Красноку́тський райо́н — колишній район у північно-західній частині Харківської області. Створений — 1923 року. Площа — 1040,8 км², водні ресурси — 1085,7 га. Населення — 31,354 тисяч осіб (станом на 1 грудня 2004 року). Адміністративний центр — селище Краснокутськ.
На півночі район межував з Охтирським районом Сумської області, на заході — з Чутівським та Котелевським районами Полтавської області. На півдні — з Коломацьким, на сході — з Богодухівським районом Харківської області.
Ліквідований — у 2020 році. Територія району увійшла до Богодухівського району.
Клімат Клімат Краснокутського району помірно континентальний. Зима починається в середині листопада. І тоді переважає хмарна погода, відносна вологість збільшується до 80-90 %. Сніговий покрив зберігається в середньому 100–110 днів. Взимку випадає близько 20-25 відсотків річної кількості опадів, переважно — сніг. Зима з частими відлигами, інколи настільки інтенсивними, що поверхня землі залишається взагалі без снігу. Найхолодніший місяць — січень. Його абсолютний мінімум — 40 °C.
Весна починається в останніх числах березня. У квітні можливе пониження нічної температури до — 10-15 °С. Бувають снігопади. Весна часто затяжна і супроводжується поверненням холоду.
Літо починається всередині травня. Воно тепле, помірне, інколи — жарке, з невеликими опадами. Найтепліший місяць — липень. Максимальна температура +39 °C.
Історія У давні часи по території району проходив відомий Муравський шлях, по якому татари переганяли полонених людей на південь, у Кафу.
Центр району — селище Краснокутськ — одне з найстаріших населених пунктів Слобідської України. Перша згадка про тоді ще Красний Кут відноситься до середини XVII століття. Красний Кут означає «мальовничий куток», «прекрасна сторона». Він був заснований, як один з опорних пунктів захисту кордонів Російської імперії від нападів татар.
У 1651 році, після битви під Берестечком, група переселенців з Задніпрянщини й козаки Корсунського полку оселилися під захистом лісів на пагорбах вздовж річки Мерла. Ця дата вважається датою заснування Краснокутська.
Козаки Краснокутської сотні брали участь у походах 1687 і 1689 років проти кримських татар, а в 1695-96 роках — в Азовських походах російського царя Петра І. У 1709 році по річці Мерла проходила бойова лінія шведських і російських військ. Неподалік від Краснокутська (поблизу села Городнє) відбулась битва росіян зі шведами.
Після ліквідації полкового розмежування Слобожанщини Краснокутськ став центром Краснокутського комісарства Ахтирської провінції Слобідсько-Української губернії. У 1773 році в селищі налічувалися 4134 мешканця, в тому числі 3741 військовий обиватель, 170 підданих. Понад 200 осіб належало до привілейованих станів (військові, військові у відставці, колишня козацька старшина та інші)Багалей Д. И. Материалы для истории колонизации и быта Харьковской и отчасти Курской и Воронежской губерний. — Х., 1890, — Т. 2. — С. 345..
Після створення у 1780 році Харківського намісництва Краснокутськ був центром повіту. У 1796 році він став позаштатним містом Богодуховського повіту Слобідсько-Української (з 1835 року — Харківської) губернії.
21 вересня 1781 року сенат Російської імперії затвердив герб Краснокутська, на зеленому полі якого зображено ріг достатку з плодами і квітами та Меркуріїв жезл, що символізував торгівлю і процвітання, а на срібному — сім черешень, що означали садівництво, бо основним заняттям жителів Краснокутська було саме садівництво та сільське господарство.
У пореформений період, особливо наприкінці XIX століття, навколо Краснокутська виникло кілька великих економій капіталістичного типу, провідною культурою в яких були цукрові буряки.
Краснокутський район був створений у серпні 1923 року відповідно до адміністративно-територіального поділу із Краснокутської, Козіївської, Пархомівської, Качалівської і Мурафської волостей. У повоєнні роки до його складу увійшли села Колонтаїв, Любівка, Костянтинівка, Котелевка, Слобідка, Каплунівка, Рябоконеве та інші населені пункти.
Друга світова війна У Другу світову війну майже 9 500 мешканців району пішло на фронт. Серед них — старший лейтенант А. Прокопенко, удостоєний 6 урядових нагород; стрілець-автоматник, кавалер ордена Слави II і III ступеня В. Безкоровайний та багато інших. 7400 з них — не повернулися додому.
