Авра́менко Анато́лій Миха́йлович ( 7 жовтня 1955, Львів) — український та російський історик, кандидат історичних наук з 1985 року, доцент з 1990 року, фахівець у галузі історичної картографії, історичної географії, громадський діяч. Дійсний Член Наукового Товариства імені Шевченка (голова осередку НТШ на Кубані від грудня 2017 року), Російського географічного товариства, керівник наукового центру Краснодарської регіональної громадської організації «Співдружність Кубань — Україна» (від 2006 року).
Біографія
Родина
Народився 7 жовтня 1955 у Львові у сім'ї офіцера. Батько — Авраменко Михайло Трохимович (1927—2003), українець, народився у с. Чаплище (Чаплища; нині не існує, знищене під час створення Кременчуцького водосховища) у родині, що мала козацьких предків. Мати — Авраменко (до шлюбу Мазепа) Надія Онисимівна (1933—2008), українка, народилася у с. Мирівка (нині Кагарлицького району Київської області) під час Голодомору у родині, яка зазнала репресій (її батько загинув на Колимі у концтаборі).
Дитинство, навчання
У дитинстві А. Авраменко жив з батьками у Дніпропетровську (нині м. Дніпро), на острові Ітуруп, знову в Дніпропетровську, на острові Сахалін, у м. Черкаси, в Угорщині (1968—1972 рр.) — де служив батько. Після закінчення середньої школи у військовому гарнізоні (5 км від м. Естергом) склав вступні іспити в Кубанському державному університеті (КубГУ, м. Краснодар), закінчив історичний факультет КубГУ в 1977 р. з відзнакою. В 1976 р. надрукував першу наукову статтю в збірнику матеріалів Всесоюзної студентської конференції в Новосибірську («Материалы Межевой комиссии Черноморского казачьего войска как исторический источник»).
Робота
Від вересня 1977 р. працював молодшим науковим співробітником Державного архіву Краснодарського краю. В грудні 1979 року звільнився з посади старшого архівіста у зв'язку з зачисленням в аспірантуру Харківського державного університету (нині — Харківський національний університет ім. В. Н. Каразіна). Батьки переїхали з Угорщини до Харкова у 1973 р., тому сім'я возз'єдналася.
У ХДУ від 1981 р. працював викладачем кафедри історії СРСР, захистив кандидатську дисертацію у 1985 році («Еволюція земельних відносин на Лівобережній Україні в кінці XIX — на початку ХХ ст.», науковий керівник — д.і.н., професор О. О. Кучер). На посаді доцента від 1987 р. У 1990 р. одержав атестат доцента.
Через проблеми в особистому житті вирішив повернутися до Краснодара, де професор В. М. Ратушняк запропонував посаду доцента на кафедрі дореволюційної вітчизняної історії, що збігалося з науковими планами А. Авраменка. У травні 1991 р. був обраний на посаду доцента Кубанського державного університету (КубГУ), працював від 1 вересня. Але в тому ж році СРСР було скасовано і А. Авраменко опинився у стані іноземця для України і для своїх батьків, чого не бажав. У 1992 році автоматично отримав російське громадянство (згідно з указом президента Єльцина), бо на той час був зареєстрований («прописаний») у гуртожитку Кубанського державного університету. На питання, чи можна повернутися в українське громадянство, отримав відповідь від Управління МВС Росії, що тоді буде скасована реєстрація і не можна буде працювати у Краснодарі. Повернутися в Україну А. Авраменко тоді не міг, бо там вже не було роботи за фахом. Але постійно підтримував наукові контакти з українськими колегами.
Працював у Кубанському державному університеті до 2011 р. Політичний тиск проти українських громадських організацій в Росії (заборона обох федеральних громадських організацій українців — «Федеральної національно-культурної автономії українців Росії» та «Об'єднання українців Росії», обшуки та погроми єдиної в Росії державної Бібліотеки української літератури в Москві, провокації проти регіональних українських громадських організацій та окремих її діячів) зробив неможливим продовження роботи в державних навчальних закладах Росії. Протягом 2012—2015 рр. А. Авраменко працював науковим редактором у приватному видавництві «ЕММА» у Києві, збирав і досліджував матеріали з історії українського козацтва, історичної географії картографії України, Польщі, співпрацював із Інститутом історії України НАН України, Інститутом географії НАН України, Інститутом енциклопедичних досліджень НАН України, Інститутом мистецтвознавства, фольклористики і етнографії ім. М. Т. Рильського НАН України, Науковим Товариством ім. Шевченка у Львові, Інститутом української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАН України, видавництвом «Мапа» тощо. У 2014 р. отримав українське громадянство.
