Володимир Вікторович Орлов (31 серпня 1936, Москва — 5 серпня 2014, Москва ) — російський радянський і російський прозаїк і сценарист.
Біографія У 1954—1959 роках навчався на факультеті журналістики МДУ. Член Союзу письменників СРСР з 1965 року. Професор кафедри літературної майстерності Літературного інституту ім. Горького. Нагороджений орденом «Знак Пошани». Лауреат Премії міста Москви в галузі літератури і мистецтва, Премії ім. Валентина КатаєваОрлов Володимир Вікторович на сайті Літінституту.
Дружина — Лідія Орлова, письменник, журналіст і історик моди. Син — Леонід Орлов, телепродюсер. Онуки — Катерина і Олександр.
Письменник помер 5 серпня 2014 року в Москві після тривалої хворобиВ Москве скончался писатель Владимир Орлов, автор «Альтиста Данилова». Похований на Троєкурівському кладовищі.
Бібліографія
Останкінські історії Альтист Данилов (1980) (1988) Шеврикука, або Любов до привида (1997)
Романи Солоний кавун (1965) Після дощику в четвер (1968) Випадок у Нікольському (1972) Бубновий валет (2000) Камергерський провулок (2008) Жаби (2011) Земля має форму чемодана (2013)
Оповідання Щось задзвеніло (1971) (1972) Суботники (1989)
Кіносценарії Тайговий десант (1965)
Есе і статті І настало — «після війни»… (1985) Романтика латиноамериканської прози (1987) Розп'яття і воскресіння Тетяни Назаренко (1989) Чи далеко попливли каравели (1990) Таємничий світ (1990) Автобіографічні замітки (1999) Про себе (передмова до першого тому зібрання творів) (2001) </div>
Примітки
Посилання Сергей Бережной. Домовой с большими полномочиями Сергей Бережной. Бубны-козыри
Владимир Орлов: «Я только сочинитель». Ольга Андреева. «Русский репортёр»