Протестантський хорал ( букв. — «протестантська церковна пісня»Стосовно англомовних протестантів частіше вживається слово «гімн».), часто скорочено хорал — 1) одноголосна церковна пісня в протестантському богослужінні, що переважно виконується лютеранами німецькою мовою; 2) багатоголоса (у типовому випадку чотириголосних) обробка (одноголосної) церковної пісні в моноритмичній фактурі. Уперше виник у Німеччині у XVI столітті, у роки реформації та селянських війн.

Термін У Німеччині словосполучення «протестантський хорал» часто замінюють єдиним словом «хорал», якщо з контексту ясно, що мова йде про церковну музику протестантівЯкщо слово «хорал» використовується в контексті церковної музики католиків, то мається на увазі григоріанський хорал.. У такому ж сенсі існує слово «хорал» і у музичних термінах «хоральної обробки» () і «хоральної прелюдії» (), тобто багатоголоса обробка (одноголосої) церковної пісні протестантів для органу та інших клавішних інструментів, імпровізаційного характеру, часто поліфонічного складу.

Словом «хорал» (, ) німецькі композитори епохи бароко (найвідоміші хорали в кантатах і ораторіях В. С. Баха) позначали багатоголосні обробки (одноголосих) церковних пісень у моноритмічній (тобто, нота-проти-ноти) фактурі, тому таку фактуру гомофонного складу часто називають «хоральною». Гармонізація заданої мелодії в хоральній фактурі (жаргонно — «стовпи») обов'язкове завдання в професійній освіті музикантів аж до наших днів.

Лютеранський хорал Строфічна форма хоралу називається бар (). Кожна строфа складається з двох стовпів () і приспіву ().

Лютеранська церковна мелодія написана в строгому стилі як і плавний розспів католиків, тобто до її складу входять лише інтервали діатонічної гами. У цих піснеспівах виключені хроматичні півтони, рухи на збільшення та зменшення інтервали, стрибки на велику сексту, септиму та октаву. Однак в акомпанементі супровідні голоси не можуть йти на вищезазначені інтервали.

Суворий характер мелодії вимагає відповідного супроводу. Задана мелодія () спочатку поміщається в тенорі, а пізніше переноситься у верхній голос. Модулюється у супроводі хоралу в лади, що споріднені з головним. Гармонізація хоралу повинна мати консонуючий чи діатонічний характер. У супровідних голосах допускаються прохідні ноти, але тільки діатонічні.

Хорал пишеться чотириголосно. Під час богослужіння чотириголосний хорал виконується на органі, а прихід співає мелодію в унісон (октаву). Хорал, у якому супровід має прохідні нотами, затримки і мелодійну фігурацію з фігурою, проведеною імітаційно по всім супровідним голосам, називається «фігурованим хоралом». У такому хоралі є прелюдія, між строфами — інтермедія, а у закінченні хоральної мелодії — постлюдія в акомпанементі.

Виноски

Коментарі

Примітки

Джерела Тюлін Ю. Н. Введення в гармонічний аналіз на основі хоралів Баха. Ленінград: Видання державної консерваторії, 1927. Посилання