Вишня Олексій Федорович — музикант, співак, звукорежисер, народився 18 вересня 1964 року в Ленінграді (сьогодні Санкт-Петербург).
Біографія Виховувався у сім'ї відставного співробітника ГРУЕвгений Коган, Катя Щербакова «Не время такого способа жизни» Рокеры 80-х — о своей эпохе и о том, куда уходит русский рок / Журнал «Руссий репортер», 11 мая 2011, № 18 (196).
З дитинства був знайомий із досягненнями світової рок і попмузики, оскільки його батьки з кінця 50-х до початку 60-х працювали в Латинській Америці, звідки привезли велику колекцію платівок, а пізніше заохочували захоплення сина музикою, купуючи йому апаратуру.
У 12 років записався на курси кіномеханіків і фоторепортерів в Будинку техніки та профорієнтації (ДЮТ) Красногвардійського району, паралельно відвідуючи гурток акустики й звукозапису, викладачем якого навесні 1980 року став Андрій Тропілло, який взяв Вишню під своє заступництво і почав планомірно перетворювати гурток в справжню студію.
Олексій дебютував на рубежі 80-х в шкільній групі свого однокласника Михайла Табунова, а пізніше зібрав власну групу «Сантіменталь», з якою в лютому 1982 року вступив в Ленінградський рок-клуб.
Вишня асистував Тропілло з Гребєнщиковим на записі альбому гурту «Кино». Коли влітку 1983 року перший склад гурту «Кино» розпався, він намагався об'єднатися з і першим барабанщиком «Кино» , але цей гурт залишився тільки в проєктах. У цей же період Черрі приєднався до Рок-клубу один. Восени того ж 1983 року Черрі за допомогою двох побутових магнітофонів записав свій студійний дебютний альбом, який назвав «Останній альбом». Альбом мав успіх у Ленінграді та Москві. Після виходу Віктора Цоя з „психушки“, де він „косив“ від радянської армії, запропонував йому з гітаристом Юрієм Каспаряном записати „черновий матеріал“ для наступного альбому «Кино», згодом, цей запис став відомим магнітоальбомом-бутлеґом, під назвою .
У 1984 році влаштував концерт гурту «Аквариум» в інституті ім. Бонч-Бруєвича, а також почав самостійно записувати всіх знайомих музикантів, використовуючи для цього власну квартиру на Охті, назвавши цю домашню студію «Jan Shiva» (або «Яншива Шела»). Восени 1984 року спродюсував альбом «Балет» гурту .
У першій половині 1985 року Олексій записав два акустичних альбоми: «Третю Столицю» (Олександра Башлачьова) і «Сторонній предмет» («Акустичної комісії» — студійного дуету, до складу якого входили учасники «Акваріума» В'ячеслав Єгоров і Всеволод Гаккель). Цього ж року Вишнею були записані альбоми «Кино» — (; 1985), «КОФЕ» — «Баланс» (1986), «Об'єкт насмішок» — «Сміється ВІН — хто сміється останнім?» (1986), «Авіа» — «Життя і творчість композитора Зудов» (1986) і групи «Тест» — «Не прощу» (1987).
У 1986 році почав роботу над ще одним альбомом «Кино» („Это не любовь 2“), фрагменти якого в 1992 році з'явилися на збірнику , що видала Маріанна Цой, а в 2020 році реалізований як окреме видання «Любовь – это не шутка» (разом з матеріалом, записаним у Вишні для фільму „Кінець канікул“, в тому ж році). Також записав акустичний дует Костянтина Кінчева («Алиса») і Юрія Наумова («Прохідний двір»), досі не виданий. У Москві давав концерт з лідером «Звуків Му» Петром Мамоновим.
У другій половині 1980-х Олексій Вишня регулярно з'являвся на сцені в програмах «Поп-механіки» Сергія Курьохіна і був звукорежисером його альбому «Введення в Поп-механіку» (1987)). У 1987 році співпрацював з групою «Міфи»: спродюсував два їхніх альбоми, «Міфологія» (1987) і «Бий, дзвін!» (1989), їздив з групою на гастролі як концертний звукорежисер.
У липні 1987 року записав свій другий повнометражний студійний альбом «Серце» (в 1995 році випущений обмеженим тиражем компанією «Hobbott ProLine»). В 1988 році записав спільний з екслідером гурту ДК Сергієм Жариковим альбом «Неприступна забудькуватість», адресований сумнозвісному товариству «Пам'ять».
У 1988 році звів матеріал майбутнього альбому «Кино» «Група крові», який миттєво поширився по країні, а також закінчив свою останню в 80-х продюсерську роботу, альбом «Хто тут?» групи «Петля Нестерова», створеної колишніми музикантами гурту «КОФЕ».
У 1988 році успіх спонукав його продовжити сценічну кар'єру, коли гастролюючи з гуртом «Міфи» по Сибіру, Олексій, замінюючи відсутнього з якихось причин виконавця, вийшов на сцену стадіону і заспівав щойно складену пісню «Я — черв'як», зірвавши шалені оплески. Протягом двох наступних років він регулярно гастролював по країні з півгодинною програмою, виступав на кінофестивалі в Києві та навіть розігрівав публіку на концертах підліткових кумирів «Ласкового мая». На виручені від концертів гроші, записав на студії Палацу Молоді (де до 1987-го сам працював звукорежисером) свій третій альбом «Танці на битому склі», в 1990-м виданий ленінградською «Мелодією».
У 1990-х роках Олексій композитор фонової музики і рекламних джинглів для телебачення. Брав участь в програмах «Музичний телефон» і «Телеефект», працював для студії «ТМ100» і знявся в цілій серії кліпів: «Ти не прийшла», «Біліючий лист» і «Хтось чекає», режисер всіх — Володимир Шевельков).
У 1992 році, за участю звукорежисера студії ЛДМ Олександра Казбекова, записав альбом «Ілюзії». В 1993 році зі змінним успіхом пише музику для популярних телевізійних артистів — його пісня «За пивом», наприклад, стала відома у виконанні кабаре-дуету «Академія».
З 1994 по 1996 роки Вишня співпрацював із театром ЛЕМ.
Дискографія Останній альбом (1983) Серце (1987) Танці на битому склі (1989) Ілюзії (1992) Кривавий щелкунчик (1996) Сон моряка (1998) Політтехно (2003)
У складі гурту ДК Неприступна забудькуватість (1988)
Террі, Черрі, Свин Террі, Cherry, Свин (1985)
Примітки
Джерела «РОК-энциклопедия. Популярная музыка в Ленинграде-Петербурге 1965—2005».: Т.1/ А.Бурлака.-СПб.: Амфора. ТИД Амфора, 2007.- 414 с.:ил., тираж 5000 ISBN 978-5-367-00361-1, 978-5-367-00362-8