Тадеуш Вісньовський (; 18 квітня 1865, Станіслав — 12 грудня 1933, Варшава) — польський науковець, геолог, Почесний професор Львівської політехніки, член Академії мистецтв і наук (1890 р.), член Польського наукового товариства у Львові, член (президент від 1908 р.) Польського товариства дослідників природи імені Коперника, почесний член Польського державного геологічного інституту (1919), член фізіографічного комітету Польської академії знань, постійний член Ради загального факультету Львівської політехніки, заступник члена Видавничої комісії Природничого музею імені Дідушицьких у Львові.

Біографія Народився 18 квітня 1865 року у Станіславі у збіднілій шляхетній родині Вісньовських (гербу Прус III).

Тадеуш Вісньовський втратив батька, коли йому було 12 років. Після закінчення Станіславівської гімназії у 1884 році, бореться з хворобами та важкими матеріальним становищем, записався до Ягеллонського університету. Спочатку він вивчав медицину, зрештою закінчив філософський факультет, який на той час включав природничі науки. Він також навчався у Відні. У 1886—1893 роках працював демонстратором в геологічному кабінеті Ягеллонського університету, асистентом професора Владислав Шайнохи, який упорядковував геологічні колекції в Музеї Фізико-географічної комісії Академії мистецтв і наук, а також асистентом професора Юзефа Ростафінського на кафедрі ботаніки.

Бажаючи покращити своє фінансове становище, він зайнявся викладанням і склав учительський іспит у 1893 році. Він викладав у гімназії Святої Анни у Кракові, єзуїтській гімназії в Хирові та в Коломиї. Зрештою, він отримав постійну посаду в 6-й гімназії у Львові, де працював до 1909 року. Одночасно він продовжував свою академічну роботу, отримавши ступінь доктора філософії в 1908 році.

У 1908 році його було призначено професором мінералогії та геології у Львівській політехнічній школі. У 1919 році в результаті ініційованої ним реорганізації було створено дві геологічні кафедри. Він сам очолив кафедру геології та палеонтології, яку очолював до передчасного виходу на пенсію за станом здоров'я у 1924 році. У 1912/13, 1913/14 та 1918/19 навчальних роках він обіймав посаду декана факультету технічної хімії у Львівській цісарсько-королівській політехнічній школі, а у 1915/16, 1916/17, 1919/20 та 1920/21 навчальних роках — його віце-декана.

Після виходу на пенсію він переїхав до Варшави, продовжуючи роботу над незакінченою справою свого життя — історією геології в Польщі. Як професор Львівської політехніки у відставці, 30 січня 1926 року указом Президента Республіки Польща його було призначено почесним професором Львівської політехніки.

Тадеуш Вісньовський та його дружина вели дуже скромне життя. Його пристрастю були книги. Працюючи у Львівській політехніці, він створив коло відданих і близьких друзів. Серед них були професор Юліан Токарський, С. Нементовський, Стефан Брила, Б. Фулінський та Броніслав Духович. Протягом останніх десяти років свого життя у Варшаві він організовував регулярні геологічні зустрічі в невеличкій кондитерській на Замковій площі у Варшаві. Він раптово помер 12 грудня 1933 року.

Наукова діяльність Початком його наукової роботи стали дослідження фауни Чорногорських озер, що завершилося його першою науковою публікацією та єдиною роботою про живі організми.

Під час роботи в Хирові він провів дослідження поблизу Добромиля, де відкрив неокомську фауну в Сопотнику. Викладаючи в Коломиї, вивчав родовища лігніту в підкарпатському міоцені.

