«Мене звуть Арлекіно» () — білоруський радянський двосерійний драматичний художній фільм, поставлений на кіностудії «Білорусьфільм» у 1988 році режисером Валерієм Рибарєвим за мотивами п'єси Юрія Щекочихіна «Пастка 46, зріст другий». Прем'єра фільму в СРСР відбулась 3 березня 1988 року.
Сюжет Кінець 80-х років. Молодий хлопець Андрій Савичев, на прізвисько «Арлекіно» (Олег Фомін), живе в невеликому полустанку біля залізниці, неподалік від міста. Він є лідером невеликої групи хлопців з «вагонки», які звуть себе «вовками», що протистоять різним групам неформалів: нацистам, хіпі, металістам, а також просто багатим «мажорам» з міста. Арлекіно не в захваті від такого життя, але він розуміє, що іншого життя у нього бути не може. Його дівчина Олена (Світлана Копилова), в яку він по-справжньому був закоханий, йде від нього до забезпеченого, молодого мажора Інтера (Ігор Кєчаєв). Однак любить вона тільки Арлекіно і пізніше повертається до нього. Ображений таким чином Інтер вирішує розібратися з Арлекіно. Він з групою інших мажорів відвозить Олену і Арлекіно за місто і там гвалтує Олену на очах у Арлекіно.
У ролях Олег Фомін — «Арлекіно» (Андрій Савичев) Світлана Копилова — Олена, дівчина «Арлекіно» Людмила Гаврилова — мати «Арлекіно» Володимир Пожидаєв — Степан, сусід Станіслав Пшевлоцький — «Стась», бездомний поет Ігор Кєчаєв — «Інтер», голова мажорів Ігор Сорокін — «Чиж» Віктор Хозяїнов — «Панцир» Василь Домрачов — Упирьов («Упир») Михайло Нікітін — приятель «Арлекіно» Тетяна Титова — Валентина Валентин Пєчніков — Микола Степанович, капітан міліції, дільничний Антоніна Бендова — сусідка Олександр Воробйов — «Лисий» Олег Федоров — сердитий чоловік Валерія Устинова — мажор
Знімальна група Автори сценарію — Валерій Рибарєв Режисер-постановник — Валерій Рибарєв Оператор-постановник — Фелікс Кучар Художник-постановник — Євген Ігнатьєв Композитор — Марат Камілов
Посилання