Цінь (IX століття до н. е. — 221 до н. е. роки) — держава у Стародавньому Китаї періодів Чуньцю і Чжаньґо. Протягом усього існування боролася з іншими державами Китаю за гегемонію. На чолі стояла династія Ін. У 221 році до н. е., підкоривши держава Ці, об'єднало Китай в першу імперію. З цього часу відома як імперія або династія Цінь.

Історія

Заснування За часів утворення імперії складено легенду, що начебто предки засновника царства походили від міфічного імператора Чжуань-сюя. Втім найпевніше вони були військовими у війську Чжоу під час підкорення останнім Шан чи належали до якихось племен, що китаїзувалися й стали на службу ванам Чжоу. Також є згадки, що Елай з роду Ін був наближеним до шанського вана Чжоу-сіня. Поразка Шан відтіснила рід Ін від вищих посад.

У IX ст. до н. е. Фей, конюший володаря Сяо-вана отримав невеличке володіння в долині Цінь (на території сучасної провінції Ганьсу). На честь цієї долини володіння Фейцзи отримали назву Цінь з титулом цзи (на кшталт віконта). Перша резиденція також звалася Цінь. З розширенням володіння внаслідок постійних війн з кочівниками-жунами територія Цінь поступово розширялася. Вже наступник Фей-цзи — Цінь-цзи (правління 857—848 роки до н. е.) — за вірну службу отримав титул хоу (на кшталт маркіза). Наступні володарі — Гунбо, Цінь Чжун — протягом 840—830-х років до н. е. переважно займалися війнами з жунами, яких зуміли перемогти та частково підкорити, почавши їх китаїзацію. Цінь Чжун отримує почесну посаду дафу. Водночас багато що було перейнято у жунів. Задля кращої оборони резиденцію гунами Цінь в цей період було перенесено на пагорб Цюньцю.

Близько 821 року до н. е. син Цінь Чжуна — Гуан-хоу отримав титул гуна (на кшталт герцога), ставши Чжуан-гуном. Його наступник Сян-гун (777—766 роки до н. е.) продовжив війни з жунами. Сян-гун супроводжував на схід в нову столицю чжоуського Пін-вана, за що отримав від нього ранг чжухоу і землі на захід від гір Ціншань. Саме з цього часу остаточно закріплюється в напівнезалежному статусі уділ Цінь. Цьому сприяло послаблення чжоуських ванів в часи Східного Чжоу.

Розвиток Вень-гун остаточно оформив незалежний статус царства, перенісши столицю до міста Цянь. У 760-х роках до н. е. за його наказом було зведено жертовник, заснована посада літописця, що символізувало рівний статус з іншими китайськими державами. У 750 році до н. е. було завдано відчутної поразки племенам жунів, що відступили далеко на захід. Справу посилення Цінь продовжив онук Вен-гуна — Сянь-гун, що посів трон у 715 році до н. е. він переніс столицю до міста Пін'ян. Також успішно воював з жунами.

У 703 році до н. е. після смерті Нін-гуна вищі сановники царства відсторонили від влади законного спадкоємця У-гуна і передали владу Чуцзі-гуну I, синові Нін-гуна від наложниці. Йому було тоді всього 5 років. 698 року до н. е. його вбили, і влада перейшла до У-гуна. У 688 році до н. е. він відвоював у жунів області Гуй і Цзи, а в 687 році до н. е. знищив жунське держава Сяого. Протягом 677—660 років до н. е. внаслідок частої зміни володарів (Де-гун, Сюань-гун, Чен-гун) та внутрішніх заворушень Цінь припинило активну зовнішню політику.

Гегемон Син Де-гуна, що став правити після братів Сюань-гуна і Чен-гуна — Му-гун — активно втручався в справи і здобув повагу серед чжухоу. При ньому в якості першого міністра був Байлі Сі, колишній сановник володіння Юй, який разом з Цзянь Шу зіграли важливу роль у зміцненні та посиленні царства Цінь. Це допомогло Му-гуну в 645 році до н. е. перемогти потужне держава Цзінь. Му-гун зіграв важливу роль у поверненні цзінського Чжун Ера на трон Цзінь в 637 році до н. е. У 641 році до н. е. було захоплено царства Жуй та Лян (на захід від Хуанхе).