Погіршення стану здоров'я, неможливість вирішити проблеми з постійним житлом в Україні та перевезти туди дружину і сина примусило А. Авраменка у 2015 р. повернутися до Краснодара. Після смерті професора Віктора Чумаченка (грудень 2017 р.) очолив осередок НТШ на Кубані. Продовжує наукову працю як керівник наукового центру Краснодарської регіональної громадської організації «Співдружність Кубань — Україна».
Громадська діяльність
Член Наукового товариства імені Шевченка (від 2003 р.), Російського географічного товариства (від 2004 р., заснував комісію історико-географічних досліджень Краснодарського регіонального відділення Російського географічного товариства), Краснодарської крайової громадської організації «Співдружність Кубань — Україна» (від 2006 р., керівник науково-дослідного центру організації). Брав участь у роботі Кубанського земляцтва у Києві (2012—2015 рр., член правління).
На початку російської анексії Криму (2014 р.) виступив із засудженням агресії.
Навчальна робота
У Харківському державному університеті викладав курс історії Росії XIX — початку XX ст. на історичному факультеті, загальний курс історії Росії та СРСР від найдавніших часів на філологічному факультеті, спеціальні курси.
В Кубанському державному університеті також викладав курс історії Росії XIX — початку XX ст. на історичному факультеті (нині — факультет історії, соціології на міжнародних відносин), історичну географію, вступ до історії світових цивілізацій, політичну карту світу (для відділення міжнародних відносин, та сходознавців), спеціальні курси, а також загальний курс історії Росії та СРСР від найдавніших часів для філологів, математиків, геоекологів, сходознавців.
Був науковим керівником аспірантів: Хвостенко Ольги Миколаївни (тема кандидатської дисертації «Історико-літературна та громадська діяльність П. П. Короленка: 1834—1913 рр.», захист відбувся у 2006 р.), Скибіцької Ірини Михайлівни (тема кандидатської дисертації «Завершення Кавказької війни (1860—1864 рр.): воєнно-політичні та соціальні аспекти», захист відбувся у 2011 р.).
Наукова робота
Основні публікації з історичної географії, історичної картографії та аграрної історії козацьких регіонів Росії та України. До середини 2018 р. надруковані російською та українською мовами розділи в 6 наукових та навчальних книгах; був упорядником і науковим редактором 9 наукових збірників (6 збірників «Кубань — Україна: Питання історико-культурної взаємодія», «Историко-географический сборник», «Кубанский сборник», «Україна — Кубань: історична та культурна взаємодія. Вип. I. Матеріали республіканської наукової конференції м. Київ, 14 грудня 2013 р.»); автор 70 статей у збірниках, професійних журналах, матеріалах наукових конференцій та симпозіумів; 16 рецензій; 2 бібліографічних покажчика. Ці публікації друкувалися у Харкові, Києві, Львові, Дніпропетровську, Донецьку, Запоріжжі, Одесі, Краснодарі, Москві, Ростові-на-Дону, Санкт-Петербурзі, Ставрополі, Казані. Крім того, 138 статей було надруковано в енциклопедії «Казачество» (М.: ИНФРА-М, 2003; перевидано в 2008 і 2015), 16 статей в енциклопедії: «Українське козацтво: Мала енциклопедія» (2-е вид., доп. і перероб. — Київ: Ґенеза; Запоріжжя: Прем'єр, 2006), 2 статті в енциклопедії: «Кубановедение от А до Я. Энциклопедия» (Краснодар: Традиция, 2008), 11 статей у книзі «Энциклопедия кубанского казачества» (Краснодар: Традиция, 2011; перевид. — 2013), 4 статті в «Енциклопедії історії України». Серед надрукованих навчально-методичних матеріалів — авторські програми навчальних курсів: «Вступ до історії світових цивілізацій», «Політична карта світу», «Історична географія».
