Городо́к (колишні назви — Соляний Городок (XIII ст.), Городок Галицький, Городок-Ягайлонський (1906-1945)) — місто в Україні, адміністративний центр Городоцької міської територіальної громади Львівського району Львівської області. До 2020 року — адміністративний центр ліквідованого Городоцького району.

Географія Місто розташоване за 25 км від обласного та районного центру Львова, над річкою Верещицею, лівою притокою Дністра.

Назва

Вперше як Городок згадується у Галицько-Волинському літописі 1213 рокуЛітопис Руський за Іпатіївським списком, видання 1908 р. — С. 733.. У літописі говориться, що місто відоме далеко на схід, як центр торгівлі сіллю, а тому мало назву «Городок сольний» або «Соляний Городок». У науковій літературі місто іноді називають «Городок Галицький», або «Городок під Львовом».

Історія

Княжий період Початок міста сягає періоду Київської Русі. Розташоване на шляху між двома ключовими центрами Галицького князівства (XI—XIII століть) — Перемишлем і Звенигородом, воно інтенсивно розвивалось також і в епоху Галицько-Волинського князівства, поєднуючи Перемишль з новою столицею — Львовом.

Вперше Городок згадується в Галицько-волинському літописі 1213 року, як добре укріплене місто Галицького князівства, громада якого могла вести власну політику відносно князя та брати активну участь у державному житті.

На початку XIII століття місто відігравало важливу роль в економічному і політичному житті регіону. Близько 1219 року в місті були люди, вірні галицькому боярину Судиславу, тому міщани «збунтувались» проти князя Мстислава Удатного. Галицько-Волинський літопис зафіксував, що у 1227 року новгородський князь Мстислав Удалий стояв із своїм військом у Городку. Йому на допомогу прийшов зі своїм військом князь Данило Романович, щоб разом боронити Галицьке князівство від польсько-угорської навали.

На той час, Городок мав вигляд фортеці, оточеної притокою Дністра річкою Верещицею (яка була в минулому більш повноводною та судноплавною), ставами, важкодоступними болотами. Місто складалось з двох частин: внутрішньої, найбільш укріпленої, т. зв. дитинця і зовнішньої — «острога» (передмістя). Дитинець розташований у північній частині городища, на території сучасного міського парку, на північний захід від Ринкової площі. Його план має неправильну овальну форму розмірами 120×210 м, загальною площею 3 га. Давні укріплення дитинця були зруйновані пізнішим будівництвом замку XV—XVII століттях, а також планувальними роботами під час влаштування теперішнього парку. Лише зі східного боку помітний незначний профіль валу, який плавно переходить у схил, а далі — у штучну терасу. Колишній дитинець відділений від території давнього посаду, площею близько 16 гектарів, глибоким до 7 м., ровом з шириною, у верхній частині 20-25 м.. Посад теж відокремлений двома рукавами річки Верещиці. На сьогодні він повністю забудований.

Археологічними дослідженнями 1985 року у північній ділянці дитинця виявлено рештки нижніх вінців зрубів оборонної стіни, а також зруйновану, мощену вапняком, долівку двоповерхової будівлі, можливо, вежі. Внаслідок розкопок під час пристосування приміщень колишніх казарм та францисканського монастиря під потреби Спасо-Преображенського монастиря, розташованого на місці городища княжого періоду, було виявлено цеглу та кладку, характерну для давньоруської епохи. Це підтвердило дані історичних джерел про існування тут давньоруського храму, який згодом, після завоювання Галичини польськими королями, був перетворений на францисканський монастир.

Епоха Війни за Галицько-Волинську спадщину В епоху війни за галицько-волинську спадщину місто змінювало політичну приналежність протягом всієї другої половини XIV століття.

