Цар Селевк

«Цар Селевк» (), назва першого видання «Комедія про царя Селевка» (); також «Ауто про царя Селевка» () — одноактна п'єса Луіша де Камоенса, яку прийнято відносити до жанру ауто або комедії мораліте. Дата створення невідома; передбачається, що була написана після 1545 року. Вперше опублікована посмертно в 1645 році.

У п'єсі розвивається розхожий сюжет про те, як басилевс Держави Селевкідів Селевк поступився своєю дружиною Стратонікою своєму синові Антіоху.

Опис Незважаючи на те, що раніше, в XIX столітті, зустрічалися вказівки на перше видання п'єси 1616 року, сучасні дослідники датують першу її публікацію 1645 роком. Комедія включена до зібрання творів Камоенса (том III 1843 року і том IV 1863 року). Тим не менше, відсутність якого-небудь письмового свідоцтва про ауто до 1645 року стало одним з аргументів, які ставлять під сумнів авторство Камоенса.

«Цар Селевк» це самий короткий драматичний твір Камоенса. Його пролог і кінцівка написані прозою, а текст самого дійства — віршами (редондилья). У пролозі щодо п'єси використовуються терміни «ауто» та «фарс», а титул першого видання твору містив термін «комедія». В тексті присутні анахронізми: в пролозі залучений зброєносець Ланселота, а в Сирії часів до нашої ери (до Різдва Христова) перебувають паж і музикант на ім'я Алешандре да Фонсека; служниця вигукує: «Господи Ісусі! Хто тут?» (Moça: Jesu! Quem 'stá ahi?).

Особливістю даного твору Камоенса є те, що третину його об'єму займають прозові пролог і кінцівка, завдяки чому автор створює ілюзію присутності театру в театрі. Загальна для усіх трьох п'єс Камоенса («Амфітріони», «Філодему» та «Цар Селевк») тема подолання коханням будь-яких соціальних перешкод є аргументом для зарахування їх до жанру комедій мораліте.

Ауто ґрунтується на відомостях з «Порівняльних життєписів» Плутарха (Деметрій, 38) про басилевса Держави Селевкідів Селевка, його дружини Стратоніки та сина Антіоха, хоча до Плутарха про це писав Валерій Максим, а після нього — Лукіан Самосатський, Петрарка, Боккаччо та інші автори.

Дійові особи

У пролозі

Мордом або господар будинку Мартін Шиншорру Амброзіу, зброєносець Ланселота Слуга

У комедії

Цар Селевк Цариця Стратоніка Царевич Антіох Леокадіу — паж Антіоха Фролалта — служниця Стратоніки Воротар Рабиня в покоях цариці Лікар (розмовляє кастильською мовою) Саншу — слуга лікаря (розмовляє кастильською мовою) Алешандре да Фонсека — один з музикантів (часом використовує кастильские слова)

Зміст

У палаці стурбовані станом Антіоха. Вже на самому початку ауто цариця каже цареві про нездужання царевича Антіоха, про жовтизну його обличчя — чи то від туги, чи то від хвороби. Причина поки нікому не відома. Антіох ж при своїй першій появі говорить пажу Леокадіу про безнадійне кохання, але батькові відповідає, що не знає причину свого поганого стану, що доводить його навіть до передчуття смерті. В одному він впевнений точно: лікарі нічим не допоможуть. Цариця радить вдатися до відпочинку, на що Антіох відповідає, що така хвороба не лікується відпочинком, а реплікою глядачам дає зрозуміти, що його недуга криється в коханні. Алешандре да Фонсека також каже, що від кохання лікарі не лікують.

Згодом цариця усвідомлює інтригу: «Я кохала його, як сина, а він любить мене по-іншому — мистецтвом кохання». У діалозі з царем лікар зізнається у своєму безсиллі, оскільки він не знає дієвих ліків проти кохання, і відкриває йому страшну правду: син його кохає царицю, його дружину свою мачуху. Здолавши своє здивування, цар знаходить вихід. Для порятунку свого єдиного спадкоємця він поступається синові свою дружину: «Вставай, синку, зараз ти отримаєш від мене те, чого прагнеш». Слова пажа підводять підсумок дійства: «Батько наказав синові одружуватися на своїй дружині».

Видання

Перша публікація

В зібраннях творів

Примітки

Література

Rebello L. F. Variações sobre o Teatro Camoniano / Rebello, Luís Francisco. — Lisboa: Editorial Caminho, 1980.