Головне наукове досягнення — понад 150 історичних карт, надрукованих у різних виданнях, зокрема у складі атласів (Атлас Харківської області. Київ, 1993; Атлас: Краснодарский край. Республика Адыгея. Минск, 1996; История Кубани. Атлас с комплектом контурных карт. / Разработка карт А. М. Авраменко. Краснодар, 2005, 2009, 2010, 2013 — 4 видання) та енциклопедій. Серед них карти Азовського, Бузького, Кавказького лінійного, Катеринославського, Кубанського, Новоросійського (Дунайського), Усть-Дунайського Буджацького, Чорноморського козацьких військ. Розробив і надрукував проекти атласів з історії козацтва та історії Кубані. Редагував історичні атласи для шкіл московського видавництва АСТ-ПРЕСС-ШКОЛА, розробляв проекти атласів з російської та світової історії. Здійснював наукове редагування текстів в енциклопедіях.
Був співорганізатором і керівником кількох російсько-українських наукових конференцій у Краснодарі (2006—2011 рр.).
Основні наукові публікації
Дворянское землевладение на Левобережной Украине в конце XIX — начале ХХ в. // Вестник Харьковского университета. № 238. Харьков, 1983. С. 24–31. Мобилизация землевладения на Левобережной Украине в пореформенный период. // Вопросы истории СССР. Вып. 29. Харьков, 1984. С.112–121. Первичные материалы земельных переписей 1877—1878 и 1905 годов и перспективы их изучения // Историографические и источниковедческие проблемы отечественной истории: Актуальные проблемы источниковедения и специальных исторических дисциплин. Днепропетровск, 1985. С. 74–79. Некоторые особенности помещичьего хозяйства на Левобережной Украине в конце XIX — начале ХХ вв. // Вопросы истории СССР. Вып. 33. Харьков, 1988. С. 117—125. К вопросу о методике сравнения уровня социальной дифференциации в российской деревне эпохи капитализма (На материалах Левобережной Украины) // Вопросы истории СССР. Вып. 34. Харьков, 1989. С. 113—120. [17 історичних карт] // Атлас Харківської області. Київ, 1993. С.40–43 (російською та українською мовами). Особливості історичного картографування регіонів України // Український географічний журнал. 1995. № 1/2. C. 48–52. (У співавторстві з І. Ю. Левицьким). История России и Кавказа в новейших исторических публикациях // Вопросы отечественной истории: сборник научных трудов. / Кубанский госуниверситет. — Краснодар: КубГУ, 1995. С. 5–18. (У співавторстві). Об оценке Кавказской войны с научных позиций историзма // Кавказская война: Уроки истории и современность. Материалы научной конференции. Краснодар, 16–18 мая 1994 г. Краснодар, 1995. С. 24–43. (У співавторстві). [4 історичні карти] // Атлас: Краснодарский край. Республика Адыгея. Минск, 1996. С. 48. Политическая борьба и революционное движение в Кубанской области и Черноморской губернии в 1900—1914 гг. // Очерки истории Кубани с древнейших времён по 1920 г. Краснодар: Сов. Кубань, 1996. С.435–469. (У співавторстві). [14 карт і 4 плани] // Очерки истории Кубани с древнейших времён по 1920 г. Краснодар: Сов. Кубань, 1996. С. 636—653. Область — округ — край: административно-территориальные перестройки // История Кубани ХХ век: Очерки. Краснодар: Перспективы образования, 1998. С.91–97. Жизнь и деятельность А. В. Суворова в отображении исторической картографии // Память об А. В. Суворове — национальное богатство России: Материалы научной конференции гг. Краснодар — Усть-Лабинск 6-7 октября 2001 года. Краснодар, 2001. С.74-94. Карти: с. 92-94. Административно-территориальное деление и полиция Прикубанских земель в 1794—1860 гг. [Цветная карта-вклейка в конце книги] // Очерки истории органов внутренних дел Кубани. 1793—1917. / Под редакцией профессора В. Н. Ратушняка. Краснодар: ЭДВИ, 2002.