Краснокутський район першим в області був захоплений німцями.
У вересні 1941 року на його території розгорнулися жорстокі бої. Під натиском переважаючих сил ворога радянські війська залишили район і 9 жовтня 1941 року його окупували німці. Воювати з ними продовжили місцеві партизани. Формуванням бойових груп і загонів керував секретар райкому партії О. Корабельщиков і старий партизан С. СобольЧичибаба Олексій. Народні месники // Неофіційний сайт Краснокутська. Було розроблено план дій партизанських загонів у Костянтинівці, Мурафі, Краснокутську та Козіївці.
У Краснокутську також діяла підпільна група. Її члени записували і розповсюджували повідомлення Радінформбюро, писали і розклеювали листівки, в яких закликали населення до боротьби. Німці повісили і розстріляли багатьох активістів, підпільників та учасників партизанського руху. Донька Петра Наливайка згадувала:
Район був в окупації 23 місяці. Від німців його звільнили 10 жовтня 1943 року війська 90-ї гвардійської стрілецької дивізії і 20-го гвардійського корпусу в ході Бєлгородсько-Харківської операції. У визволенні району також брала участь 71-ша стрілецька дивізія під командуванням генерал-майора Никифора Замировського, яку підтримував 680-й протитанковий артилерійський полк. Велику мужність і відвагу проявили бійці 5 батареї цього полку і особливо сержант Олексій Майоров та рядовий Іван Нестеров (обидва героїчно загинули 20 серпня 1943 року в бою під селом Степанівка, посмертно удостоєні звання Героя Радянського Союзу).
Вибори 2014 25 травня 2014 року відбулися Президентські вибори України. У межах Краснокутського району було створено 30 виборчих дільниць. Явка на виборах склала — 53,32% (проголосували 12 112 із 22 715 виборців). Найбільшу кількість голосів отримав Петро Порошенко — 46,24% (5 601 виборців); Михайло Добкін — 14,56% (1 763 виборців), Юлія Тимошенко — 12,38% (1 500 виборців), Олег Ляшко — 7,85% (951 виборців), Сергій Тігіпко — 4,66% (564 виборців), Анатолій Гриценко — 4,31% (522 виборців). Решта кандидатів набрали меншу кількість голосів. Кількість недійсних або зіпсованих бюлетенів — 1,56%.
Ліквідація району 19 липня 2020 року Краснокутський район увійшов до складу Богодухівського району згідно Постанови Верховної Ради України № 807-IX від 17 липня 2020 року в рамках Адміністративно-територіальної реформи в Україні.
Адміністративний поділ
Район адміністративно-територіально поділявся на 2 селищні ради та 11 сільських рад, які об'єднували 66 населених пунктів (2 смт та 64 сільські населені пункти) та підпорядковувалися Краснокутській районній радіАдміністративно-територіальний устрій Краснокутського району на сайті Верховної Ради України.
Місцеві ради: +Вид радиКількість депутатів Районна Селищні — 2 Сільські — 11 +
Економіка
Краснокутський район відносився до районів аграрного типу, спеціалізувався на виробництві сільськогосподарської продукції.
Площа сільськогосподарських угідь (по всіх товаровиробниках, включаючи підсобні господарства) — 75 158 га. Із них: рілля — 62 955 га, зрошувальні землі — 1 070 га, сади — 1 099 га, пасовища — 5 515 га, сіножаті природні — 4 518 га, листяні та хвойні дерева — 18 000 га.
Сільськогосподарських підприємств в районі було 31, а фермерських господарств — 64.
У структурі сільськогосподарського виробництва на рослинництво припадало 89,9 %, на тваринництво — 10,1 %. Основний напрямок виробництва у рослинництві був вирощування зернових і технічних культур.
Основні напрямки виробництва у тваринництві: вирощування великої рогатої худоби м'ясо — молочного напрямку; свинарство; птахівництво.
Промислових підприємств в районі було 5 (на самостійному балансі, без підприємств малого бізнесу): Дублянський спиртзавод; ЗАТ «Краснокутський маслозавод»; ТОВ «Козіївське»; Водоканалізаційна дільниця; ТОВ «Мурафський цукровий завод».