Втім у 632 році до н. е. Цінь стикнулося з амбіціями царства Цзінь, яке відновило свою потугу. Почалася боротьба за гегемонію між Цінь та Цзінь. Му-гун уклав союз з державою Чу проти Цзінь. У 628 році до н. е. Му-гун, як володар найбільш потужного царства, отримав титул гегемона (ба). Втім у 627 та 625 роках до н. е. війська Цінь зазнали поразок. Але 627 року до н. е. захопило держава Хуа (територія сучасної провінції Хенань). 624 року до н. е. війська Му-гуна здолати цзінську армію у битві біля Ваньгуаня. У 623 році до н. е. було завдано потужної поразки жунам, суттєво розширивши кордони царства. Але 622 року до н. е. Цінь зазнало нової поразки від Цзінь. В результаті Му-гун фактично відмовився від титулу ба, але не визнавав цього до самої смерті у 621 році до н. е.

Війни за гегемонію з Цзінь тривалий за володарів Кан-гуна, Гун-гуна, Хуань-гуна, Цзін-гуна протягом 620—537 років до н. е. 615 року до н. е. Цінь біля річки Хуанхе завдало поразки цзінському війську. У 578 році до н. е. зазнало поразки від коаліції військ на чолі із Цзінь у битві біля Цзіншуй.

Частковий занепад Після смерті Ай-гуна у 501 році до н. е. розпочався період нестабільності, пов'язаний з боротьбою за владу. Внаслідок цього держава було вимушено відмовитися від боротьби за гегемонію. Також втрачено на користь царства Вей землі на західному березі річки Хуанхе.

Наприкінці V ст. до н. е. починаються війни з державою Вей. При Лігун-гуні відновлюється військова активність цінської армії. держава Цінь виграло низку битв зі своїми сусідніми кочівниками. У 419 році до н. е. здійснено похід проти Вей, проте без успіху. Після смерті Лін-гуна у 415 році до н. е. Цінь входить в період занепаду. У 409, 408—403 і 387 роках до н. е. війська Вей вдиралися на землі Цінь. Війська Цзянь-гуна і Хуей-гуна II вели лише оборонні бої й у 401 та 389 роках до н. е. здійснили походи у відповідь. Гостра політична та економічна криза в правління Чуцзі-гуна II суттєво послабило державу. У 385 році до н. е. Цінь втратило на користь царства Вей землі на північ від Хуанхе.

В період правління Сянь-гуна (з 384 року до н. е.) починається поступово відновлення позицій царства. В період володарювання цього правителя відносяться включена Сима Цянем в розповідь передбачення про велике майбутнє, що чекає на Цінь. У 375 році до н. е. було проведено перший подвірний перепис населення. У війні з Цзінь в 364 році до н. е. цінські завдали суттєвої поразки у битві біля Шименя, знищивши 60 тис. воїнів супротивника. У 363—362 роках до н. е. війська Цінь намагалися захопити у Вей стратегічне місто Шаолян, проте марно.

