Балаклі́йський райо́н — колишній район у південно-східній частині Харківської області. Населення району становить 83 974 осіб (на 1 лютого 2012 року). Адміністративний центр — місто Балаклія. У 2020 район було включено до складу Ізюмського району
Географія
Район межує зі Зміївським, Чугуївським, Первомайським, Ізюмським, Барвінківським, Шевченківським та Лозівським районами. Відстань від районного центру до Харкова — 101 км.
Загальна територія району становить 1986,44 км². Район розташований у лісостеповій зоні. Клімат — помірно континентальний. Середньорічні температури: літня +23,9°С, зимова — 5,5°С. Середньорічна кількість опадів — 468 мм.
Територією району протікають 12 річок. Найбільша з них — Сіверський Донець.
Історія У 1571 р. вперше в історичних джерелах згадується про нинішню Балаклію, а в 1617 р. з'являється перша письмова згадка про Балаклійські землі в «Писцовой книге по городу Белгороду».
У 1663 році козацький отаман Яків Черніговець разом зі своїми українськими задніпровськими переселенцями заснував місто Балаклію, а також збудував фортеці на татарських бродах Сіверського Дінця — Андрієві Лози, Бишкин, Савинці та інші. Балаклійський полк проіснував до 1677 року, тоді ж його включили до Харківського.
У 1765 р. Балаклія стає центром Балаклійського комісарства Ізюмської провінції Харківського намісництва, з 1796 р. стала називатися Новосерпуховським (за ім'ям дислокованого полку, що прибув з підмосковного Серпухова). Історичне ім'я місту повернуто у 1891 р.
3 року в рік становище простих козаків та селян погіршувалось, вони потрапляли в залежність розбагатілої старшини та російських дворян. Після скасування у 1861 році кріпацтва капіталістичні виробничі відносини стали домінуючими, але пережитки кріпосництва існували ще довгий час.
У 1875 р. в селі Андріївці було збудовано політичний каторжний централ.
Інтенсивний розвиток промисловості, формування таких нових промислових центрів як Харків, Донбас, Придніпров'я, зумовив масштабне будівництво залізниць. У 1911 р. запрацювала залізниця, що з'єднала Харків з Донбасом через Зміїв, Балаклію, Ізюм.
Роки першої російської революції 1905—1907 рр. Балаклійщина пережила без значних революційних потрясінь, але Перша світова війна принесла великих страждань цьому краю.
Прискорену військову підготовку у Балаклії пройшли тисячі солдат. 1915—1917 рр. 1917 р. — військова служба в м. Балаклія Івана Манагарова, у майбутньому генерал-полковника, Героя Радянського Союзу, командувача 53-ю армією, яка в 1943 році захопила Харків та південно-західну частину Харківської області.
У 1917 році у Балаклії був сформований комітет, що визнавав лише владу Центральної Ради. В населених пунктах відбувалися численні демонстрації проти війни, царизму. У січні 1918 року червоні захопили владу у районі. Члени волосного ревкому захопили полкові склади зі зброєю та почали грабунок заможних селян та поміщиків. Остаточно радянська окупація утвердилась 22 лютого 1919 року.
У 1923 році Балаклія стала районним центром однойменного району відповідно до постанови Робітничо-Селянського Уряду України від 07.03. 1923 р. «Про адміністративно-територіальний поділ Харківщини»Постанова ВУЦВК № 313 від 7 березня 1923 р. «Про адміністративно-територіяльний поділ Харківщини» із Балаклійської і Волохів'ярської волостей із центром в с. Балакліївка. Життя людей було складним. Велика посуха 1921 року принесла голод. Життя стабілізується лише в 1924 році. Разом з тим, нова хвиля Голодомору пронеслася над краєм у 1932—1933 роках.
1938 р. — Балаклія одержує статус міста. 1940 р. — споруджено і відкрито районний Будинок культури.
Глибоких ран Балаклійщині завдала Німецько-радянська війна. Були спалені села: Червона Гусарівка, Байрак, Криничне, половина Лагерів та Новоселівки міста Балаклія. Німецька окупація тривала з 10 грудня 1941 року до 5 лютого 1943 року.
Більш ніж 30 тис. жителів району брали участь у війні в складі Червоної Армії, понад 200 — в радянських партизанських загонах. На фронтах Другої світової війни загинуло 8 тис. балаклійців, під час німецької окупації 200 ос., заслано в Німеччину близько 2 тис. ос. На території району загинуло 18 тис. бійців Червоної Армії, які брали участь в захопленні району.
