Олекса́ндр Оле́гович Возню́к ( , с. Тютюнники, Чуднівський район (нині Житомирський район) Житомирська область, Україна — , с. Пікузи, Волноваський район, Донецька область, Україна) — український військовослужбовець морської піхоти, молодший сержант Військово-морських сил Збройних сил України. Учасник російсько-української війни.

Біографія Народився 1992 року в селі Тютюнники на Житомирщині. Виріс у родині священника, батько — настоятель Храму всіх Святих УПЦ КП в Лубнах о. Георгій (Юрій Лобачевський). У 2015 році з родиною переїхав на Полтавщину, мешкав у селі Бодаква Лохвицького району, з 2007 — у місті Лохвиця, останні роки — у місті Лубни. Закінчив Бодаквянську загальноосвітню школу, у 2011 році — Лохвицьке медичне училище. Того ж року вступив до Глухівського національного педагогічного університету імені Довженка, на факультет фізико-математичної і природничої освіти. Після першого курсу у 2012 році пішов на строкову військову службу, згодом підписав контракт. Писав вірші, грав на музичних інструментах, керував гуртком художньої самодіяльності у своєму підрозділі.

Війна застала Олександра в Криму, в с. Перевальне Сімферопольського району, де він проходив службу у 36-й окремій бригаді берегової оборони, коли російські війська почали захоплення території Криму. Залишився вірним військовій присязі і разом з іншими військовослужбовцями виїхав на материкову частину України. З 2014 року захищав Батьківщину на східному фронті.

Молодший сержант, командир САУ гаубичного самохідно-артилерійського дивізіону 503-го окремого батальйону морської піхоти 36-ї окремої бригади морської піхоти ВМС ЗС України. Виконував завдання на території проведення антитерористичної операції, Оперативно-тактичне угруповання «Маріуполь».

Загинув 2 березня 2017 року внаслідок підриву САУ на фугасі в районі між смт Талаківка та окупованим селом Пікузи (колишнє Комінтернове), під час евакуації українських військовиків з-під обстрілу. Ще троє бійців тоді дістали поранення.

Похований 4 березня на Новому кладовищі Лубен у с. Новаки // Міська телекомпанія Лубни, 6 березня 2017.

Залишилися батьки, брат, сестра та маленька донька.

Нагороди Орден «За мужність» III ступеня, — «за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов'язку» (10.04.2017, посмертно). Відзнака Президента України «За участь в антитерористичній операції». Відзнака УПЦ КП — Медаль «За жертовність і любов до України».

Вшанування пам'яті 9 червня 2017 року на приміщенні Лохвицького медичного училища відкрили меморіальну дошку на честь Олександра ВознюкаВідкриття меморіальної дошки Герою АТО // Лохвицька районна рада, 9 червня 2017Пробач мені, мамо, пробач мені, тату…" // «Зоря Полтавщини», 7 липня 2017. 24 квітня 2018 року в місті Глухів на будівлі навчального корпусу № 1 Глухівського НПУ імені Олександра Довженка відкрили меморіальну дошку полеглому на війні студентові університету«Чи думав про те, що стане героєм»: у Глухові відкрили меморіальну дошку герою АТО (фото) // «РБК — Україна», 29 квітня 2018.

Інше На вірш Олександра Вознюка «Что за слово такое, „война“?», який він присвятив своєму загиблому товаришеві й командиру Юрію Загребельному, знято кліп для Військового телебачення України.

Навесні 2014 року, коли військова частина Олександра Вознюка в Перевальному перебувала в облозі російських військ, його батько разом з іншими полтавськими священниками поїхав до нього. Це була перша волонтерська поїздка, з якої виникла спільнота Полтавського батальйону небайдужих.

Вірш Олександра, який він зачитував на камеру під час російської анексії Криму«Тримай небо, синку» :

Примітки

Джерела Вознюк Олександр Олегович // Книга пам'яті полеглих за Україну. Вознюк Олександр Олегович // Український меморіал. Під Маріуполем від міни загинув полтавець // «Полтава 365», 2 березня 2017. Вічна пам'ять герою! // Офіційний сайт Лубенської міської ради, 3 березня 2017. Ян Осока. Я проклинаю війну // «Цензор.нет», 4 березня 2017. «Олександр Вознюк завершив свій бій достойно, до кінця виконавши борг воїна, громадянина, християнина» // «Факти», 7 березня 2017. Морпіх присвятив вірш товаришу, який загинув з Артемом Корнєвим // «Районка», 31 жовтня 2017.