Парана Клубе або просто «Парана» () — бразильський футбольний клуб з міста Куритиба, столиці штату Парана. Заснований 19 грудня 1989 рокуFinados timaços Jornal Gazeta do Povo — edição comemorativa de 30.000 edições — acessado em 8 de dezembro de 2012 шляхом об'єднання клубів «Колорадо» () та «Пінейруша» ().
Клуб має прізвиську завдяки клубним кольорам та назві свого стадіону, «Віла Капанема» (офіційна назва арени — «Ештадіу Дурівал Брітто е Сільва»). Найбільшими успіхами в історії клубу було чемпіонство в Серії B 1992 року та перемога в Жовтому модулі Кубка Жоао Авеланжа в сезоні 2000 року (цей турнір проходив замість Серії B, визнається Бразильською конфедерацією футболу офіційним, але не тотожним Серії B). З 1993 року виступав в еліті бразильського футболу, в 2007 році брав участь у розіграші Кубку Лібертадорес, того ж сезону вилетів до Серії B, в якій виступав до завершення сезону 2017 року. З 2018 року знову виступає в Серії A.
Історія
Історія об'єднання «Парана Клубе» утворився у 1989 році внаслідок злиття Спортивного клубу «Колорадо» та Спортивного клубу «Пінейруш», внаслідок чого протягом перших десяти років свого існування новостворена команда 6 разів вигравала Лігу Паранаенсе. Таким же швидким був успіх й у національних чемпіонатах, оскільки за три роки «триколірні» пройшли шлях від третього до першого дивізіону бразильського чемпіонату, при цьому в 1992 році вони стали переможцями бразильської Серії BJustiça pode levar Paraná definitivamente à Vila Olímpica; entenda Esporte Terra — acessado em 28 de abril de 2015 .
Ще в 1988 році керівництво «Колорадо» та «Пінейруш» розглядали можливість об'єднання клубів, а у вересні того ж року по три представники від кожного клубу (Дарсі Піана, Делі Маседу та Раул Тромбіні від «Колорадо», а також Жорже Селестіно Бусо, Араміш Тіссот та Осімар Болісенью від «Пінейруш») зустрілися для обговорення деталей майбутнього об'єднання. На цій зустрічі було офіційно схвалено назву нового клубу — «Парана Клубе» (або просто «Парана»), окрім того сторони домовилися про клубні кольори, кольори форми та розповсюдження клубної символіки. З метою залучення до нового клубу більшої кількості вболівальників домашньою ареною було обрано Віла Капанема«Ештадіу Дурівал Брітто е Сільва», штаб-квартира майбутнього клубу повинна була розташовуватися на «Авеніда Кеннеді», а 19 грудня 1989 року було офіційно повідомлено про створення нової команди «Парана Клубе», або просто «Парана».
1990: перші кроки «Парани» Першим турніром за участю «Парани» стала Ліга Паранаенсе 1990, яка стартувала в лютому місяці. Після довгого шляху в цьому турнірі команда поступилася в півфіналі й зайняла підсумкове 3-є місце.
Першою «великою» звитягою клубу стала перемога в Кваліфікаційному турнірі чотирикутника 1990 року за право виходу до Серії C. Того сезону «Парана» дійшла до півфіналу змагання, але завоювала 3-тє підсумкове місце та можливість наступного року виступати в Серії B, оскільки 4 найкращі команди Серії C 1990 року отримували можливість підвищитися в класі.
Перша команда Першим тренером клубу став Рубенс Мінеллі, триразовий чемпіон Бразилії з «Інтернасьйоналом» у 1975 та 1976 роках, а також з «Сан-Паулу» в 1977 році, до складу тренерського штабу якого він згодом приєднався. У першому складі «Парани» нараховувалося 50 гравців, як більш досвідчених, так і зовсім юних, які отримали можливість розкритися в першій команді клубу.
1991—1992: початок завоювання трофеїв Вже незабаром після об'єднання новий клуб почав досягати значних успіхів. «Парана» стала переможцем Ліги Паранаенсе 1991, це була друга участь команди в чемпіонаті штату. При цьому «триколірні» зіграли внічию (1:1) з «Кортібою» на «Ештадіо Мажор Антоніу Коуту Перейра». У цьому турнірі «Парана» здобула 17 перемог у 26 матчах, в тому числі й розгромила з рахунком 6:1 «Лондрину».
