Першим університетом на території колишньої Російської імперії був заснований Петром І в Санкт-Петербурзі Академічний університет, який проіснував до 1766 р. Але першим власне класичним імператорським університетом був заснований в 1755 році Імператорський Московський університет.

Всього за історію Російської імперії існувало дванадцять імператорських університетів. З них найдавнішим був заснований в 1579 році як Академія та університет віленський Товариства Ісуса Імператорський Віленський університет. Також він єдиний з університетів був зачинений, і після ліквідації став основою для новостворенного Імператорського університету Святого Володимира. Давню передросійську історію також мали Імператорський Олександрівський університет заснований в 1640 році як Королівська академія Обо та Імператорський Юр'ївський університет заснований в 1632 як Академія Густавіана.

Список університетів Імператорські університетиПравонаступники Заснування та відкриття Назва Зображення Назва МісцезнаходженняСанктпетербургские ведомости. 1755. № 9. 31 января на сайті «Летопись Московского университета»Імператорський Московський університетМосковський державний університет імені М. В. ЛомоносоваПерший Московський державний медичний університет імені І. М. Сеченова МоскваИ. М. Соловьев Русские университеты в их Уставах и воспоминаниях современников. — СПб.: Книгоиздательство «Энергия», 1913. Вып. 1. Университеты до эпохи шестидесятых годовІмператорський Дерптський університет(1893—1917)Імператорський Юр'ївський університет(1893—1917)Тартуський університетВоронезький державний університет Тарту ВоронежІмператорський Віленський університетІмператорський Університет Святого ВолодимираІмператорська римо-католицька духовна академія Київ Санкт-ПетербургАврус А. И. ИСТОРИЯ РОССИЙСКИХ УНИВЕРСИТЕТОВ (Очерки) — Москва: 2001, стр.Імператорський Харківський університетХарківський національний університет імені В. Н. КаразінаХарківський національний медичний університетНаціональний фармацевтичний університетХарківський національний економічний університет імені Семена КузнецяХарківський національний педагогічний університет імені Григорія СковородиНаціональний юридичний університет імені Ярослава Мудрого ХарківІмператорський Казанський університетКазанський федеральний університетКазанський державний медичний університетКазанський державний аграрний університет КазаньІмператорський Санкт-Петербурзький університет(1821—1914)Петроградський Імператорський університет(1914—1917)Санкт-Петербурзький державний університет Санкт-ПетербургІмператорський Олександрівський університетВ 1828 р. після пожежі університет був переведений з Турку до Гельсинфорсу, і став іменуватись Імператорським Олександрівським. При цьому російський імператор вважався канцлером цього університету, який фактично не входив до російської університетської системи.Гельсінський університет ГельсінкиІмператорський університет Святого ВолодимираКиївський національний університет імені Т. Г. ШевченкаНаціональний медичний університет імені О. О. БогомольцяНаціональний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова КиївІмператорський Новоросійський університет<small>Одеський національний університет імені І. І. МечниковаОдеський національний медичний університетНаціональний університет «Одеська юридична академія»</small> ОдесаІмператорський Варшавський університет(1869—1917)Імператорський Варшавський університет в м. Ростові-на-Дону(1915—1917)Варшавський університетПівденний федеральний університетРостовський державний медичний університет Варшава Ростов-на-ДонуІмператорський Томський університетНаціональний дослідницький Томський державний університетСибірський державний медичний університет Томськ<center></small></center>Імператорський Миколаївський університетСаратовський національний дослідницький державний університет ім. М. Г. ЧернишевськогоСаратовський державний медичний університет ім. В. І. РазумовськогоСаратовський військово-медичний інститут Саратов

Історія Після заснування Московського університету в 1755 р. та ліквідації Академічного університету в 1766 р., наступні п'ять університетів було засновано в перші роки правління Олександра I на початку XIX ст. Заснований раніше Імператорський Московський університет в цей період отримав перший устав (1804).

Цьому передувало створення Міністерства народної освіти (1802), завданням якого стає повна реорганізація всього навчального процесу в Російській імперії. Міністерство розробляє і публікує: «Статут університетів Російської імперії» і «Статут навчальних закладів, підвідомчих університетам» (1804). Вся територія Росії була розділена на 6 навчальних округів за кількістю існуючих та передбачуваних до відкриття університетів: Московський, Дерптський, Віленський, Петербурзький, Казанський і Харківський.

Статути Проект про установу Московського університету

Статут 1804 року

Перший статут Імператорського Московського університету (розповсюджений тоді ж з незначними місцевими змінами на щойно відкриті Харківський та Казанський університети, в 1824 на Санкт-Петербурзький університет). Підписано імператором Олександром I 5 листопада 1804 року разом з Стверджувальною грамотою Імператорського Московського університету. Був частиною реформ системи народної освіти Росії початку XIX століття. Ще раніше були затверджені аналогічні статути для Дерптського (12 грудня 1802 роки) і Віленського (18 травня 1803 роки) університетів.

Статут 1835 року

Загальний статут російських університетів, затверджений імператором Миколою I 26 липня 1835 року. Найбільш значну роль в підготовці Статуту зіграло Міністерство народної освіти на чолі з С. С. Уваровим.