Основними напрямками його наукової діяльності є: Геологія та палеонтологія флішових Карпат, Поділля та Краківської землі. Особливо примітними є роботи з: арктичної глинистої фауни в районі Кракова (1890/1), карпатської крейдяної фауни (1906/7) та Геологічного атласу Галичини (1908 р.). Історія геологічних наук та словники — це проблеми, якими він займався протягом усієї його наукової діяльності, особливо в останні роки його життя. Він працював над історією геологічних наук як у Польщі, так і в світі. Він написав ряд лозунгів і зібрав матеріали для біографічного словника польських геологів. Багато його робіт було присвячено геологічній словниковій літературі, яка в той час ще не була систематизована в Польщі. Навчання. Він був відмінним вчителем і викладачем, популяризатором геологічних питань, автором та співавтором шкільних підручників, таких як: Новини мінералогії, Принципи мінералогії та геології, Новини з зоології, Новини з хімії та мінералогії, Принципи геології та фізичної географії, Земельні науки.

Він залишив після себе загалом 67 друкованих праць та цінні й багаті рукописи, переважно з історії геології, біографічний словник польських геологів та геологічну термінологію. Усі ці матеріали, велика колекція книг та рукописів (що складається з 2530 каталожних одиниць) і колекція мінералів були передані після його смерті, згідно з його заповітом, Музею Землі, що стало основою для створення там бібліотеки та архіву. Значна частина цієї спадщини була знищена під час Другої світової війни. На виставці Музею Землі 1948 року був представлений портрет Тадеуша Вісньовського, а також вітрина, в якій знаходилися спалені залишки його книжкової колекції.

Родина Його прапрадід, також Тадеуш Вісньовський, був учасником Барської конфедерації. Дід кузена Теофіл Вісньовський був одним з найбільш активних галіційських змовників міжвоєнного періоду, за що він був страчений 1847 року у Львові. Дядько Ян Вісньовський бравв участь в Угорській революції в 1848 році, після чого емігрував до Нью-Йорка, де він активно працював як президент польського товариства. Його батько Марселі Вісньовський навчався у Цісарсько-королівській технічній академії у Львові, по закінченню працював музичним учителем та органістом у Коломиї та Станіславові. Його брат Теофіл Вісньовський був архітектором, він збудував декілька цукрових фабрик у Маньчжурії та створив ряд будинків у Варшаві.

У 1894 році він одружився з Урсулою Мартою Подлевською, також з родини, відомої своїми патріотичними традиціями. Батько Урсули, Кароль Подлевський, та дід, Єжи Бринк, були вигнанцями. У них було дві доньки та син. Марія вийшла заміж за Едварда Сухарду, професора Львівської політехніки. Яніна, інженер-архітектор, була одружена з архітектором Владиславом Чарнецьким. Їхній син, Єжи, народжений у 1895 році, був мобілізований під час Першої світової війни після окупації Львова російськими військами та опинився в Москві. Перебуваючи там, він був активним членом таємної Польської військової організації, зокрема відстежував пересування військових ешелонів. Розшукуваний царською владою, він вирішив втекти. Пробравшись до Львова, він зник безвісти. Його смерть стала травмою на все життя для обох батьків, наслідком, який триватиме все їхнє життя.

Примітки

Джерела

S. Krajewski Wspomnienie pośmiertne // Sprawozdania Państwowego Instytutu Geologicznego. — 1934. — t. VIII. — z. 1. — S. 1. K. Jakubowski O opracowaniach Tadeusza Wiśniowskiego z zakresu historii nauk geologicznych // Prace Muzeum Ziemi. — nr.18. — cz.II. — S. 55—73. — Warszawa: Wydawnictwo Geologiczne PAN, 1971. J. Grabowska Materiały archiwalne z zakresu historii nauk o ziemi w zbiorach Muzeum Ziemi. — Cz. IV. — S. 119—135. — Warszawa: PAN, 2000. Jerzy B. Miecznik Profesor Tadeusz Wiśniowski — pionier badañ dziejów nauk geologicznych w Polsce // Przegląd Geologiczny. — vol. 63. — nr 11. — 2015. — S. 1256—1261, 1303. A. Sucharda-Sobczyk Szkice rodzinne, maszynopis nieopublikowany. — Wrocław, 1997—1998.

Посилання Wiśniowski-Prus Tadeusz (1901—1978) Wiśniowski T. Geologja polska w ostatnich latach pięćdziesięciu (1875—1925). — Kraków: Polskie Towarzystwo Przyrodników im. Kopernika, 1931. — 39 s.