Після перемоги у чемпіонату штату 1992, «Парана» продовжила впевнені виступи й на загальнонаціональному рівні, у Серії B. Спочатку в півфіналі клуб переміг «Санта-Круз» з рахунком 1:0, на «Ештадіу ду Арруда», а потім у фіналі, також з рахунком 1:0, здолав «Віторію», з Салвадору, на «Ештадіу да Фонте-Нова». З цього часу «триколірні» виступали в еліті бразильського футболу.
У 1992 році «Парана» також дебютувала в Кубку Бразилії. У першому поєдинку «параніста» зіграла внічию (1:1) з «Демократою» з Говернадора-Валадаріса, а в Куритибі з рахунком 2:1 вирвали перемогу. 18 вересня, вперше за останні 16 років, клуб переміг «Греміо», ця поразка стала першою в домашніх поєдинках для команди з гаучо. Однак перемога з рахунком 1:0 була нівельована домашньою поразкою в Куритибі з рахунком 1:2, й через пропущені «домашні» голи «Парана» припинила свій шлях у національному кубку.
1993—1997: епоха п'яти чемпіонатів З 1993 по 1997 рік, протягом 5-и сезонів поспіль, «Парана» виступала в еліті бразильського футболу, Серії A. При цьому в 1993 та 1994 роках команда вигравала Лігу Паранаенсе, а в 1995 році цей чемпіонат втретє поспіль підкорився клубу, причому у фінальному поєдинку того сезону з рахунком 1:0 був обіграний надпринциповий суперник, «Коритиба». Переможний м'яч було забито на 45-й хвилині другого тайму у присутності понад 30 000 уболівальників на «Ештадіу ду Піньєрау».
У 1996 році «Парана» втретє виграла чемпіонат штату: цього разу все з тим же рахунком 1:0 на виїзді була обіграна «Коша», єдиним голом у матчі на 43-й хвилині відзначився Рікардіньйо. Під керівництвом Рубенса Мінеллі в 1997 році команда вп'яте поспіль стала переможцем Ліги Паранаенсе, перемігши в фіналі «Уніау Бандейранте» з рахунком 3:0.
У 1994 році команда вперше взяла участь у Кубку Бразилії, в якому вперше зіграла внічию (1:1) з «Інтернасьйоналом» на «Ештадіу Бейра-Ріу». У Куритибі «триколірні» мінімально поступилися більш іменитому супернику й припинили боротьбу в турнірі вже в першому ж раунді. У сезоні 1995 року в першому раунді національного кубку «Парана» двічі з рахунком 1:0 перемогла «Жувентуде». Потім також двічі поспіль мінімально перемогли «Інтернасьйонал». У чвертьфіналі «триколірні» розписали безгольову нічию з «Корінтіансом», на Ештадіу ду Пакаембу за 10 хвилин до завершення матчу «Парана» тримала рахунок 1:1, який дозволяв команді вийти до наступної стадії, але «Корінтіанс» зумів вирвати перемогу та продовжити шлях у турнірі.
У 1996 році «Парана» знову вийшла до 1/4 фіналу кубку Бразилії, на шляху до якого відзначилася 1 голом у 4-х матчах. У першому раунді в Салвадорі зіграла в нульову нічию з «Віторією», а в Куритибі «триколірні» мінімально, 1:0, перемогли своїх суперників. В наступному раунді, проти «Ботафого», 180 хвилин протистояння завершилися нульовою нічиєю, а в серії післяматчевих пенальті «Парана» з рахунком 4:2 здобула перемогу.
Після цього «триколірні» зустрілися з «Палмейрасом», який на той час був найсильнішою командою в Бразилії та дуже впевнено грав у Сан-Паулу, команда гідно протистояла гранду, але через упереджені дії головного арбітра поєдинку поступилася з рахунком 0:2. Проте в матчі-відповіді «триколірні» перемогли з рахунком 3:1. Ця гра стала пам'ятною для Свуло, який забив 100-й м'яч за «Парану».
У 1997 році тодішній чотириразовий чемпіон штату Парана знову натрапив на Колорадо гаучо, в Куртибі була зафіксована нічия (1:1), а на стадіоні «Бейра Ріо» клуб зазнав поразки з рахунком 0:3.
У 1994 році «Парана Клубе» зайняв друге місце на Кубку міста Куритиба, а в 1996 році став переможцем Torneio de Verão de Paranaguá, обігравши в серії післяматчевих пенальті «Коритибу».
1998: кінець гегемонії У 1998 році Парана втратила шанс вшосте стати переможцем чемпіонату штату й завершила змагання на третьому місці, а в бразильському чемпіонаті, клуб зумів залишитися в еліті в останньому турі, вигравши у «Фламенго» на «Віла Олімпіко ду Багейрау».