Населення Національний складнаселення районуСтаном на 2004 рік українці 31 135 росіяни 1 532 білоруси 164 вірмени 118 азербайджанці 24 поляки 24 молдовани 22 німці 13 татари 12 туркмени 9 грузини 8 мордва 7 чуваші 7 узбеки 6 угорці 6 євреї 5 цигани 4 лезгини 4 литовці 4 болгари 3 казахи 3 кумики 3 латиші 2 абхази 2 греки 2 інгуші 2 осетини 2 чеченці 2 естонці 1 гагаузи 1 долгани 1 караїми 1 марійці 1 удмурти 1 Розподіл населення за віком та статтю (2001):
Населення Краснокутського району станом на 1 грудня 2004 року складало 31,354 тисяч осіб. У тому числі: міського — 9 636 тисяч осіб; сільського — 21 718 тисяч осіб.
Чоловіків — 14 605 осіб (або 45,2 % від загальної чисельності). Жінок — 17 706 осіб (або 54,8 % від загальної чисельності).
В районі мешкало 10 375 пенсіонерів (або 33 % наявного населення), з них: за віком — 9640 осіб (або 92,9 % від загальної кількості пенсіонерів); за інвалідністю — 1312 осіб (включаючи військовослужбовців).
Щільність населення по району була 30,1 осіб на 1 км². Рівень народжуваності (на 1 тис. населення) — 8,9 осіб. Рівень смертності (на 1 тис. населення) — 25 осіб.
Соціальна сфера Освіта В районі працювало 23 навчальних заклади, в тому числі:
+Навчальний закладКількість Гімназія ЗОШ ПТУ Музичні школи +
А також: дошкільні заклади — 8, будинки творчості — 2, спортивні зали — 14.
Медицина В Краснокутському районі було 33 медичні установи, у тому числі:
+Медичні установиКількість Лікарні Амбулаторії сімейного лікаря ФАП +
Культура
В Краснокутському районі було 56 закладів культури.
+Заклад культуриКількість Будинки культури Бібліотеки Сільські клуби Музеї Школи естетичного виховання +
На території району діяло 5 релігійних громад:
+Релігійна громадаКількість осередків Українська православна церква Українська автокефальна православна церква Євангельські християни — баптисти Християни віри Євангельської (п'ятидесятники) Свідки Єгови +
На території району було встановлено 3 пам'ятники Леніну і 40 пам'ятників радянським воїнам, загиблим на фронтах Другої світової війни. В районному центрі — споруджений Меморіал Слави з вічним вогнем та встановлений на постамент літак (у 1981 році) — на 50-ліття першого випуску курсантів колишнього Краснокутського авіаційного технікуму. У 2001 році в центрі Краснокутська було встановлено пам'ятний знак засновнику селища, полковнику козацького Корсунського полку Івану Штепі.
Туризм
Краснокутський дендропарк — с. Основинці, Краснокутська дослідна станція садівництва, Краснокутський район Наталіївський парк — селище Володимирівка, Краснокутський район Спаська церква — селище Володимирівка, Краснокутський район Слобожанський національний природний парк — природоохоронна територія Пархомівський історико-художній музей — с. Пархомівка, Краснокутський район Пам'ятний знак на честь воїнів, загиблих в Полтавській битві — біля с. Городнє
Персоналії району
Народилися Гризодубов Степан Васильович (*13 липня 1884 -†11 грудня 1965) — один з перших російських авіаконструкторів і льотчиків. Гунько Андрій Степанович (1927—1986) — український самодіяльний художник. Дашкієв Микола Олександрович (*16 травня 1921 — †23 лютого 1976) — український письменник-фантаст, поет і перекладач. Каразін Василь Назарович (*30 січня (10 лютого) 1773 — † 4 листопада (16 листопада) 1842) — український вчений, винахідник, громадський діяч — засновник Харківського університету. Каразін Іван Назарович (*1780 — † 1836) — акліматизатор і біолог, громадський діяч, засновник Краснокутського дендропарку. Катрич Олексій Миколайович (25 жовтня 1917 — †25 листопада 2004) — генерал—полковник авіації. Ковалевський Максим Максимович (*27 серпня (8 вересня) 1851 — † 23 березня (5 квітня) 1916) — український правник, соціолог, історик, суспільний і політичний діяч.