Скиби́н — село в Україні, у Жашківській міській громаді Уманського району Черкаської області. Розташоване на обох берегах річки Торч (притока Гірського Тікичу) за 7 км на північ від міста Жашків та за 8 км від автошляху . Населення становить 2 160 осіб (станом на 2009 рік)who-is-who.com.ua.
Історія Село засноване щонайменше на початку 17 століття та є старшим за сусіднє місто Жашків.
За переказом старожилів, село знаходиться по обидві береги річки Торч, і через цю річку житель сусіднього селища Ставище на прізвисько Скиба тримав тут переправу і брав за неї гроші. Згодом навколо цієї переправи почали селитися люди, бо це було вигідно: тут ходило багато купців. Так і утворилося село, що спочатку мало назву Скибина Гребля, а пізніше було скорочено до Скибин.
Прізвисько Скиба скоріше всього характеризує людину низького зросту.
Навколо села раніше росли дрімучі ліси, рештки якого зараз називаються Скибинський Ліс, раніше ж, він мав назву Оленів Ліс.
У народній памʼяті мешканців села збереглася легенда що між Скибином та Юрківкою раніше було озеро і коли біля нього проїжджали купці то на них напали розбійники і все їхнє багатство пішло на дно цього озера.
В давнину на селі стояла корчма.
Під час Великого Згону(1678-1679р.) майже усіх жителів було переселено на лівий берег Дніпра.
Наново село почали заселяти тільки після 1684 року, тоді у селі нараховувалося 58 халуп в яких в середньому тоді жило 7 чоловік. Виходить населення села складало ≈406 осіб.
У 1861 році село було центром власної Скибинської Волості а вже у 1885 році було віднесено до Ставищанської Волості.
В «Сказаннях про Населені Місцевості Київської Губернії» 1864 року село згадується так:
«СКИБИНЪ, село въ 5-ти верстахъ отъ м. Жашкова и въ 8-ми отъ Ставищъ.
Жителей обоего пола 2250, большая половина коихъ принадлежить къ шляхетскому званію. римскихъ католиковъ всего 29 обоего пола. Село получило названіе, но увіренію жителей, оть перваго своего владітеля Ставищенскаго жителя Скибы, здесь изувшаго свое хозяйство. По разказамъ, Скибинь подвергался въ давнее время совершенному опустошенію отъ татаръ и поляковъ. В прежнее время селоокружено было дубовыми дубровами, коихь теперь видны одни остатки въ такъ называемом Оленевомъ Лесу где давно водились олени. Изь надписей на некоторыхь старинныхь иконахь и по преданію, сохранившемуся у жителей, слідуеть полагать, что въ Скибинь была церковь уже 1667 года. Она была во имя Архистратига Михаила, небольшая, такь что въ 1765 году вокругь нея жители построили новую церковь гораздо большую во имя мученицы Парастевы, которая и до настоящаго времени существуеть. Старая церковь была разобрана, по частямь вынесена изь новопостроенной и продана въ село Ясеновку. По штатамь Скибинская церковь причислена кь 4-му классу; земли изветь указную пропорцію.»
У 1855 році село охопило повстання Київської Козаччини.
У 1864 році село відносилося до Ставищанського Ключа.
Станом на 1886 рік: Скибин — колишнє власницьке село при річці Гнилий Тікич, 2275 осіб, 205 дворів, православна церква, школа, 2 постоялих будинки, лавка.
Раніше на північ від села існував хутір Марʼянівка який у радянські часи було знищено а його мешканців переселено до Скибина.
У роки колективізації, у 1930 році, у селі було утворено чотири колгоспи.
Село постраждало внаслідок геноциду українського народу, проведеного окупаційним урядом СРСР 1932—1933 та 1946–1947 роках.
У роки Другої Світової Війни у селі діяли місцеві партизанські загони.
224 мешканці села брали участь у боях радянсько-німецької війни, 140 з них загинули, 157 нагороджені орденами й медалями. Під час війни на території Жашківського цукрового заводу діяла підпільна антинацистська організація. Організація мала радіоприймач, друкувала листівки і розповсюджувала їх серед населення. При в'їзді в село з боку Ставищ встановлено обеліск Слави, а на території середньої школи — пам'ятник воїнам, які загинули в роки війни.
У селі багато людей померло від голодомору 1946—1947 років. У 1950 році всі колгоспи було об'єднано в один колгосп.
Станом на початок 70-х років ХХ століття в селі розміщувалась центральна садиба колгоспу «Маяк», за яким було закріплено 2 828,3 га сільськогосподарських угідь, в тому числі 2 664,6 га орної землі. Господарство спеціалізувалось на вирощуванні озимої пшениці, цукрових буряків, було розвинуте м'ясо-молочне тваринництво. Працювали млин, пилорама, крупорушка, майстерня з ремонту техніки.
Також на той час працювали середня школа, будинок культури з широкоекранною кіноустановкою, бібліотека з фондом 10 тисяч книг, медпункт, пологовий будинок, дитячі ясла і садок, дві майстерні побутового обслуговування, поштове відділення, три магазини, автобусна станція.
На 2001 рік населення села 2160 душ, з них 1042 чоловіки і 1118 жінки, дворів 1041, тобто, в середньому лише дві людини на один будинок.
На 2014 рік у селі проживало 1943 людини, з них 820 пенсіонерів. бюджет села склав 1,382,949₴
У селі поряд з назвами вулиць існує декілька мікротопонімів: Курківське(бо там жило багато мешканців на прізвище Курко) Яр(Частина села біля лісу) та інші.
Село Скибин завжди було селом хліборобів, чумаків, купців, торговців, ремісників.
Найпоширеніші прізвища — Курко та Замрига, багато людей з цими прізвищами перебралися до сусіднього міста Жашків.
Сучасність На території Скибина є загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів, будинок культури, бібліотека, дитячий садок, поштове відділення, три магазини, АТС на 50 абонентів, філія відділення Ощадбанку, підведено природний газ. Працює правонаступник колгоспу — ПП «Шанс». В селі 1041 двір.
31 грудня 2018 року релігійна громада УПЦ МП села Скибин перейшла до Православної Церкви УкраїниПерша парафія УПЦ МП на Черкащині перейшла до Православної церкви України.
Відомі люди Народились: Оверчук Олексій Мефодійович (1924—2007) — генерал-полковник Радянської Армії, ад'ютант маршала К. К. Рокоссовського.
Поховані: Наумович Артем Анатолійович (1987—2022) — майстер-сержант Збройних Сил України, учасник російсько-української війни. Чорний Вадим Олександрович (1992—2022) — солдат Збройних Сил України, учасник російсько-української війни.
Галерея
Див. також Перелік населених пунктів, що постраждали від Голодомору 1932—1933 (Черкаська область)
Джерела
Посилання
Література