У 1998 році «триколірні» вперше зустрілися з «Флуміненсе» (клуб щойно покинув еліту бразильського футболу) і переміг на Маракані з рахунком 2:0, через що необхідність у матчі-відповіді фактично зникла. Після цього була домашня перемога з рахунком 1:0 та нічия з рахунком 1:1 в Белу-Орізонті, завдяки чому «Парана» вибила з кубку Бразилії «Атлетіко Мінейро», але в чвертьфіналі на шляху до омріяного трофею став «Сантус», який двічі з мінімальним рахунком обіграв «Парану» та вийшов до півфіналу турніру.
1999—2000: проти всього і кожного, повернення до вершини На початку 2000-х років клуб повернув колишні позиції, після спаду, який розпочався у 1998 році. У кубку Бразилії команда дійшла до фінальної фази.
У 1999 році «Парана» припинила боротьбу вже в першому раунді кубку Бразилії, поступившись за сумою двох матчів скромному «Камасарі» (спочатку програла з рахунком 0:2 в Баї, а потім вдома перемогла з рахунком 2:1).
У 2000 році «Парана» вперше зустрілася «Амерікану», який пройшов завдяки нічиїй 1:1 у Кампус-дус-Гойтаказіс-РЖ і перемозі з рахунком 2:1 у Куритибі. У другому раунді «триколірні» вдома з рахунком 0:2 поступилися «Крузейро», а у матчі-відповіді також нічого вдіяти не змогли.
Для бразильського чемпіонату 1999 року з декількома втручанням БКФ на користь так званих «грандів» або членів «клубу 13», щоб уникнути для них потрапляння до другого дивізіону, було вирішено вирахувати середнє значення набраних очок у Серії A в сезонах 1998 і 1999 років, коли «Парана» закінчила на 17-му місці в турнірі з 24-х команд, чрез що команда вилетіла до другого дивізіону, який наступного року, через ці критерії та інші причини, був трансформований у Кубок Жоао Авеланжа, розділений за модулями. Проте за результатами цього турніру в сезоні 2000 року стало зрозуміло, що «Парана» повернеться до еліти бразильського футболу.
Через конфлікт «Гами» проти БКФ (Бразильська конфедерація футболу) та «Ботафогу», бразильський чемпіонат не відбувся, а Кубок Жоао Авеланжа, організований Клубом 13-х, увійшов на його місце з включенням таких клубів: «Флуміненсе», «Баїя», «Жувентуде», «Америка Мінейру» та «Ботафогу», але вони повинні були виступати в колишньому Другому дивізіоні, якщо цей чемпіонат був би організований БКФ. Після скасування чемпіонату, завдяки присутності 114 команд, поділених на синій, жовтий, зелений та білий модулі, Клуб 13-х відмовився допускати «Парана Клубе» до когорти найсильніших, помістивши його в жовтий модуль.
З третього місця в кваліфікаційній групі, клуб зумів дійти до фіналу модуля після кваліфікаційних раундів, і тому, як у 1992-му в Серії B, у домашньому поєдинку проти «Сан-Каетану», завдяки голу Фредсона за 41 хвилину другого тайму, повернув «параністу» до еліти бразильського футболу напряму. Того ж року команда зіграла в Серії A, в якому продемонструвала один з найкращих результатів в історії, дійшовши до 1/4 фіналу, де поступилась «Васко да Гамі», що стала найкращим клубом Ліги Паранаенсе в тогорічній Серії A.
Кубок Півдня та Кубок КОНМЕБОЛ Того сезону «Парана» взяла участь у першому етапі Кубку Півдня — 3 чотирикутника, по два найкращі команди з кожної групи виходили до півфіналу. «Триколірні», які потрапили до групи B, посіли 2-е місце, поступились лише «Інтернасьйоналу», здобувши 3 перемоги, 1 нічию та 2 поразки, при цьому команда забила 11 м'ячів. У півфіналах, який проходив у форматі двох трикутників та одного поєдинку плей-оф, «Парана» здолала принципових суперників-земляків «Гренал» та «Жувентуде». Триколірні розпочали цей етап невдало, лише вдома зуміли зіграти внічию з «Атлатіко Паранаенсе». У наступному матчі, на Коуту, знову зіграли внічию, цього разу проти «Коші», причому обидва матчі завершилися з однаковим рахунком, 1:1. Проте в двох наступних матчах, проти чорно-червоних Атлетів, «Парана» здобула дві перемоги (3:0 та 3:1) та можливість виходу до наступного раунду.