Статут 1863 року

Один з основних результатів університетської реформи в сфері освіти, що проводиться в загальному контексті «Великих реформ» імператора Олександра II. Статут відновлював університетське самоврядування. Попечитель здійснював тільки вищий нагляд за діяльністю університету в рамках статуту.

В університетах статутом були запроваджені аспірантури, завдяки цьому почалася підготовка викладачів. Було визначено науково-викладацький склад університетів: ординарні та екстраординарні професори, приват-доценти, лектори та особи, які допомагали забезпечувати навчальний процес на факультетах.

Статут 1884 року

Тимчасові правила 1905 року Законодавчий акт, що доповнюів Статут 1884 і визначав порядок адміністративного устрою університетів. Указ «Про введення в дію Тимчасових правил про управління вищими навчальними закладами відомства Міністерства народної освіти» затверджений імператором Миколою II (27 серпня 1905 г.). Поява указу було безпосередньо пов'язане з подіями Революції 1905-1907 рр. "Тимчасові правила" були видані в зв'язку з припиненням занять в університетах через студентських заворушень. У них переглядалися викликали найбільший суспільний протест норми статуту 1884.

Правила надавали «надалі до введення в законодавчому порядку нових статутів вищих навчальних закладів» ряд нових прав: радам факультетів (факультетським зборам) — обирати деканів і їх секретарів з професорів і викладачів факультетів з наступним затвердженням обраних осіб міністерством народної освіти. На поради університетів покладалася відповідальність «про підтримку правильного ходу навчального життя в університеті», і «в тому випадку, якщо на прийняті Радою заходи в університеті відбудуться порушують правильний перебіг життя заворушення, Раді надається право клопотати про призупинення занять цілком або частиною на більш-менш тривалі терміни». Начальство над університетської інспекцією, по статуту 1884 належало попечителеві, передавалося ректору, який повинен був «піклуватися про підтримку в університеті порядку» і давати інспектору відповідні вказівки, при необхідності - за згодою Ради або обраної Радою Комісії.

Розгляд по студентським справах, як в Статуті 1863, передавався професорському дисциплінарному суду. Студентські справи, таким чином, знову цілком виявлялися у веденні університету, а не чиновників міністерства народної освіти, що задовольняло вимогам як ліберальної професури, так і більшості студентівИмператорский Московский университет: 1755-1917 : энциклопедический словарь / Андреев А. Ю., Цыганков Д. А.. — М.: Российская политическая энциклопедия (РОССПЭН), 2010. — 894 с. — 2 000 экз. — ISBN 978-5-8243-1429-8..

Підготовлюваний в міністерстві новий університетський Статут так і не був введений в дію через наступні революційні події в 1917 році.

Управління Рада університету Рада університету (Рада професорів) — вищий колегіальний орган управління університетом, введений статутом 1804.

Статутом були встановлені основні права Ради відповідно до принципів університетської автономії. Рада був «вищою інстанцією у справах навчальних і судових», здійснювала обрання на університетські посади (за погодженням з попечителем і міністром народної освіти), стверджувала навчальний план, правила внутрішнього розпорядку для студентів, представлення факультетів на отримання вчених ступенів і звань, висувала конкурсні завдання на здобуття нагород і визначала нагороджених, брала участь в проведенні університетських судів (до 1835 року).

У Раді головував ректор (в його відсутність — проректор). Раду становили всі ординарні, заслужені і екстраординарні професори, а також ад'юнкти з правом голосу з навчальних питань (за статутом 1804) або доценти з правом дорадчого голосу (за Статутом 1863). В засіданнях також міг брати участь попечитель (за Статутом 1835 міг головувати в раді). Засідання Ради відбувалося один раз в місяць, воно вважалося правомочним, якщо в ньому брало участь не менше половини (з 1835 - 2/3) членів Ради. Рішення приймалися більшістю голосів від числа присутніх, за однакової кількості голосів ректор мав право вирішального голосу.

Щорічно в кінці навчального року проводилося Урочисте засідання Ради університету (Урочистий акт), в якому, крім членів Ради, брали участь гості університету, представники вищої державної влади, громадські діячі, меценати та благодійники. На Урочистому акті зачитувався річний звіт університету, з промовами по затвердженим Радою наукових тем виступали професори, мови і вірші читали студенти, відбувалося урочисте виробництво в студентське звання, оголошення імен закінчили університет і вручення дипломів на наукові ступені.

Права Ради університету були обмежені Статутом 1884 року, за яким він був перетворений в консультативний орган з наукових і навчальних питань при попечителях, зокрема з повноважень Ради було виведено рішення всіх кадрових питань.

Конференція професорів Конференція професорів — дорадчий орган управління Московським університетом, введений Проектом про заснування Московського університету для обговорення питань наукової та навчальної діяльності університету. Перше засідання відбулося 16 (27) жовтня 1756 р. Після прийняття «Попередніх правил народної освіти» (1803) місце Конференції зайняв повноправний орган університетського самоврядування — Рада університету.