Окінавська мова (/ Uchinaaguchi [ʔut͡ɕinaːɡut͡ɕi]), центральноокінавська мова, або — північно-рюкюська мова, якою розмовляють здебільшого у південній половині острова Окінава та на найближчих до нього островах: Карема, Кумеджіма, Тонакі, Аґуні і декількох менших за розміром. Окінавська мова відрізняється від діалекту північної частини Окінави, яку класифікують як окрему куніґамську мову. Обидві мови класифікуються як неблагополучні в «Атласі мов світу, що знаходяться під загрозою зникнення» ЮНЕСКО (UNESCO Atlas of the World's Languages in Danger) з дати його виходу у лютому 2009 року.
Хоча окінавська мова має декілька місцевих діалектів, діалект району Шюрі міста Наха зазвичай вважається стандартом, оскільки він використовувався як офіційна мова королівства Рюкю з часу правління короля Шьо Шіна (1477—1526). Крім того, оскільки Шюрі, колишня столиця королівства, була побудована довкола королівського палацу, мова, якою спілкувався королівський двір, стала регіональною і фактично стандартом, який часто використовувався у піснях та віршах, написаних у той період.
В Японії окінавську мову часто розглядають не як окрему мову, а як японської мови, чи, точніше, центральний та південний окінавські діалекти. Оскільки використання окінавської мови сьогодні не унормоване, носії окінавської мови переходять на вживання японської мови. Мешканці Окінави віддають перевагу використовувати стандартну японську мову з огляду на схожість цих двох мов, існування стандартизованої та централізованої системи освіти, використання японської мови в засобах масової інформації та з огляду на сильні соціальні та бізнес-зв'язки з материковою Японією. Багато осіб старшого покоління все ще розмовляють окінавською мовою. Вона досі залишається у вжитку в популярній музиці, туристичних шоу та театрах, в яких виконують учінаа шібай (uchinaa shibai), місцеві драми, що зображують традиційні окінавські звичаї.
Історія
Період до виникнення королівства Рюкю Окінавська мова — мова японської мовної сім'ї, яка походить від стародавньої японської мови. Вважається, що рюкюські мови могли відділитися від майбутньої японської мови вже у I столітті н. е. і не пізніше XII століття н. е. Китайські та японські ієрогліфи почали використовуватися для рюкюських мов японськими місіонерами у 1265 роціHung, Eva and Judy Wakabayashi. Asian Translation Traditions. 2014. Routledge. Pg 18..
Період королівства Рюкю До васалізації королівства Рюкю князівством Сацума на письмі значно частіше послуговувалися хіраґаною (японською складовою абеткою), а не кандзі (ієрогліфами). Вірші зазвичай записували за допомогою хіраґани і лише інколи використовували кандзі. За правління короля Шьо Шіна окінавська мова отримала статус офіційної мови королівства Рюкю.
Після васалізації Рюкю князівством Сацума в поезії почали використовувати частіше кандзі. Незважаючи на зміни, офіційні рюкюські документи записувалися класичною китайською мовою.
У 1609 році королівство Рюкю визнало сюзеренітет князівства Сацума з півдня Японії. Втім, правителі князівства Сацума не сильно втручалися у справи Рюкю через страх вступити в конфлікт з Китаєм, який тоді мав сильніші торговельні відносини з РюкюHeinrich, P., Miyara, S., & Shimoji, M. (Eds.). (2015). Handbook of the Ryukyuan Languages. Walter de Gruyter GmbH & Co KG. Pp 598..
Період від японської анексії до кінця Другої світової війни Більшість населення Окінави продовжувало розмовляти окінавською мовою, коли у 1879 році королівство Рюкю було анексоване Японією. Через десять років уряд Японії почав здійснювати політику асиміляції (японізації) островів, внаслідок чого рюкюські мови поступово зазнавали різних утисків. Основним засобом японізації стала система освіти — діти Окінави вивчати японську мову і каралися за вживання рідної окінавської мови, яка вважалася новою владою лише діалектом японської мови. До 1945 року на Окінавських островах було вже чимало людей, які розмовляли японською мовою або були двомовними. Під час битви за Окінаву деякі жителі Окінави були вбиті японськими солдатами за спілкування окінавською мовою.
