Чоповські також Чопівські (, ) — зауський шляхетський рід гербу Корвін.
Походження На відміну від інших зауських околиць та шляхетських родів, в «Актових книгах Житомирського гродського уряду» за 1590, 1611 та 1635 рр., а також інших документах до середини XVII ст. не існує жодних згадок про с. Чоповичі та рід Чоповських. Є запис про лаврське с. Чоповичі: Житомирская гродская зап. и поточ. книга 1630 г. Опись 14. № 296. Л.27. от 11.05.1630 г. " Донесение возного в том, что он в с. Чоповичи, имении Архимандрита Киево-Печерской Лавры Петра Могилы, вручил казенному атаману позыв, в котором Петр Могила призывается в суд по делу его с панами Багриновскими о причинении его людьми соседям разных убытков".
До повстання Хмельницького село належало до володінь Києво-Печерської лаври. Підпорядковування останньої до Москви, призвело до передачі її маєтностей уніатам. Завдячуючи Печерському монастирю, с. Чоповичі досягло значного розвитку. За королівським привілеєм у липні 1682 р. до маєтностей єпископа львівського Йосипа Шумлянського відійшло «село Чеповичи, в нем церковь, мельница о дву жерновах, железный завод, qm (тобто 120) дворов». Останнє було причиною через яку 22 грудня 1682 р. Чоповські подали «своє свідоцтво» про шляхетство, і за його протекцією того ж дня з’явилося вже оголошення шляхтичів Чоповських про те, що «во время происходивших смут истреблены были их документы и грамоты, пожалованные от князей русских, литовских и от королей польских». Подібна історія трапилась у іншого зауського роду Меленевських в 1658 р., але відповідне оголошення від них ще в 1663 р. Згідно книги Похилевича вони вказували:
Але відсутність записів в Руській метриці за 20–22 червня 1570 р. і до 1683 р. включно вказує на підроблення документів, які 18 березня 1683 р. затвердив король Ян ІІІ.Людмила Довгополова. Лаврське село Чоповичі: історія фальшивого дворянства. Після дослідження документів роду Чопівських, Наталя Яковенко зазначала:
Після низки шляхетських повстань Російська імперія розпочала заходи з декласифікації колишньої шляхти, унаслідок чого значна частина дрібної шляхти Правобережної України втратила офіційне визнання свого дворянства.
Станом на 1861 рік чисельність Чопівських (Чоповських) становила 3063 особи обох статей; попри шляхетське походження, за способом життя та зовнішнім виглядом більшість із них майже не відрізнялася від селян, вирізняючись переважно вищим рівнем заможності та більшими земельними наділами. Під час приєднання уніатів до православної церкви у 1839 році 43 представники роду перейшли на латинський обряд, тоді як близько 86 % Чопівських повернулися до православ’я. Герольдія Російського Правительствуючого Сенату не затвердила за Чопівськими статусу дворянства, однак земельні володіння залишилися у їхній власності.Яременко М. В. Річпосполитська шляхта у Києво-Могилянській академії XVIII ст.
Родова схема
Антон Фещенко-Чопівський Андрій Антонович, дружина — Олена Адріян Андрійович, дружина — Марія Михайлівна Янчинська ( 1874), донька священника села Волосівка. Костянтин Адріянович Ганна Адріянівна Іван Адріянович ( 20 січня 1884, Чуднів — 2 вересня 1952, Абезь), український учений-металург, громадський і політичний діяч; міністр Центральної Ради та Директорії. Дружина — Зінаїда Олександрівна Лукіна ( 1949) Ірина Іванівна ( 1920 — 2012), чоловік — Ілля Богун Юрій Іванович ( 1923 — 1988), дружина — Софія Костянтинівна Клепачівська Юрій Юрійович, американсько-український бізнесмен та меценат. Алекса Юріївна Петро Юрійович NN Петрович NN Петрович NN Петрович NN Петрович Андрій Юрійович Лідія Юріївна Олександра Адріянівна ( 1886)
Примітки
Література Хроніка мого життя : спогади міністра Центральної Ради та Директорії / І. А. Фещенко-Чопівський; авт. перед. В. О. Шевчук; комент. та прим. М. Ю. Костриця, Г. П. Мокрицький.v Житомир: Вісник, 1992.v 126 с. — (Бібліотека журналу "Авжеж" ; № 4).