Після походу польського війська на Львів у 1349 році Городок разом з іншими містами Галичини підпав під владу короля Казимира ІІІ, який володів краєм пожиттєво, відповідно до угод з Угорщиною. По його смерті король Людовик Угорський приєднав Галичину до Угорського королівства, поставивши управителями старост. 15 серпня 1386 року руський староста Андрій (), уповноважений князем Владиславом Опольчиком, видав у Городку грамоту, якою прирівняв права перемиських католицьких шевців до прав львівських шевців. Свідками у грамоті записані, зокрема, Герборд з роду Гербуртів та городоцький воєвода Юрій ()W Gródku 15.Sierpnia 1386 r. . У 1387 р. Городок, як окреме королівське місто, увійшов до складу Львівської землі, а згодом став центром Городоцького староства. У 1389 році місто отримало магдебурзьке право, що означало створення у місті органів самоврядування. На той час Городок розростався, окрім центральної частини ринку розбудовуються передмістя — Львівське і Черлянське.

Руське воєводство (Королівства Польського)

У 1387—1434 роках великий князь литовський і король польський Владислав II Ягайло часто навідувався та тривалий час мешкав у Городку, де й помер у 1434 році. За Ягайла Городок входить до складу новоутвореного на землях колишнього Руського — Королівства Руського воєводства, як окреме королівське місто.

У XV — початку XVI століттях місто зазнало настільки масштабних руйнувань і грабунку від татар, що відбудувалося лише у XVI столітті. Якийсь час місто було власністю (на «княжому праві») князя Свидригайла, що сталось після надання короля Ягайла — його старшого братаМ. Грушевський. Історія України-Руси. — Т. V. — С. 39. У 1504 році король дозволив міщанам за власні кошти відбудувати Городок, а також звільнив його мешканців від сплати деяких податків. Поступово у місті відроджуються і розвивається торгівля та промисли. Городок дістав право торгувати сіллю і став центром соляних складів. Важливим предметом експорту була риба, яку віддавна розводили в місцевих ставках. У ΧΙV—ΧVΙΙ століттях Городок був ремісничим містом. Ремісники були об'єднані в 12 цехів. Добре розвивались деревообробні та шкіряні промисли. У 1555 році українці могли займатись ремісництвом лише завдальшки в милю від міста.

У 1420 році Ягайло оселив у місті 6 католицьких ченців ордену францисканців. Королівський уряд збудував для них костел і монастир біля замку. Українців ж витіснили на Львівське, Вишнянське та Заставське передмістя. Тож, відстоюючи свої права, українське населення Городка створило у 1591 році. братство — громадську організацію українських міщан, яке виступало проти національного гніту. Вплив Городоцького братства зріс настільки, що київський митрополит Михаїл Рогоза у 1593 році запросив його членів до участі в Соборі.

1611 роком датуються згадки про бунт місцевих мешканців проти польсько-католицької адміністрації, котра, скориставшись пожежею і втратою частини документів, намагалась усунути осіб української (руської) національності та православного віросповідання від урядових посад. Керівниками цього повстання були городяни Курилович, Маляр, Кунащик, Кравець, Кривецький, ЗахарчівЦДІА у Львові. ф. 9, т. 365, с. 2454. У 1648 році мешканці міста взяли активну участь у військових діях армії Богдана Хмельницького, котра здобула Городок у листопаді.Джерела до історії України-Руси, т. IV, Львів, 1898. — С.220-221. Значною подією в Історії міста стала Битва під Городком 1655 р., у результаті якої сили Речі Посполитої були розгромлені, а війська Хмельницького змогли приступити до облоги ЛьвоваДокументи Богдана Хмельницького 1648—1657 рр. К., 1961. — С. 68.

У 1672 році турецький паша Омер-Алі захопив місто та зруйнував його, і надалі — наприкінці ΧVΙΙ та впродовж ΧVΙΙΙ століття місто занепало. У ΧVΙΙΙ столітті місто відбудували. Королівський замок був осідком старости, який виконував адміністративні функції очільника Городоцького староства. Був збудований фільварок та 2 корчми. У другій половині ΧVΙΙ століття міський уряд підвищив митні повинності, чим призвів до занепаду торгівлі в місті.