Перехід мешканців Рюкюських островів на японську мову почався у 1879 році, після анексії Японією королівства Рюкю і створення префектури Окінава. До управління префектурою залучалися люди з префектури Каґосіма, де раніше існувало князівство Сацума, сюзерен королівства Рюкю. Ця політика сприяла як модернізації Окінави, так і переходу на японську мову її мешканців. Як результат, японська мова стала стандартною мовою в управлінні, освіті, засобах масової інформації та літературі.
1902 року Комітет дослідження рідної (національної) мови () почав процес мовної уніфікації Японії до стандартної японської мови. Цей процес став причиною мовної стигматизації багатьох місцевих мов та діалектів у Японії, включно з окінавською мовою. Після посилення дискримінації мешканці Окінави почали частіше переходити на стандартну японську мову.
Американська окупація Під час окупації Окінавських островів Сполученими Штатами Америки здійснена спроба відродити та стандартизувати окінавську мову. Втім, це не мало великого успіху, тому перевага була віддана японській мові. Генерал Дуглас Макартур намагався поширювати окінавські мови та культуру за допомогою системи освітиHeinrich, P. (2004). Language Planning and Language Ideology in the Ryūkyū Islands. Language Policy, 3(2).
Після повернення островів Японії Після повернення Окінави Японії японська мова продовжила посідати панівне становище. Більшість мешканців Окінави молодших поколінь розмовляють лише японською мовою (окінавською японською мовою). Такі діячі як Фіджа Байрон (; ) та Ноборікава Сейджін (登川誠仁 Noborikawa Seijin) робили спроби відродити вживання окінавської мови, але, незважаючи на це, небагато мешканців Окінави виявляють бажання вивчати окінавську мовуOkinawans push to preserve unique language . The Japan Times. .
Поширеність За оцінкою 2000 року нараховується 984 000 носіїв окінавської мови. Вона поширена у центральній та південній частині острова Окінава, на островах Карема, Кумеджіма, Тонакі, , менших островах, розташованих західніше Окінави, а також у спільнотах окінавських іммігрантів у Бразилії. Окінавською мовою володіє здебільшого старше покоління.
За межами Японії Окінавською мовою все ще розмовляють спільноти іммігрантів з Окінави у Бразилії. Перші іммігранти з Окінави прибули до Бразилії у 1908 році. Потрапивши до нової країни, вони отримали змогу вільно розмовляти рідною мовою, зберігши таким чином свою мову та культуру дотепер. Сьогодні окінавська мова залишається живою, насамперед, завдяки діяльності окінавсько-японських центрів та товариств у штаті Сан-ПаулуA little corner of Brazil that is forever Okinawa . BBC. .
Діалекти Виокремлюють такі діалекти окінавської мови: діалекти Кудака, Наха, Шюрі, Торошіма. Японська та рюкюські мови відрізняються досить сильно, щоб їх носії не розуміли один одного. Рюкюські мови містять 62-70 % спільної лексики з японської мови.
Класифікація Окінавську та куніґамську мови інколи об'єднують в єдину групу окінавських мов. Втім, не всі лінгвісти погоджуються з таким групуванням, деякі з них вважають куніґамську мову діалектом окінавської мови. Крім того, окінавську мову інколи об'єднують у єдину з амамійською мовою (або амамійськими мовами) групу північно-рюкюських мов.
Діалект японської мови Окінавська мова розглядалася як діалект японської мови у рамках політики асиміляції з часу створення префектури Окінава. Пізніше такі японські лінгвісти, як Тоджьо Місао, який вивчав рюкюські мови, стверджували, що ці мови справді є діалектами японської мови. Причиною такої точки зору є упевненість в тому, що Японія є однорідною країною (один народ, одна мова, одна нація), тому класифікація рюкюських мов як окремих мов підірвала б довіру до цього переконанняHeinrich, Patrick. The Making of Monolingual Japan. 2012. Pp 85–87.. Сьогодні уряд Японії продовжує вважати окінавську мову діалектом, японською мовою окінавську мову називають , або , що перекладається як «окінавський діалект (японської мови)». Політика асиміляції у поєднанні з посиленими зв'язками материкової Японії та Окінави через засоби масової інформації та економіку стали причиною виникнення місцевого діалекту японської мови (окінавської японської мови).
Діалект рюкюської мови Окінавський лінгвіст Накасоне Сейдзен вважав рюкюські мови групою схожих між собою діалектів. Оскільки у кожної спільноти є свій окремий діалект, серед них немає «єдиної мови». Накасоне пояснював цю різноманітність ізоляцією, викликаною тривалим життям на одному місці, посилаючись на історію своєї матері, яка хотіла відвідати місто Наґо, проте ніколи так і не здійснила цієї 25-кілометрової подорожіNakasone, Seizen. Festschrift. 1962. Pp. 619..
Окрема мова За межами Японії окінавська мова вважається окремою від японської мовою. Вперше про це заявив професор Безіл Чемберлен, порівнявши зв'язок між цими двома мовами із зв'язками, які мають між собою романські мови. ЮНЕСКО класифікує окінавську мову як мову під загрозою зникнення.
Соціолінгвістика 2009 року ЮНЕСКО внесла шість говірок окінавської мови до списку мов, що знаходяться під загрозою зникнення. Окінавська мова має високу загрозу зникнення через перехід її носіїв на стандартну японську мову. Всередині Японії окінавська мова вже тривалий час вважається діалектом стандартної японської мови. Одним з прикладів мовної дискримінації були «діалектні стрічки», які використовувалися у XX столітті багатьма школами для покарання учнів, що розмовляли окінавською мовою. Як наслідок стигматизації місцевих мов у минулому, сьогодні багато носіїв окінавської мови віддають перевагу не навчати молодше покоління рідної мови.
Зважаючи на відсутність підтримки з боку освітньої ради Окінави, окінавська мова залишається слабко представленою в офіційних установах попри здійснені спроби зупинити мовну асиміляцію: навчання на Окінаві здійснюється винятково японською мовою, а окінавська мова не викладається навіть у ролі другої мови у школі. Як наслідок, принаймні два покоління мешканців Окінави не отримували ніяких відомостей про їх місцеві мови як вдома, так і в школі.
Фонологія
Голосні ПередніСередніЗадніВисокі i iː (ɨ) u uːВисоко-сер. e eː o oːНизькі a aː В окінавській мові п'ять голосних звуків, кожен з яких може бути довгим або коротким, хоча короткі голосні та трапляються доволі рідко, оскільки вони містяться лише в декількох незапозичених словах окінавської мови з сильними («важкими») складами або , наприклад, mensooree «ласкаво просимо» чи tonfaa. Голосні заднього ряду високого підняття та є дійсно огубленими, на відміну від слабко огублених голосних звуків стандартної японської мови. Інколи приводиться шостий голосний звук для пояснення відсутності явища палаталізації при зсуві голосної , яке відбувається з приголосним перед : → tii «рука», → chii «кров». Однак на слух вимовляється так само, як і , причиною цьому, можливо, було те, що явище палаталізації передувало зсуву голосних.
Приголосні В окінавській мові нараховується приблизно 20 фонем, наведених у таблиці нижче, основні алофони зазначені в дужках. +МФА таблиця приголосних звуків окінавської мовиГубніЯсенніЯсунно-твердопіднебінніСередньопіднебінніЛабіовелярніЗадньоязиковіГортанніНосові m n (ŋ)Проривні p b t d t͡ɕ d͡ʑ kʷ ɡʷ k ɡ ʔФрикативні ɸ s (z) (ɕ) (ç) hОдноударні ɾАпроксиманти j w Архіфонема — єдиний приголосний, який можна розглядати як коду складу.