Єну Рускої (; 1 січня 1887, Будапешт — 22 червня 1946, Будапешт), також відомий як Ойґен Ранценберґер () — угорський політичний та військовий діяч.
Біографія
Ранні роки Народився 1 січня 1887 року в Будапешті.
Закінчив Військову технічну академію у Відні. 18 серпня 1907 року поступив лейтенантом у 6-й угорський фортечний артилерійський полк. З 1908 року служив у 4-му, з 1912 року в 12-му важкому гаубичному дивізіоні. 1 вересня 1914 року зарахований до Генштабу.
Учасник Першої світової війни. В 1915 році взятий в полон російськими військами у складі 16-го важкого польового артилерійського полку, який входив у гарнізон фортеці Перемишль.
Міжвоєнний період В 1917 році повернувся в Угорщину и вступив на службу в угорську армію, спочатку служив у Червоній Армії (в листопаді 1919 року навіть певний час перебував в ув'язненні як «червоний»), а потім перейшов у національну армію. Згодом переведений на дипломатичну службу.
У квітні-листопаді 1920 року військовий аташе при армії генералда Врангеля. З 1922 року у складі військового аташату в Анкарі (Туреччина), Софії (Болгарія). З 1925 року військовий аташе в Бухаресті (Румунія).
З 1928 року — начальник 2-го відділу Військового міністерства, з січня 1933 року - помічник начальника Генштабу, з травня 1933 року — начальник штабу 1-ї змішаної бригади.
З 1лютого 1936 до 15 серпня 1937 року — інспектор зенітної артилерії.
В лютому-жовтні 1938 року командував 4-ю змішаною бригадою, одночасно з 1 лютого 1938 року — командир 4-го корпусу.
Друга світова війна 1 лютого 1940 року пішов у відставку. Певний час — заступник міністра внутрішніх справ. Пізніше вступив у СС і 15 січня 1945 року призначений генерал-інспектором угорських формувань військ СС. У квітні-травні 1945 року — командир 17-го армійського корпусу СС (угорського).
2 травня 1945 року взятий в полон американськими військами.
Після війни В листопаді 1945 року переданий угорській владі. Засуджений Угорським народним трибуналом до смертної кари і 22 червня 1946 року розстріляний в Будапешті.
Звання
Лейтенант австро-угорської армії (18 серпня 1907) Обер-лейтенант австро-угорської армії (1 листопада 1912) Гауптман австро-угорської армії Майор угорської армії (1 вересня 1921) Підполковник угорської армії (1 вересня 1924) Полковник угорської армії (1 травня 1928) Генерал-майор угорської армії (1 листопада 1936) Фельдмаршал-лейтенант угорської армії (1 травня 1939) Генерал-полковник угорської армії (13 листопада 1944) Обергруппенфюрер СС і генерал військ СС (1 лютого 1945)
Нагороди
Ювілейний хрест Хрест «За військові заслуги» (Австро-Угорщина) 3-го класу з військовою відзнакою і мечами (1914) Орден Залізної Корони 3-го класу з військовою відзнакою і мечами (1918) Пам'ятна військова медаль (Угорщина) з мечами Орден Витязя (20 серпня 1922) Орден Заслуг (Угорщина), командорський хрест Орден Заслуг німецького орла 1-го класу з мечами Залізний хрест 2-го і 1-го класу Загалом отримав 12 угорських нагород.
Література
Залесский К. А. Войска СС. Военная элита Третьего Рейха. — М.: Яуза-пресс, 2009. — с.162 - 163 Zinner Tibor-Róna Péter Szálasiék bilincsben Lapkiadó Vállalt, Budapest 1986. Lehmann, Hans Georg: Der Reichsverweser-Stellvertreter, Mainz, 1975
Примітки