Початок визволенню Харківщини від німецько-фашистських військ поклала Сталінградська битва. У ніч з 5 на 6 лютого 1943 року війська 172-ї стрілецької дивізії генерал-майора Ф. Толбухіна визволили місто Балаклію. Балаклійський район було визволено військами 172-ї, 263-ї, 35-ї стрілецьких гвардійських дивізій 6-ї Армії під командуванням генерал-лейтенанта Ф. Харитонова.
З 24 серпня 1991 року Балаклійський район є адміністративно-територіальною одиницею незалежної України.
Основні факти про розвиток району (сільське господарство та промисловість) у минулому столітті й до наших днів: 1910—1914 рр. — будівництво залізниці та залізничних станцій Шебелинка, Балаклія, Савинці; 1916 р. — в Балаклії встановлено перші телефони, комутатор на 30 номерів належав земству; 1917 р. — Балаклія та довколишні землі входять до складу УНР. 1919 р. — у Балаклії утворена перша артіль городників; 1926—1940 рр. — в Балаклії стали до ладу промкомбінат, птахокомбінат, маслозавод, артілі, майстерні, завершена електрифікація; 1932 р. — засновано Державний артилерійський ремонтно-дослідний завод № 2 «Арсенал»; 1932—1933 — Голодомор; 1936 р. — початок перших розвідувальних пошуків нафти і газу на території району ; 1950 р. — завершено відбудову народного господарства району; 1950 р. (травень) — відкрито потужне Шебелинське газородовище; 1956 р. — початок будівництва селища газовиків і буровиків Червоний Донець; 1960 р. — початок будівництва Балаклійського цементного заводу; 1960 р. — в смт. Андріївка споруджено газопереробний завод; 1962 р. — став до ладу Савинський цукровий завод; 1962 р. — в смт. Андріївка відкрито швейну фабрику з виробництва дитячого одягу; 1962 р. — почала працювати птахофабрика «Курганська»; 29 червня 1963 р. — стала до ладу перша обертова піч цементного заводу-гіганта; 1963 р.— до ладу стала автоматична телефонна станція; 1963 р. — розпочалася газифікація міста; 1968 р.— розпочав роботу Балаклійський міськмолокозавод; 1968 р.— здані в експлуатацію заводи з виробництва шиферу й азбоцементних труб; 1972 р.— став у лави діючих Балаклійський домобудівельний комбінат. 1991 р.— Балаклійський район стає адміністративно-територіальною одиницею незалежної України. 2020 р. район було включено до складу Ізюмського району
Економіка Балаклійський район один із найбільших районів області, це значний промисловий, транспортний та культурний центр.
Питома вага промислового виробництва району становить 6,3 % від загального обсягу промислового виробництва області. Серед 17 промислових підприємств найбільшими є газопромислове управління «Шебелинкагазвидобування», Шебелинське відділення з переробки газоконденсату та нафти, відкрите акціонерне товариство «Балцем», які в грошовому виразі виробляють левову частку валової продукції і таким чином підтримують районний бюджет. Стабільно нарощують свій виробничий потенціал й інші підприємства району.
Вагома частка в господарському комплексі Балаклійщини належить аграрному сектору: 25 сільгосппідприємств, 3 фермерських господарства та особисті підсобні господарства мають зерновий, зерно-цукровий, зерно-молочний напрямки. Власниками земельних паїв у районі стали 14,3 тис. селян, 98 % яких віддали свої паї в оренду новоствореним с/г підприємствам.
Основні напрямки виробництва в сільському господарстві: вирощування зернових і технічних культур; вирощування великої рогатої худоби м'ясо-молочного напрямку; птахівництво.
Площа сільськогосподарських угідь — 144,7 тис. га: ріллі — 114,6 тис. га. сіножаті — 9 тис. га. пасовища — 19 тис. га
На 514 км пролягли асфальтовані шляхи, які обслуговує підприємство «Балаклійський автодор». Економіку, соціальні потреби населення обслуговують транспорт і зв'язок. У районі збережена мережа автобусних перевезень, яку обслуговує ТОВ «Автотранс-Балаклія». Три залізничних станції повністю забезпечують потреби замовників у перевезенні вантажів залізничним транспортом.
