галузями: нафтова і газова, харчова, кораблебудування, паперова, металургійна, хімічна, текстильна та легка промисловість, гірнича, рибна. Основні види транспорту — автомобільний, залізничний, морський.
Загальна характеристика Норвезька економіка — це економіка змішаного типу, тобто в ній вдало поєднуються вільний ринок і масштабне державне втручання (кожен 3-й зайнятий в державному секторі).
Державна економічна політика вважається однією з найефективніших в світі: для Норвегії характерні низький рівень інфляції (0,5 % в 2007; 2,1 % в 2017) і безробіття (бл. 2,5 % в 2007; 4,0 % в 2017, один з найнижчих показників для країн Європи).
У рейтингу Глобального звіту з людського розвитку за 2001 рік, підготовленого Програмою розвитку ООН, серед 162-х країн світу Норвегія посідає перше місце. Щорічні Глобальні звіти з людського розвитку готуються з 1991 року. В них оприлюднюються списки країн за рівнем людського розвитку, враховуючи такі показники, як рівень медичних послуг, освіти, тривалість життя та інші. 2001 року додався ще один — індекс технологічного розвитку (доступ до новітніх інформаційних технологій і комунікацій).
Норвезька промисловість значною мірою базується на використанні природних ресурсів. І водночас знайдеться не багато країн, які б ще більше, ніж Норвегія, залежали від зовнішньої торгівлі. Щоб і далі йти в ногу з часом, в країні проводять інтенсивні наукові дослідження перспективного плану, як у промисловості, так і в державному секторі.
За розмірами прибутку з розрахунку на душу населення Норвегія — одна з найбагатших країн у світі. У 1996 валовий внутрішній продукт (ВВП), тобто загальна вартість ринкових товарів і послуг, оцінювався в 157,8 млрд дол., або 36 020 дол. з розрахунку на душу населення (у 2000 — 36 806 дол.), а купівельна здатність — в 11 593 дол. на душу населення. У 1996 на частку сільського господарства і рибальства припадало 2,2 % ВВП проти 2 % в Швеції (1994) і 1,7 % в США (1993). Частка добувної промисловості (завдяки видобутку нафти в Північному морі) і будівництва становила бл. 30 % ВВП в порівнянні з 25 % в Швеції. Приблизно 25 % ВВП прямували на витрати держави (в Швеції 26 %, в Данії 25 %). У Норвегії порівняно висока частка ВВП (20,5 %) прямувала на капіталовкладення (в Швеції 15 %, в США 18 %). Як і в інших Скандинавських країнах, відносно невелика частка ВВП (50 %) йде на особисте споживання (в Данії — 54 %, в США — 67 %).
Історія
До кін. XIX ст. Норвегія була периферійною країною, орієнтованою на Велику Британію як на основного торгового партнера і спеціалізувалася на вилові та експорті риби і морських перевезеннях.
Після Другої світової війни економічне відновлення Норвегії відбувалось швидкими темпами.
У 1960 році Норвегія вступила в Європейську Асоціацію Вільної Торгівлі та з кін. 1960-х рр. завдяки інтенсивному освоєнню родовищ нафти і газу на норвезькому шельфі в Північному морі країна вийшла на одне з перших місць в світі по ряду економічних показників.
Структура Структура економіки Норвегії відрізняється яскраво вираженою постіндустріальністю. Велика частина ВВП (66,5 % у 2017 році) створюється в галузях сфери послуг, куди належать, перш за все, освіта, охорона здоров'я, наука, фінанси, торгівля, різні професійні та особисті послуги, транспорт і зв'язок, послуги державних установ. На частку матеріального виробництва (сільське господарство, лісове господарство та рибна промисловість, видобувна і обробна промисловість, будівництво), таким чином, залишається 33,5 % ВВП. У сфері сільського господарства створюється близько 2,4 % ВВП, а промисловість дає менше 31,1 % ВВП (2017).
