Провиді́ння — божественна діяльність у світовому житті, яка зберігає світ і керує його до предназначеної йому цілі буття. За визначенням митрополита Філарета (в «Просторому християнському катехізисі»), провидіння Боже це — «беззупинна дія всемогутності, премудрості і благості Божої, якою Бог зберігає буття і сили живих творінь, скеровує їх до благих цілей, співдопомагає всякому добру, а зло що виникає через віддалення від добра — перетинає або виправляє обертаючи його до добрих наслідків». Цими поняттями, не чужими, в основних рисах, всім релігіям, не вичерпується ідея провидіння повністю. Вона отримує свою завершеність в християнстві, що вказує на безконечну Божу любов, в оновленні людства викупленням і його возведенні до вищої моральної досконалості. Християнське вчення про провидіння детально розкрито в Св. Писанні та в священому переданні (див. єпископ Сільвестр, «Досвід догм. Богослов'я», т. III). Богослов'я усіх християнських сповідань містить в собі заперечення проти пантеїстів, матеріалістів, деїстів, теорії Лейбніца про предустановлену гармонію, звичайних життєвих вказівок на існування у світі зла, на панування пороку, на злодіяння окремих осіб, на страждання невинних, на фізичні бідування, що руйнують нормальну структуру природи, На християнському вченні про провидіння базуються всі ті відносини, які називаються релігійними.
Джерело Промысел (Промысл) Божий. Матеріал з Енциклопедичного словника Брокгауза і Ефрона (1890—1907).
Посилання Провидіння // Українська Релігієзнавча Енциклопедія