Реформування У 361 році до н. е. на престол зійшов Сяо-гун, який видав наказ про запрошення в Цінь талановитих радників. З цього часу починається новий етап розвитку царства. Уродженець царства Вей, прихильник школи легистів Гунсунь Ян (згодом відомий як Шан Ян) відгукнувся на цей заклик і приїхав до Цінь. Здобувши довіру Сяо-туна, він 359 року до н. е. змінив старі закони і впровадив нові: були знову складені подвірні списки. П'ять сімей становили п'ятірку, а 10 сімей — десяток. Кожна з родин, що входила в п'яток або десяток, повинна була вести спостереження за іншими. Якщо будь-яка сім'я здійснювала злочин і порушувала закон, то інші повинні були повідомити про це владі, в іншому випадку вони піддавалися такому ж важкого покарання, як ті, що вчинили злочин. Таким шляхом величезне число селян, яке перебували раніше в підпорядкуванні спадкової аристократії, переходило в безпосереднє підпорядкування правителю держави, що, звичайно, мало прогресивне значення. усе родинне майно поділялося порівну між усіма синами, які вели самостійно своє господарство, в іншому випадку сім'я, платила подвійний податок. Такий порядок вів до підвищення виробничої активності, до знищення взаємозалежності членів родини, не давав можливості ухилятися від праці, усував трудове нерівність. Виділившись з сім'ї, кожен дбав про самого себе. Ця нова система обмежувала владу батька в сім'ї. кожна людина, що мала військові заслуги, діставала в нагороду титул відповідно до значення заслуги. Той, хто вчиняв злочин, піддавався покаранню в залежності від тяжкості злочину. Табель рангів, встановлена ​​Шан Яном в Цінь поділявся на 12 ступенів. Перші вісім ступенів були цивільними загальнодоступними титулами («міньцзюе»), а з дев'ятого і вище — чиновницькими титулами («гуаньцзюе»). Селяни, які вчинили військові подвиги, отримували титули (той, хто в бою зрубав одну ворожу голову, отримував одну ступінь) і різні привілеї. Якщо представлявся випадок, вони ставали навіть середніми або дрібними землевласниками. нагороджували тих, хто займався хліборобством і ткацтвом, щоб вони виробляли більше зерна і тканин. Той, хто виробляв більше звичайної норми, звільнявся від трудових повинностей. Торговці, бродячі ремісники і бідняки разом з дружинами і дітьми перетворювалися владою на рабів. Політика придушення ремесла і торгівлі, що проводиться Шан Яном, перешкоджала захоплення земель купцями і лихварями, спонукала населення Цінь зосередити основні сили на землеробстві, ткацтві і війнах, і тим добувати багатство і знатність. У той же час ремесла і торгівля, що знаходилися в монопольному володінні правителя князівства, збільшували силу і багатство держави. Літератори і мандрівні вчені ставилися до розряду тих, хто займався другорядним, і їм був заборонений в'їзд до Цінь. усі аристократи, які не мали військових заслуг, були позбавлені своїх звань і положення. За новою системою отримання титулів кожен мав землі, садибу і рабів згідно зі своїм рангом. Це було найважливіше в реформах Шан Яна. Велике число спадкових аристократів, втративши особливі права, перетворилося в звичайні багаті сім'ї. Аристократам, які мали військові заслуги, присвоювався титул «хоу» (19-я ступінь називалася «гуаньнейхоу», 20-я — «чехоу»). «Хоу» отримували податки з землі, але були усунені від безпосередньої участі в управлінні народом. Після проведення цієї реформи в царстві Цінь, де раніше влада належала спадкової аристократії, стали панувати землевласники.

Проведення реформ викликало внутрішні конфлікти, оскільки знать та чиновництво намагалося чинити спротив, втім усе це було придушено Сяо-гуном. Втім процесом змін скористалося держава Вей, яке у 357 році до н. е. атакувало землі Цінь, завдавши останньому поразки. В результаті було втрачено міста Чжідо і Ченлу (в долині річки Вей), внаслідок цього ворог здобув плацдарм для наступу на столицю — Юеян. Втім вже у 354 році до н. е. цінські війська захопили місто Шаолян у царства Вей. Незабаром було захоплено столицю останнього — Ан'ї, але того ж року повернуто назад.

У 350 році до н. е. столицю царства було перенесено до міста Сяньян. Після цього почалася нова низка реформ Шан Яна. Було об'єднано всі маленькі міста, села і поселення в великі повіти. У царстві було створено 41 повіт — «сянь». На чолі повіту стояв начальник, який займався адміністративними справами всього повіту. Таким чином, були знищені залишки політичного впливу спадкової аристократії. Водночас було знищено межі між полями і земляні насипи на кордонах полів, визнано право кожної людини на нове розорювання землі, встановлено податок в залежності від площі землі. Також було уніфіковано міри об'єму (доу і тун), міри ваги (цюань і хен), міри довжини (чжан і чи). У всьому царстві при обміні товарів тепер використовували єдину систему мір і ваг. Крім того, заборонено жити разом батькові, синам і братам, знищивши тим самим залишки старих звичаїв племен жун і ді. Реформи, проведені Шан Яном, перетворили Цінь з відсталої держави на економічно та військово розвинену. У 337 році до н. е. спадкоємець Сяо-гуна прийняв титул вана.

Об'єднання Китаю Було розроблено поступово стратегію підкорення усіх сусідів Цінь, а потім об'єднання Китаю під владою династії Ін. Спочатку головним напрямком було обрано держава Вей. У 340 році до н. е. війська Цінь завдали поразки вейській армії. Володар Вей Хуей-ван залишив столицю Аньї і переніс столицю до Даляну.