Основні сектори економіки Провідні позиції займає нафтогазовий комплекс. Серед основних галузей промисловості найбільш розвинені: машинобудування, хімічна (включаючи нафтохімічну), харчова (рибопереробна), кольорова металургія і деревообробна.
Один з важливих сучасних напрямків розвитку — орієнтоване на експорт виробництво споживчих товарів (рибопродукти, деякі види дієтичних продуктів, спортивне спорядження, спецодяг та трикотаж, подарункові вироби з дерева і каменю, меблі, елітні яхти та ін.). Їх високий попит обумовлений поєднанням давніх традицій, сучасних технологій і екологічно чистої сировини. Велика кількість підприємств переробної промисловості належить до категорії середніх і малих, вони активно використовують систему аутсорсингу і залучення субпідрядників.
За даними Центрального статистичного бюро Норвегії, розвиток промислового виробництва в 2016 р. характеризувалося зниженням на 4,5 % сукупної доданої вартості, яка за підсумками року склала 26,0 млрд дол. США. При цьому найбільше падіння припало на виробництво виробів з металу, електрообладнання та машин (12,4 %), ремонт і монтаж промислового обладнання (16,4 %) і суднобудування (6,8 %).
Нафтогазовий комплекс
Норвегія володіє великими запасами вуглеводневих корисних копалин, підтверджені обсяги яких станом на 1 січня 2017 року становлять близько 4,7 млрд м³ нафтового еквівалента, з них 2,4 млрд м³ нафти (близько 2 млрд тонн) і близько 2,3 трлн м³ природного газу і конденсату. Потенціал невідкритих покладів оцінюється в 2,9 млрд м³. Щорічний обсяг видобутку останніх років становить близько 220—230 млн м³.
Нафтопереробна промисловість відрізняється високою концентрацією виробництва. Понад 95 % потужностей припадає на 2 нафтопереробні заводи: в Монгстаді (потужність 10 млн т нафти в рік) належить компаніям Statoil і Royal Dutch Shell і Слагені (потужність 6 млн т нафти в рік) належить американській ExxonMobil.
Зайнятість у нафтогазовидобувній галузі економіки Норвегії в 2016 році становила 25,5 тис. осіб. На ринку працювало близько 130 підприємств.
Основними одержувачами норвезької нафти в 2016 р. були Німеччина, Швеція, Голландія і США. Природний газ по трубопроводах надходив на ринок Німеччини, Бельгії, Великої Британії та Франції (норвезький газ забезпечує приблизно 25 % від загального споживання Євросоюзу). Найбільшими одержувачами скрапленого газу в 2016 р. виступили Велика Британія, Голландія, Литва, Іспанія, Франція, Аргентина та Єгипет.
Металургійна промисловість
Норвезька металургія володіє експортним потенціалом (8,9 % експорту — збагачені руди, феросплави і кольорові метали). Річний обсяг валової доданої вартості, галузі, становить близько 1 млрд дол. США. У секторі зайнято близько 8,1 тис. осіб, які працюють на 166 підприємствах. Країна входить в десятку найбільших світових виробників феросплавів та алюмінію. Норвегія виробляє 7 % світового титану.
В галузі чорної металургії Норвегія спеціалізується на виготовленні феросплавів. Отримані феросплави (близько 600 тис. тонн) надходять в Голландію, Велику Британію, Німеччину, Фінляндію та США. Чорна металургія в Норвегії представлена компанією «» і «Elkem» (належить китайському концерну «»).
У кольоровій металургії провідною галуззю виступає алюмінієва промисловість, базується на переробці імпортних бокситів і алюмінієвих концентратів. Найбільшими компаніями є: Norsk Hydro ASA (один з найбільших виробників алюмінію в світі) і Alcoa Norway.