Нині в районі діє 31 автоматична телефонна станція, з них 24 сільських АТС.
Відчутне пожвавлення в економіці виявляється й завдяки сфері малого підприємництва і бізнесу. Зараз цей сектор налічує понад 150 юридичних і майже 2 тис. фізичних осіб. При цьому, розвитку набуває не лише сфера торгівлі, а й виробництво продукції.
Провідні місця серед продовольчих товаровиробників посідають ЗАТ «Балмолоко плюс», ДП «Балаклійський хлібокомбінат», ВАТ «Савинський цукровий завод». Крім шести основних переробних підприємств, у районі при господарствах діють 13 міні-пекарень, 19 олійниць, 8 крупорушок, 9 млинів.
У районі функціонують 10 відділень банків «Національний кредит», Ощадбанк України, «Аваль», «Надра», «УкрСиббанк», «Мегабанк», «Правекс-банк», «Приватбанк».
Соціальну і агропромислову сферу району обслуговують 8 житлово-комунальних підприємств, із яких 2 надають послуги з тепло-, водопостачання і водовідведення, а 6 — житлово-комунальні послуги.
Для поліпшення якості питної води у м. Балаклія здійснено буріння глибинної свердловини, що значно зменшило вміст заліза у воді.
Транспорт Районом проходить автошлях .
Адміністративний устрій
Район адміністративно-територіально поділяється на 1 міська рада, 3 селищні ради та 20 сільських рад, які об'єднують 69 населених пунктів та підпорядковані Балаклійській районній радіАдміністративно-територіальний устрій Балаклійського району на сайті Верховної Ради України.
Населені пункти У Балаклійському районі налічується 69 населених пунктів: Міст районного значення — 1 (проживає 31,2 тис. ос.); Селищ міського типу — 3 (проживає 25,5 тис. ос.); Сільських населених пунктів — 65 (проживає 34,5 тис. ос.).
Населення Розподіл населення за віком та статтю (2001) :
Загальна кількість населення — 84,4 тис. ос. Міського — 53,0 тис. ос., сільського — 31,3 тис. ос. Щільність населення в районі становить 42,5 ос. на км² площі.
Народжуваність в районі: за 2004 рік народилося 747 немовлят. Смертність в районі: за 2004 рік померло 1762 ос. Загальна кількість пенсіонерів, які мешкають в районі — 26 949 ос. (29 % від загальної кількості населення).
Національний склад населення в районі станом на 01.01.05р.:
+НаціональністьКількість українців 72037 (77,6 %) росіян 18950 (20,4 %) білорусів 405 (0,4 %) циган 271 (0,3 %) інші 1585 (1,7 %)+
Соціальна сфера
Навчальні і освітні заклади району Вищі (всіх рівнів акредитації) — 1 (коледж); Професійно-технічні — 1; Загально-освітні, навчально-виховні (всього — 42); Дошкільні — 13; Позашкільні — 6. Дитячі музичні школи — 4; Бібліотеки — 48; Будинки культури, клуби — 35; Пам'ятники історії та культури — 108; Музеї — 6;
Із 42 шкіл району 40 — комп'ютеризовані, 23 школи підключені до Інтернету. За 2004 рік придбано 217 комп'ютерів.
ЗМІ У районі працюють такі засоби масової інформації: Комунальне підприємство "Редакція газети «Вісті Балаклійщини» ДП ТРК «Оріана» (місцеве радіомовлення).
Фізична культура і спорт У районі функціонує 29 типових спортзалів, 102 — ігрових, 32 — гімнастичних майданчики. Найкращий спортивний комплекс району — міський Палац спорту з плавальним басейном та спортивним залом.
У Балаклійському районі діють 2 гребні веслувальні бази у м. Балаклія та смт. Донець. Дитячо-юнацька спортивна школа навчає 1500 дітей з різних шкіл району.
У районі працює спортивно-оздоровчий табір «Олімпія». За літній час на березі річки Ляхівка проходять оздоровлення 1000 школярів.
У 2003 році підприємством «Шебелинкагазвидобування» споруджено стадіон європейського рівня на 1000 місць із пластиковими стільцями, накриттям, сучасними роздягальнями та електронним табло.
На рівні масових видів спорту у районі успішно культивуються футбол і волейбол. Футбольний клуб «Арсенал» успішно представляє Балаклійщину у Вищій лізі обласного турніру.