Дріофтори́ди (Dryophthoridae Schönherr, 1825), або ж трубконосики — родина жуків надродини довгоносикоподібнихLyal C. H. S.: Dryophtoridae, p. 185—192. — In: I. Löbl & A. Smetana (eds): Catalogue of Palaearctic Coleoptera. Vol. 7. — Leiden: Brill, 2011. — 373 pp. (на думку частини ентомологів — це підродина у родині довгоносиків (Curculionidae)M.A. Alonso-Zarazaga, H. Barrios, R. Borovec, P. Bouchard, R. Caldara, E. Colonnelli, L. Gültekin, P. Hlavác, B. Korotyaev, C.H.C. Lyal, A. Machado, M. Meregalli, H. Pierotti, L. Ren, M. Sánchez-Ruiz, A. Sforzi, H. Silfverberg, J. Skuhrovec, M. Trýzna, A.J. Velázquez de Castro & N.N. Yunakov. Cooperative Catalogue of Palaearctic Coleoptera Curculionoidea. Monografías electrónicas S.E.A., vol. 8, 729 pp. http://sea-entomologia.org/monoelec.html ). Ці комахи — середнього та великого розміру, рослинноїдні, личинки їх харчуються рослинними тканинами і інколи завдають шкоди господарству.
Зовнішній вигляд
Основні ознакиЕгоров А. Б., Жерихин В. В. 1996. Сем. Dryophthoridae (Rhynchophoridae) // П. А. Лер (ред.). Определитель насекомых Дальнего Востока России. Т.3. Жесткокрылые или жуки. Часть 3. Владивосток: Дальнаука. С.158, 161: тіло не циліндричне, сплощене; вусики колінчасті або з видовженим першим члеником, котрий довший за другий та третій членики, узяті разом. вусики прикріплені у задній половині головотрубки, здебільшого — у трикутних ямках з боків слабо або сильно розширеної основи; булава вусиків видовжена, конусоподібна, зворотньогрушовидна або овальна, її перший членик трохи опушений або голий, збільшений, решта члеників зрослися між собою; головотрубка добре виражена і, звичайно, довга (якщо вона коротка, то передні гомілки без зубців); ротові органи глибоко занурені в ротову порожнину спереду; передньоспинка не має бічної облямівки. Личинки дріофторид безногі, С-подібні, м'ясисті, білі або кремові, із рідкими волосками і щетинками, що стирчать.
Фотографії див. на UkrBIN .
Спосіб життя Дорослі жуки харчуються рослинними тканинами. Личинки проходять розвиток у корінні, стеблах, деревині дерев, що всихають або гниють, у насінинах злаків.
Географічне поширення Представників цієї групи знайдено на всіх континентах, крім Антарктиди. Переважна більшість видів дріофторид мешкають у субтропіках і тропіках. У фауні України вісім видів з чотирьох родів дріофторидYunakov, N., Nazarenko, V., Volovnik, S., Filimonov, R. A survey of the weevils of Ukraine (Coleoptera: Curculionoidea) (excluding Platypodinae and Scolytinae) (Zootaxa, 4404) — Magnolia Press. 2018. — 494 pp..
Класифікація Таксон поділяється на 150 родів, об'єднаних у 5 підродин: Cryptodermatinae Dryophthorinae Orthognathinae Rhynchophorinae Stromboscerinae
Значення у природі та житті людини Подібно до інших видів, дріофториди є невід'ємною ланкою природних екосистем, споживаючи рослинні тканини і самі стаючи здобиччю тварин — хижаків та паразитів. Деякі види завдають відчутної шкоди культивованим рослинам (зокрема, пальмам — жуки роду Rhynchophorus) і різноманітним сухим рослинним продуктам, що перебувають на зберіганні — крупи, зерно тощо (наприклад, рисовий довгоносик Sitophilus oryzae). Деякі види останньої групи поширюються внаслідок транспортування цих продуктів і мають карантинне значення. В тропіках великих личинок дріофторид — мешканців деревини — їдять смаженими і запеченими.
Примітки