«Час, що канув» () — радянський художній фільм 1989 року, режисера Соломона Шустера за мотивами роману Олександра Бека «Нове призначення».
Сюжет Навесні 1957 року керівник сталеливарної промисловості СРСР, голова державного комітету з металургії і член ЦК КПРС Олександр Леонтійович Онісімов (це вигаданий персонаж з роману Олександра Бека «Нове призначення») був знятий з посади і призначений послом в одну з північноєвропейських країн, де у нього з'явилася можливість багато чого обміркувати і зрозуміти справжню причину свого відсторонення… Показані епізоди життя Онісімова, починаючи з кінця 1930-х років, часу Великого терору, і закінчуючи кінцем 1950-х років, коли у нього була виявлена важка хвороба — ймовірно, рак легенів. У фільмі використані кадри кінохроніки, за кадром звучать вірші Бориса Слуцького.
У ролях Станіслав Любшин — Олександр Леонтійович Онісімов Ніна Русланова — Олена, дружина Онісімова Євген Євстигнєєв — академік Василь Данилович Чєлишев Олег Корчиков — помічник Онісімова Володимир Зельдін — доктор Микола Миколайович Соловйов Олексій Герман — інженер Лєсних, винахідник Микола Волков — Пижов, письменник Віктор Павлов — Павло Георгійович Цихоня, заступник і приймач Онісімова Віктор Сергачов — Тимофєєвський, Вадим Лобанов — Поскрьобишев Георгій Карпачов — доктор Каштанов
Знімальна група Постановка — Соломон Шустер Оператор-постановник — Олександр Чечулін Художники-постановники — Георгій Кропачов, Олексій Федотов Композитор — Борис Тищенко
Посилання