Володи́мир Миха́йлович Глазко́в ( , місто Харків, тепер Харківської області — , місто Харків Харківської області) — український радянський діяч, новатор виробництва, залізничник, машиніст-інструктор паровозного (локомотивного) депо імені Кірова станції Основа Південної залізниці Харківської області. Депутат Верховної Ради УРСР 6—7-го скликань. Герой Соціалістичної Праці (1.08.1959).
Біографія Народився у родині робітника. Трудову діяльність розпочав у 1944 році кочегаром паровоза «ФД-202851» депо імені Кірова станції Основа Південної залізниці міста Харкова Харківської області. З 1945 року працював помічником машиніста паровоза.
У 1946 році закінчив курси машиністів Бєлгородської технічної школи.
З 1946 року — машиніст паровоза «ФД-202851» паровозного депо імені Кірова станції Основа Південної залізниці міста Харкова Харківської області. Прославився водінням важковагових поїздів, збільшував пробіг між ремонтами, економив паливо. Без відриву від виробництва закінчив школу робітничої молоді у Харкові.
Член КПРС.
У 1961 році здобув право керувати тепловозом. З 1962 року — машиніст-інструктор тепловоза локомотивного депо імені Кірова станції Основа Південної залізниці міста Харкова Харківської області.
У 1967 році закінчив заочно Харківський інститут інженерів залізничного транспорту.
З 1958 року обирався членом ЦК профспілки працівників залізничного транспорту СРСР. У складі профспілкових делегацій СРСР відвідав Італію (1961), Чехословаччину (1963), Румунію (1964), Федеративну Республіку Німеччину (1967).
З 1963 року вибирався народним засідателем Верховного суду Української РСР.
Нагороди Герой Соціалістичної Праці (1.08.1959) орден Леніна (1.08.1959) медаль «За трудову відзнаку» (31.07.1954) медалі знак «Почесний залізничник»
Джерела Глазков Владимир Михайлович газета «Соціалістична Харківщина» (Харків) — лютий 1967 року.