Традиційні галузі промисловості — рибальство, сільське господарство, лісова і целюлозно-паперова промисловість. Ще з часів середньовіччя Норвегія славиться своїм рибним промислом. Експортується риба як виловлена в морі, так і вирощена в численних рибних фермах. Норвезький лосось з таких штучно перекритих водойм зараз дуже відомий на світовому ринку. Близько 90 % рибопродукції Норвегії експортується. Вилов риби перевищує 500 кг на кожного норвежця. Сільське господарство країни значною мірою задовольняє потреби населення у харчах, хоча лише 3,5 % земельних площ Норвегії придатні для обробки. Основою норвезького сільського господарства є тваринництво, яке повністю покриває потреби населення країни у м'ясі, молоці і молочних продуктах. Внаслідок кліматичних особливостей виробництво зернових лише на 40 % забезпечує потреби внутрішнього ринку. Попри складні умови північної країни вирощується значна частина овочів і фруктів. Ліс дає важливу експортну сировину у вигляді деревини, паперу, картону, целюлози, будівельного матеріалу і меблів.
Деревообробна промисловість В Норвегії існує потужна деревообробна промисловість, її частка у вартості промислових товарів становить 5,5 % та близько 21,6 тис. зайнятих осіб. Представлена здебільшого малими сімейними підприємства. До провідних компаній належать: Moelven, що виготовляє вироби з клеєного брусу, дерев'яні конструкцій, модульні системи тощо. Peterson(M. Peterson & Søn) — целюлозно-паперова корпорація, заснована у 1801 (1,595 працівників). Norske Skog Saugbrug — целюлозно-паперовий комбінат з кількістю 580 працівників (2014.). Виробництво журнального паперу. Заснований у 1859 р.http://www.norskeskog.com/ Сайт комбінату
У складі галузі найбільше значення має целюлозно-паперове виробництво, на поч. XXI ст. спрямоване на розширення випуску високоякісних і спеціальних сортів паперу: газетного, журнального і пакувального паперу, картону, облицювальних панелей, паркету та багато іншого.
Хімічна промисловість
Володіє значними потужностями з виробництва широкої гами хімічних і нафтохімічних продуктів. Це дозволяє їй експортувати азотні добрива, вибухові речовини промислового призначення, альгінати, фарби, лаки, у виробництві яких країна займає провідні позиції не тільки в Європі, але й у світі. Найбільші компанії цієї галузі промисловості — «Ношк Гідро», «Діно Індустрієр», «Ютун». Концерн «Нікомед» спеціалізується на розробці і випуску контрастних речовин для рентгенодіагностики. Yara International — один з найбільших в світі постачальників мінеральних добрив.
Основною продукцією гірничодобувної промисловості є руди чорних і кольорових металів, а також нерудні копалини — вапняк, кварц, нефелін, олівін.
Машинобудування Машинобудування — молода галузь промисловості Норвегії. У післявоєнні роки за участю іноземного капіталу в Норвегії створено великі суднобудівні заводи, заводи з виробництва морських нафтобурових платформ, гідравлічних турбін, промислового і побутового електротехнічного і електронного обладнання. До найважливіших галузей норвезького машинобудування належить виробництво обладнання для освоєння шельфу, суднобудування тощо. В галузі зайнято 94,2 тис. осіб.
Підприємства електротехнічної та електронної промисловості випускають дизельні двигуни, гідроагрегати, газотурбінні установки, насоси, компресори, трансмісійні вали, сортувальні машини, промислові системи кондиціонування, холодильні установки, генератори, трансформатори та інше. Один з провідних виробників — компанія Alstom Norway. Для потреб рибних ферм виробляються обладнання для навантаження риби, палубні моторні лебідки, охолоджуючі та морозильні камери.
Концерн Kvaerner (заснований в Осло 1853 р.) вважається найбільшим машинобудівним об'єднанням, яке спеціалізується на будівництві кораблів та виготовлення різного промислового устаткування.
Автомобілебудування Автомобілебудування представлено випуском окремих вузлів і агрегатів, елементів салону (сидінь, приладових панелей тощо). Компанія Kongsberg Automotive — одна з провідних, продукція її 4 заводів поставляється найбільшим європейським, американським та японським автовиробникам.
Легка промисловість