Статут Української Православної Церкви Київського Патріархату (скорочено: Статут УПЦ КП) — це внутрішній церковний документ на основі якого (і не тільки) здійснює діяльність Українська Православна Церква Київського Патріархату. Статут має вищу силу для всієї УПЦ КП та її установ – Київської патріархії, Синодальних установ, єпархій (єпархіальних управлінь), монастирів, духовних навчальних закладів, парафій, місій, братств, сестринств та інших установ, які входять до складу Української Православної Церкви Київського Патріархату. Для установ УПЦ КП, які діють за кордонами України (Екзархату), положення статуту УПЦ КП застосовуються з урахуванням законодавства країни їхнього місця знаходження.
Право внесення змін та доповнень до даного Статуту має Архієрейський Собор з наступним затвердженням Помісним Собором.
Історія Перший статут був прийнятий Помісним Собором УАПЦ 5 червня 1990 року. Потім він зазнав змін та доповнень, ухваленими: Всеукраїнським Православним Собором 26 червня 1992 року, Всеукраїнським Православним Собором Української Православної Церкви Київського Патріархату 22 жовтня 1993 року. Далі змінювався Помісним Собором Української Православної Церкви Київського Патріархату 15 липня 2004 року,і передостання редакція, ухвалена Помісним Собором Української Православної Церкви Київського Патріархату 27 червня 2013 року. Статут УПЦ КП останньої редакції увалений Архієрейським Собором Української Православної Церкви Київського Патріархату 13 травня 2016 року.
Вищі церковні органи влади і управління Вищими органами церковної влади і управління є Помісний Собор, Архієрейський собор, Священний Синод на чолі з Патріархом Київським і всієї Руси-України (Місцеблюстителем); Також дорадчим органом в управлінні УПЦ КП є Вища Церковна Рада.
Вища церковна рада Вища Церковна Рада є дорадчим органом в управлінні УПЦ КП. Вищу Церковну Раду складають за посадою Святійший Патріарх (Голова), постійні члени Священного Синоду, керівники синодальних установ та за обранням члени з числа духовенства і мирян. Членів Вищої Церковної Ради обирає Архієрейський Собор на пропозицію Святійшого Патріарха. Вища Церковна Рада обирає секретаря Ради, в обов’язки якого входить підготовка матеріалів та постанов засідань Ради.
На засідання Вищої Церковної Ради можуть запрошуватися консультантами правознавці, економісти, фахівці з питань освіти, культури та інші.
В міру необхідності засідання Вищої Церковної Ради скликає Патріарх Київський і всієї Руси-України і головує на них. Вища Церковна Рада обговорює: питання церковно-державних відносин згідно з українським законодавством; участь мирян у церковному житті; зв’язок Церкви з громадським організаціями; участь Церкви у духовно-патріотичному вихованні в Збройних Силах України та інших силових структурах; будівництво та реставрацію храмів і монастирів; участь Церкви у суспільному житті України; співпрацю Церкви із засобами масової інформації; господарські питання.
Єпархіальні органи вищої церковної влади Єпархіальним органом церковної влади і управління є правлячий єпархіальний архієрей з Єпархіальною радою та єпархіальними зборами;
Парафіяльні органи вищої церковної влади Органом парафіяльного управління є настоятель парафії з Парафіяльною радою і Парафіяльним зборами.
Право церковного суду Право церковного суду мають: над єпископом: у першій інстанції — Священний Синод або Архієрейський Собор, у останній апеляційній інстанції — Помісний Собор на чолі з Патріархом; над священиком і дияконом: у першій інстанції — єпархіальний архієрей з Єпархіальною радою, у апеляційній інстанції — Священний Синод; у виключних випадках за рішенням Патріарха і Священного Синоду справа може бути подана на розгляд Архієрейського Собору; над іншими церковнослужителями та мирянами: у першій інстанції — настоятель з Парафіяльною радою, у апеляційній інстанції — єпархіальний архієрей з Єпархіальною радою; у виключних випадках за рішенням єпархіального архієрея справа може бути подана на розгляд Патріарха і Священного Синоду.
Установи УПЦ Київського Патріархату Київська патріархія на чолі з Патріархом Київським і всієї Руси-України, єпархіальні управління, вікаріати, синодальні установи, парафії, монастирі, духовні навчальні заклади, братства, місії і закордонні установи мають цивільну правоздатність (право юридичної особи), яка набувається в момент державної реєстрації їх статутів.
Київська патріархія та синодальні установи Київська патріархія є центральною установою Української Православної Церкви Київського Патріархату, яка об'єднує Синодальні структури, і якою безпосередньо керує Патріарх Київський і всієї Руси-України (Місцеблюститель), вона також має виключне право повноважно представляти Патріарха Київського і всієї Руси-України і Священний Синод в межах своєї діяльності та своєї компетенції. Для допомоги Патріарху Київському і всієї Руси-України (Місцеблюстителю) в керівництві поточною діяльністю Київської патріархії Патріарх (Місцеблюститель) призначає Керуючого справами Київської патріархії в архієрейському сані та визначає обсяг його обов'язків і повноважень. Фінансами Київської патріархії безпосередньо розпоряджається Патріарх Київський і всієї Руси-України, він укладає угоди від імені Київської патріархії, видає доручення, відкриває рахунки, в тому числі і валютні, у банківських установах. Синодальні установи є установами УПЦ КП, які керують загально-церковними справами в межах їх компетенції а їх діяльність визначається статутами і положеннями, затвердженими Патріархом Київським і всієї Руси-України. Київська патріархія і синодальні установи є органами виконавчої влади Патріарха Київського і всієї Руси-України і Священного Синоду.
Синодальні установи створюються, реорганізуються або ліквідуються за рішенням Архієрейського Собору чи Священного Синоду і підзвітні їм. Статути Київської патріархії і синодальних установ, а також зміни та доповнення до них затверджуються Патріархом Київським і всієї Руси-України. Синодальні установи очолюють особи, яких призначає Священний Синод.
Список Синодальних установ Української Православної Церкви Київського Патріархату
Управління у справах духовної освіти (Учбовий комітет); Видавниче управління (Видавничий відділ); Управління зовнішніх церковних зв'язків; Синодальне управління військового духовенства; Економічне управління; Управління з духовного виховання в місцях позбавлення волі; Управління з питань благодійницької діяльності і гуманітарної допомоги; Управління катехізації та релігійної освіти; Управління у справах молоді; Інформаційне управління.
Єпархії Українська Православна Церква Київського Патріархату ділиться на єпархії – місцеві Церкви, які очолюються єпархіальними архієреями – керуючими єпархіями і складаються з парафій, об’єднаних у благочиння, а також з монастирів і духовних навчальних закладів, братств, сестрицтв і місій, які знахо¬дяться на території даної єпархії. Єпархія утворюється, реорганізується і ліквідується за рішенням Священного Синоду з наступним затвердженням Архієрейським Собором. Кордони єпархії визначаються Священним Синодом відповідно до адміністративно-територіального поділу областей і районів України. В кожній єпархії існують органи єпархіального управління, які діють в межах, визначених канонами, статутом УПЦ КП та власним статутом. Для задоволення церковних потреб в єпархіях можуть бути створені необхідні установи, діяльність яких визначається статутами, затвердженими Священним Синодом.
