Моделі Сонячної системи, особливо механічні моделі, які називаються ораріями (планетаріями), що ілюструють взаємне положення та рух планет і супутників у Сонячній системі, будуються вже століттями. Хоча вони часто відображали відносні розміри, такі моделі зазвичай не будувалися в масштабі. Величезне співвідношення між міжпланетними відстанями та діаметрами планет робить побудову масштабної моделі Сонячної системи складним завданням. Як приклад, відстань між Землею та Сонцем майже в 12 000 разів перевищує діаметр Землі.
Щоб менші планети були добре видимими неозброєним оком, зазвичай необхідні великі відкриті простори, а також певні засоби для виділення об’єктів, які інакше можна було б не помітити здалеку. Бостонський музей науки розмістив бронзові моделі планет у головних громадських будівлях, усі на схожих підставках з інформаційними табличками"Boston Community Solar System" at Waymarking.com.. Наприклад, модель Юпітера була розташована у величезній зоні очікування Південного вокзалу. Масштабна модель Юпітера розміром із баскетбольний м’яч розташована на відстані 1,3 милі (2,14 км) від моделі Сонця, яка знаходиться в музеї, наочно ілюструючи величезний порожній простір Сонячної системи.
Об'єкти в таких великих моделях не рухаються. Традиційні орарії часто рухалися, а деякі використовували годинникові механізми для точного відображення відносної швидкості об'єктів. Їх можна вважати правильно масштабованими в часі, а не в відстані.
Постійні моделі в натуральну величину Багато міст та установ створили масштабні моделі Сонячної системи для зовнішнього використання. Ось таблиця, що порівнює ці моделі з реальною системою. Назва Розташування Масштаб: