Новожи́лівка (до 1945 року — Бєш-Ара́н-Ота́ртакож Бешара́н-Ота́р, ) — село в Україні, у Білогірському районі Автономної Республіки Крим. Центр Новожилівської сільської ради.

Опис Село розташоване у степовій частині Криму, на північному заході Білогірського району, на межі з Сімферопольським районом. Лежить на обох берегах річки Зуя в її нижній течії. Висота центру над рівнем моря — 143 м.

Відстань до районного центру (Білогірськ) становить близько 38 км, до залізничної станції Елеваторна — 24 км. Транспортне сполучення здійснюється автошляхом С-0-10335 (Гвардійське — Нижні Орешники). Село пов'язане автобусним сполученням із Сімферополем та Білогірськом. Найближчі населені пункти Кленівка та Нижньокурганне (3,5 км).

Станом на 2009 рік площа села становила 262,5 га, у 535 дворах проживало 1748 осіб. Село налічує 13 вулиць.

У селі діє загальноосвітня школа, дитячий садок, сільський будинок культури та бібліотека, храм Покрови та місцеві мусульманські осередки. День села 24 вересня.

Населення

1805—139 осіб (кримські татари); 1864 — 6 осіб; 1911 — 60 осіб (німці); 1926—611 осіб; 1974—1243 особи; 1989—1615 осіб; 2001—1605 осіб.

Розподіл мешканців за рідною мовою згідно з переписом населення України 2001 року:

російська — 43,99 %; кримськотатарська — 41,99 %; українська — 12,65 %.

Історія Наприкінці існування Кримського ханату поселення Бешеран належало до Ашага-Ічкійського кадилика Акмечетського каймаканства. Перша документальна згадка про поселення міститься у «Камеральному описі Криму» 1784 року.

Після анексії Кримського ханату Російською імперією 8 лютого 1784 року село було приписане до Сімферопольського повіту Таврійської області. У ході адміністративних реформ Павла I, з 1796 по 1802 рік, поселення належало до Акмечетського повіту Новоросійської губернії. Після створення 20 жовтня 1802 року Таврійської губернії, Бешаран-Отар включили до складу Кадикойської волості Сімферопольського повіту..

За «Відомістю про всі селища у Сімферопольському повіті…» від 9 жовтня 1805 року, у селі Бешаран налічувалося 27 дворів та 139 мешканців — виключно кримських татар. На військово-топографічній карті 1817 року Бешеран позначений із 16 дворами. Внаслідок реформи волосного поділу 1829 року Беш-Аран віднесли до Айтуганської волості. Станом на 1836 рік у селі залишилося 11 дворів. Згодом через масову еміграцію кримських татар до Османської імперії, спричинену імперським тиском, село почало стрімко занепадати. На карті 1842 року Беш-Аран позначений умовним знаком «мале село» (менше 5 дворів).

У 1860-х роках село приписали до Зуйської волості. У «Списку населених місць Таврійської губернії за відомостями 1864 року» згадується власницьке кримськотатарське село Отар-Беш-Аран при річці Зуя, що мало 5 дворів, 6 жителів, мечеть та Бешаранський трактир. Згідно з даними 1867 року, село Отар-Бешаран було повністю покинуте мешканцями в 1800—1864 роках внаслідок чергової хвилі вимушеної еміграції після Кримської війни 1853—1856 років. На карті 1876 року на місці колишнього селища зафіксовано лише господарський двір.

Після земської реформи 1890 року поселення віднесли до відновленої Табулдинської волості. У 1892 році в селі Бешарань налічувалося 20 безземельних мешканців у 6 домогосподарствах. У 1897 році на ці землі прибули німці — лютерани-меноніти, які, отримавши 1130 десятин землі, заснували німецьку колонію. Станом на 1911 рік у ній мешкало 60 осіб. На 1914 рік у селищі діяли дві земські школи.

За даними 1915 року, у селі Бешаран-Отар Табулдинської волості числилося 105 дворів із населенням 549 приписних та 42 тимчасових жителів. Господарства були добре укомплектовані: 258 коней, 18 волів, 94 корови та 105 голів дрібної худоби. На 1917 рік у селищі працював фельдшерський пункт.

Історична частина (маале) поселення Бешаран — Юкари-Бешаран, відома також як Отар-Беш-Аран. Розташовувалася в центрі сучасної Новожилівки. На картах XIX ст. часто позначалася окремо, але адміністративно завжди розглядалася у складі єдиного населеного пункту.

Після встановлення радянської окупації та створення у 1921 році Кримської АРСР, село увійшло до Біюк-Онларського району Сімферопольського повіту. У 1923 році, після ліквідації району, село передали до Сімферопольського району. За результатами всесоюзного перепису 1926 року, у селі Бешаран-Отар Чонгравської сільради налічувалося 141 двір (130 селянських) та 611 мешканців. Етнічний склад: 540 українців, 41 росіянин, 17 німців, 3 латиші, 1 грек, 1 білорус.

У 1937 році село увійшло до складу новоствореного Зуйського району як центр Бешаран-Отарської сільради. Станом на 1939 рік тут проживали 452 особи.

Після депортації кримських татар, указом Президії Верховної Ради РРФСР від 21 серпня 1945 року село Бешаран-Отар було перейменоване на Новожилівку, а Бешаран-Отарську сільраду — на Новожилівську. Назву присвоїли на честь лейтенанта морської піхоти Лаврентія Новожилова. У цей же період Отар та Юкари-Бешаран були остаточно об'єднані в один населений пункт.

Після ліквідації Зуйського району в 1959 році село короткочасно перебувало у Сімферопольському районі (у складі Литвиненківської сільради), але до 1968 року Новожилівську сільраду було відновлено вже у складі Білогірського району. Станом на 1974 рік у селі мешкало 1243 особи, а в 1989 році — 1615 осіб.

З лютого 2014 року окуповане Росією.

Примітки