Єпархіальний архієрей Єпархіальний архієрей (керуючий єпархією), за наступництвом влади від святих Апосто¬лів, є предстоятелем місцевої Церкви – єпархії, який канонічно і соборноправно керує нею разом з кліром і мирянами. Він обирається і призначається Священним Синодом з урахуванням думки духовенства і мирян єпархії і отримує Указ про це Патріарха Київського і всієї Руси-України. Кандидати на архієреїв обираються зі священиків-ченців або з білого духовенства (які не перебувають у шлюбі, з обов’язковим постригом в чернецтво), як правило у віці не молодше 30 ро¬ків. Кандидат на єпископа за своїми моральними якостями повинен відповідати високому званню єпископа і мати вищу богословську освіту. Він користується повнотою ієрархіч¬ної влади у справах віровчення, священнодіяння й управління, є повноважним представником Церкви перед державними органами влади з питань у межах своєї єпархії та носить титул, який включає в себе найменування кафедрального міста. Архієрейські титули визначаються Священним Синодом.
Єпархіальний архієрей може мати вікарного єпископа з обов’язками, що визначаються єпархіальним архієреєм. Вікарний єпископ призначається Священним Синодом на прохання єпархіального архієрея.
Єпархіальний архієрей рукопокладає і призначає священиків і дияконів й інших кліриків на парафії та звільняє їх, призначає та звільняє всіх працівників єпархіальних установ, благословляє чернечі постриги. Владика має право приймати в клір своєї єпархії духовенство з інших єпархій за наявності відпускних грамот, а також відпускати священнослужителів до інших єпархій, надаючи відпускні грамоти й особисті справи на запит архієреїв. Без згоди єпархіального архієрея рішення органів єпархіального управління не вступає в законну силу. Єпархіальний архієрей може звертатися з архипастирським посланнями до кліру і мирян своєї єпархії.
Обов'язки єпархіального архієрея В обов’язки єпархіального архієрея входить за визначеною формою представляти Патріарху Київському і всієї Руси-України щорічний звіт про свою діяльність та про адміністративно-релігійний та фінансово-господарський стан єпархії. А також відправляти регулярно богослужіння і проповідувати; Піклуватися про призначення священнослужителів на парафії; піклуватися про збереження чистоти православної віри, християнської моралі і побожності; стежити за побожним відправленням богослужіння. відповідати за виконання положень статуту, постанов Соборів і Священного Синоду, указів та розпоряджень Святійшого Патріарха; скликати єпархіальні збори, єпархіальні ради і головувати на них; затверджувати статути парафій та інших церковних підрозділів, які входять до складу його єпархії; згідно з церковними канонами відвідувати парафії своєї єпархії і здійснювати контроль за діяльністю духовенства та парафіяльних рад згідно з їх статутами; дбати про належний духовний і освітній рівень духовенства своєї єпархії; мати архипастирський нагляд за життям і діяльністю монастирів своєї єпархії; представляти для призначення Священним Синодом ректорів духовних навчальних закладів; надавати відпустки духовенству; клопотати перед Патріархом Київським і всієї Руси-України про церковні нагороди духовенства і мирян, а також самому нагороджувати в межах своєї компетенції; надавати благословення на відкриття нових парафій; благословляти будівництво і ремонт храмів, молитовних будинків і каплиць та турбуватися про їх зовнішній та внутрішній вигляд відповідно до православної церковної традиції; освячувати храми, каплиці і молитовні будинки; розпоряджатися фінансами єпархії, укладати від імені єпархії угоди, видавати доручення, відкривати рахунки в банківських установах; здійснювати контроль за релігійною, адміністративною та фінансовою діяльністю парафій, монастирів, навчальних закладів та інших підрозділів єпархії; піклуватися про благодійницьку діяльність і гуманітарну допомогу; піклуватися про забезпечення парафій усім необхідним для звершення богослужінь; здійснювати церковний суд над духовенством і церковнослужителями у першій інстанції; вирішувати відповідно до церковних канонів питання, які виникають при укладенні церковних шлюбів і розлучень; вирішувати питання, пов’язані з володінням, користуванням і розпорядженням майном єпархії згідно з чинним законодавством України; піклуватися про видання і розповсюдження церковних газет і журналів та іншої духовної літератури; стежити за церковною дисципліною духовенства та його моральним станом.