Королівство Галичини (Австрійської імперії)

У 1772 році Галичину було приєднано до Габсбурзької монархії (з 1804 року — Австрійська імперія, з 1867 року — Австро-Угорщина). Через суцільне бездоріжжя того ж року через Городок розпочато будівництво цісарського тракту, що сполучив Відень та Львів, 1773 року відкрита пошта, а з 1775 року — рух диліжансів. Всі маєтки Городоцького староства і сам Городок перейшов у власність держави. Тоді ж австрійський уряд продав багато сіл польським та німецьким колоністам. На землях Городоцького староства оселились німецькі колоністи, які у 1786 р. утворили колонію «Фордерберґ» (походить від нім. словосполучення - "Vor der berg", дослівно "перед горою"). У 1789 році почала діяти школа з німецькою мовою викладання. Українська початкова школа була відкрита у 1842 році.

У 1867 році Городок став повітовим центром Австро-Угорщини, де до 1918 р. працювали повітовий суд, податкове управління, окружна шкільна рада. Місто не мало великих підприємств. На цей період там діяли гарбарня, млин, миловарня, 3 олійниці, фабрики соди і сільськогосподарських добрив та «вапнярка». У 1890 році в місті налічувалося 2870 будинків, в яких мешкало 10 116 осіб, з них у сільському господарстві працювали 4 264 осіб, займалися ремеслом — 3 677, торгівлею — 856, розумовою працею — 342. Крім того, було 292 наймити.

Господарське товариство у 1883 році організувало в Городку рільничу школу. До Першої світової війни у Городку базувався другий дивізіон 6-го полку драгунів австро-угорської армії, штаб якого був у Перемишлі. У місті Городку дислокувався також 3-й полк уланів. Під час війни у 1914 році на околицях Городка відбулась відома в історії Городоцька битва між австро-угорськими та російськими військами. Поразка австрійських військ дала змогу російській армії завершити захоплення Галичини, підійти до Карпат і оточити перемиську фортецюГородок, Львівська область. Історія міст і сіл Української РСР 1968, Київ. Австрійська влада повернулась до міста у 1915 р.

Період ЗУНР

18 листопада 1918 року місто зі сходу було атаковане польською кавалерією, що наступала з боку Львова. 20 листопада поляки продовжили свій наступ за підтримки бронепоїзду і завдяки цьому о 15:00 того ж дня вони увійшли до Городка, полишеного місцевою українською залогою (наличувала 600 вояків).

Польська окупація 1 січня 1925 року до міста було приєднане село Фордерберґ (село формувалося німецькими колоністами від 1786 р.).

У період Другої Польської Республіки - повітове місто Львівського воєводства. У місті розташовувалися такі установи: повітове управління поліції, управління доходів, податків та зборів, казначейство, кадастровий облік земельних податків. Храми: 1 римо-католицький костел (Воздвиження Хреста), 3 греко-католицькі церкви (Благовіщення Матері Божої та св. Миколая та св. Івана Хрестителя) та 1 єврейська синагога. Об'єднання: цехи шевців, ковалів та м'ясників. 12 винокурень (у 1911 році) та добровільна пожежна команда. У міжвоєнні роки на ставку Грудек було створено "Порт Морської та Колоніальної Ліги".

Напад на пошту в Городку

30 листопада 1932 р. боївка ОУН здійснила напад на польську пошту в місті Городку. Участь в акції взяло 12 бойовиків ОУН із різних місцевостей: Юрій-Мирослав Березинський — керівник групи, а також Дмитро Данилишин, Василь Білас, Маріян Жураківський, Петро Максимців, Степан Долинський, Степан Куспісь, Степан Мащак, Володимир Старик, Григорій Файда, Степан Цап та Григорій Купецький.