Носів (Носув, ) — село в Польщі, у гміні Лісна Більського повіту Люблінського воєводства. Населення — (2011).
Історія 1585 року вперше згадується православна церква в селі.
За даними етнографічної експедиції 1869—1870 років під керівництвом Павла Чубинського, у селі переважно проживали греко-католики, які розмовляли українською мовою.
У 1917—1918 роках у селі діяла українська школа.
У 1921 році село входило до складу гміни Вітулин Костянтинівського повіту Люблінського воєводства Польської Республіки.
За переписом населення Польщі 10 вересня 1921 року в селі налічувалося 70 будинків та 472 мешканці, з них: 231 чоловік та 241 жінка; 312 православних, 150 римо-католиків, 10 юдеїв; 173 українці, 298 поляків, 1 німець.
За німецької окупації під час Другої світової війни у селі діяла українська школа, учителем був Ігор Козицький, вбитий пізніше польськими підпільниками з Армії Крайової.
У 1975—1998 роках село належало до Білопідляського воєводства.
Населення Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року:
Віра
У селі наявна мурована православна церква святого Архангела Михаїла, зведена 1870 року, поблизу якої міститься мурована дзвіниця 1862 року. Вперше православна церква в селі згадується 1585 року. 1872 року до місцевої греко-католицької парафії належало 1228 вірян. За звітом польської поліції у 1935 році православна парафія Носова налічувала 1500 вірян, з них 50 % мали провладні погляди, 40 % були симпатиками українського націоналізму. Православна парафія діє в селі і сьогодні.
Особистості
Народилися Платон (Артемюк) (1891—1951) — український священик, єпископ УАПЦ, громадський і просвітянський діяч. Євген Перфецький (1884/1888-1947) — український історик-славіст, професор.
Галерея
Примітки