Пензенський археологічний комплекс п'ятьох поселень новокам'яної та бронзової доби у правобережній заплаві Сури в околицях Пензи.
Дослідження Відкрито І. І. Васильєвим 1890 року. Найповніше досліджено Єрня, Калашний Затон, Целибуха, де проводилися розкопки Ноною Спригіною у 1928—1929 роках та Анатолієм Пряхіним у 1972 році.
Інвентар У матеріальній культурі пензенських археологічних поселень відбиваються контакти населення лісостепової зони Надволжя з південними племенами Волзько-Донських степів.
В ході розкопок отримана значна колекція крем'яних знарядь — понад 500 екземплярів: скребки, ножі, наконечники стріл й копій, долота, тесла, проколки, струганки.
На деяких поселеннях присутні стародавні форми знарядь, характерні для епохи середньокам'яної доби: вкладні складових знарядь, наконечники стріл на ножеподібних пластинах, вістря й кінцеві скребки.
Ймовірно зі зруйнованого поховання біля Білого Омута зібрано 27 лощених дармовісок з сибірського лиственіта, що потрапили на поселення в результаті міжплемінного обміну.
До бронзової доби відносяться знахідки ливарних форм сокир й ножів, бронзовий наконечник списа, ножі, браслет і кручені підвіски.
Єрня Багатошарове поселення Єрня містить матеріали усіх головних культур кам'яної та бронзової доби, що існували у Пензенській області: середньодонської, камської, балахнинської, волосівської, балановської, абашевської, зрубної, та поздняковської, що сукупно охоплює 4900-800 роки до Р. Х..
Єрня є колишнім озером на околиці Пензи між старим і новим річищами Сури, в лісі, між Соснівкою та Барковкою. Від російського єрик> єрня, річкова протока.
Калашний Затон На поселенні зібрана кераміка: балахнинської культури 3500-3000 років до Р. Х.; розвиненого періоду зрубної культури 1500—1000 років до Р. Х..
Калашний Затон — заводь на річці Сура в районі міста Пензи. Згадується з початку XVIII сторіччя. Калач — затока округлої форми.
Целибуха На поселенні виявлена кераміка ранньозрубної культури 1600—1400 років до Р. Х.; поздняковської культури 1500—1000 років до Р. Х..
Целинбуха, — озеро під Пензою. Разом з озерами Тонке, Довге, Повне, Шкарня, Осне й Сирінське, було старим річищем Сури. Назва, ймовірно, від чуваського щелен («зміїне») та пуха (численність чого-небудь): «Зміївщина».
Джерела Спрыгина Н. И. Стоянка первобытного человека в долине р. Суры близ г. Пензы. П., 1923 Ставицкий В. В. Пензенские поселения эпохи камня и бронзы // Из истории области. Вып. 3; Халиков А. Х. Древняя история Среднего Поволжья. М., 1969 Ставицкий В. В.. Археологический комплекс поселений эпох неолита–бронзы в окрестностях Пензы / Пензенская энциклопедия. М.: Научное издательство «Большая Российская энциклопедия», 2001, с. 28
Примітки