Марко Зоро (, 27 грудня 1983, Абіджан) — івуарійський футболіст, що грав на позиції захисника. У складі збірної Кот-д'Івуару був учасником чемпіонату світу та віцечемпіоном Африки.

Клубна кар'єра

У дорослому футболі дебютував 1999 року виступами за італійський клуб «Салернітана», в якому провів три з половиною роки, взявши участь у 55 матчах Серії Б.

У січні 2003 року був відданий в оренду іншій команді Серії Б «Мессіні», яка згодом викупила контракт гравця. У сезоні 2003/04 «Мессіна» посіла 4-те місце й вийшла до Серії А, в якій у першому ж сезоні 2004/05 команда посіла найвище місце у своїй історії — сьоме.

Втім наступного року результати клубу значно погіршились, він став 18 і мав вилетіти з вищого дивізіону, втім через скандал Кальчополі, за результатами якого «Ювентус» було понижено у класі, «Мессіна» зберегла місце. Проте у сезоні 2006/07 клуб зайняв останнє місце і таки вибув у Серію B, після чого івуарієць покинув клуб на правах вільного агента. За час виступів Марко в Італії великого розголосу здобули расистські скандали. Так у листопаді 2005 року в Мілані, під час матчу з «Інтернаціонале», він піддався нападкам на расовому ґрунті з боку міланських вболівальників. В результаті, 4-м уболівальникам був на 5 років закритий вхід на стадіон, а по всій Італії перед матчами проводилися антирасистські демонстрації. Навесні 2006 року, під час домашнього матчу, ситуація повторилася і Зоро ледь не пішов з поля. Гравці «Інтернаціонале» Адріано і Обафемі Мартінс на очах у всього стадіону принесли вибачення від імені клубу і вмовили з поля не йти. Міланський клуб був оштрафований на 25 тисяч євро.

15 травня 2007 року підписав 4-річний контракт з лісабонською «Бенфікою». Втім у новій команді спочатку отримав травму в товариському матчі з «Реал Бетіс», а вже у серпні був звільнений головний тренер Фернанду Сантуш, що і запрошував Зоро, а його наступник Хосе Антоніо Камачо не бачив африканця у основі своєї команди. В результаті зігравши лише два матчі у чемпіонаті, у лютому 2009 року від був відданий в оренду в «Віторію» (Сетубал), за яку грав до літа 2010 року. Повернувшись до «Бенфіки» Марко взагалі жодного разу не вийшов на поле у матчах чемпіонату, лише інколи виходячи в матчах кубків ліги та Ліги чемпіонів і наприкінці січня 2011 року знову був відданий в оренду, на цей раз у румунську «Університатю» (Крайова)Marco Zoro a semnat cu Craiova (Marco Zoro signed for Craiova) ; Gazeta Sporturilor, 29 January 2011 (in Romanian), де до кінця сезону зіграв 14 матчів у чемпіонаті, втім не врятував команду від вильоту з Ліги І.

У червні 2011 року контракт Зоро з «Бенфікою» закінчився і гравець тривалий час залишався вільним агентом. Лише 30 січня 2012 року, після успішного перегляду, він підписав півторарічний контракт з клубом французької Ліги 2 «Анже», а після його закінчення 13 серпня 2013 року став гравцем клубу вищого дивізіону Греції ОФІ, де провів один сезон.

Завершував професійну ігрову кар'єру у нижчолігових грецьких клубах «Ханья» та «Астерас Амаліадас», де небагато грав до 2017 року.

Виступи за збірну 11 лютого 2003 року дебютував в офіційних іграх у складі національної збірної Кот-д'Івуару у матчі проти Камеруну.

У збірній Зоро не був основним гравцем, втім поїхав з командою на чемпіонат світу 2006 року у Німеччині, на якому на поле не виходив. Крім цього Зоро зіграв на двох поспіль континентальних першостях — Кубку африканських націй 2006 року в Єгипті, де виходив у двох матчах і разом з командою здобув «срібло», а також Кубку африканських націй 2008 року у Гані, на якому зіграв у одному матчі проти Малі, забивши в ньому свій перший і єдиний гол за збірну.

Всього протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 8 років, провів у формі головної команди країни 22 матчі, забивши 1 гол.

Статистика виступів

Статистика клубних виступів СезонКомандаЧемпіонатНаціональний кубокКонтинентальні кубкиІнші змаганняУсьогоЛігаІгорГолівЛігаІгорГолівЛігаІгорГолівЛігаІгорГолівІгорГолів 1999–00 «Салернітана» B (ІІ) 3 0 КІ 0 0 - - - - - - 3 0 2000–01 B (ІІ) 13 0 КІ 3 0 - - - - - - 16 0 2001–02 B (ІІ) 25 0 КІ 3 0 - - - - - - 28 0 2002–03 B (ІІ) 14 1 КІ 2 0 - - - - - - 16 1Усього за «Салернітану» 55 1 8 0 - - - - - 63 1 2002–03 «Мессіна» B (ІІ) 11 0 КІ - - - - - - - - 11 0 2003–04 B (ІІ) 32 2 КІ 1 1 - - - - - - 33 3 2004–05 A 30 0 КІ 4 0 - - - - - - 34 0 2005–06 A 22 2 - - - - - - - - - 11 2 2006–07 A 21 1 КІ 4 0 - - - - - - 17 0Усього за «Мессіну» 116 5 9 1 - - - - 125 6 2007–08 «Бенфіка» ПЛ 2 1 КП+КЛ 3+4 0+1 ЛЧ+КУЄФА 0+1 0 - - - 10 2 2008–09 ПЛ 0 0 КП+КЛ 0+2 0+0 КУЄФА 0 0 - - - 2 0 2008–09 «Віторія» (Сетубал) ПЛ 10 0 КП+КЛ - - - - - - - - 10 0 2009–10 ПЛ 20 0 КП+КЛ 2+2 1+0 - - - - - - 24 1Усього за «Віторію» (Сетубал) 30 0 4 1 - - - - 34 1 2010–11 «Бенфіка» ПЛ 0 0 КП+КЛ 0+3 0+1 ЛЧ+ЛЄ 3 + - 0 + - СП 1 0 7 1Усього за Benfica 2 1 12 2 4 0 1 0 19 3 2010–11 «Університатя» ЛI 14 0 КР - - - - - - - - 14 0 2011–12 «Анже» Л2 (ІІ) 11 1 КФ+КЛ - - - - - - - - 22 1 2012–13 Л2 (ІІ) 21 1 КФ+КЛ 2+1 1+0 - - - - - - 24 2Усього за «Анже» 32 2 3 1 - - - - 35 3 2014–15 ОФІ СК 27 0 КГ 6 1 - - - - - - 33 1Усього за кар'єру 276 9 42 6 4 0 1 0 323 15

Титули і досягнення Срібний призер Кубка африканських націй: 2006

Примітки

Посилання