Емануїл Федорович Сімілєтов (Семілєтов; 1872, місто Новочеркаськ — 27 листопада 1919) — один з найбільш відомих донських козацьких генералів. Георгіївський кавалер.

Походження та навчання Емануїл Сімілєтов закінчив Новочеркаське козацьке училище. Випущений підхорунжим у 15-й Донський козацький полк. За станом здоров'я звільнений у відставку в чині сотника. Був товаришем голови Донського сільськогосподарського товариства.

Участь у війнах У 1914 році він добровільно пішов у діючу армію під час Першої світової війни. За бойові відзнаки у 1916 році Емануїл Сімілєтов був переведений у військові старшини. Наприкінці 1917 року повернувся на Дон і організував з молоді другий за чисельністю (після загону осавула Чернєцова) партизанський загін.

На початку 1918 року Емануїл Сімілєтов брав участь в обороні Новочеркаська. 12 лютого 1918 року виступив із загоном (дві кінні і три піші сотні при двох гарматах і тринадцяти кулеметах) у Степовій похід у складі загону Похідного отамана Петра Попова. Брав участь у боях за станиці Великокнязівську та Платовську.

11 квітня 1918 р. Емануїла Сімілєтова назначили Командуючим Північною групою військ. А 8 травня 1918 року після розформування партизанських загонів він вийшов у відставку. З 10 жовтня 1918 року перебував у резерві головнокомандувача Збройних Сил Півдня Росії. 

Із 6 грудня 1918 року Емануїл Сімілєтов командував сформованим ним в Новоросійську Донським пішим батальйоном. У лютому 1919 року він командував усіма партизанськими загонами Донської армії при отамані генералі Африкані Богаєвському.

Навесні 1919 року був призначений на посаду начальника зведено-партизанської дивізії («Партизанського корпусу») у складі Дудаковського, Чернецовського та Семілєтовського загонів, Студентської бойової дружини, Окремої кінної Партизанської сотні і 4-го Донського козачого полку.

У вересні 1919 року Емануїла Сімілєтова було переведено на посаду начальника 3-ї окремої Донської добровольчої бригади.

Військові звання

 полковник (9 квітня 1918 року); генерал-майор (27 квітня 1918 року).

Смерть

Емануїл Сімілєтов помер наприкінці листопада 1919 року від висипного тифу. Похований в Новочеркаську.

Нагороди

Орден Святого Георгія 4-го ст. (ВП 24 листопада 1916 р.) Георгіївська зброя (ПАФ 29.10.1917)

Посилання

Сторінка на «Хроносі» Козацький словник-довідник Шкуро Андрій Григорович. Записки белого партизана В. Сагацкий. Бій під станцією Должанська А. С. Кручинін. Степовий похід та його значення Степовий похід Д. Ф. Крюков, «Прапор Мануїла Сімілєтова» Фотографія Фотографія