«Острови космосу» () — науково-фантастичний роман американського письменника Джона Вуда Кемпбелла. Вперше опублікований окремою книгою в 1957 році видавництвом Fantasy Press тиражем 1 417 примірників. Роман спочатку з'явився в журналі Amazing Stories Quarterly; текст був «розширено відредагований» для публікації книги Ллойдом Артуром Ешбахом та затверджений КемпбелломEverett F. Bleiler, Science-Fiction: The Gernsback Years, Kent State University Press, 1998, p.52-54. Видання в м'якій обкладинці було опубліковано Ейс Букс у 1966 році. У 1973 році «Острови» були включені до збірки романів «Акрот, Вейд та Морі». У 1967 році вийшов німецький переклад роману під назвою «Kosmische Kreuzfahrt», а в 1976 році — італійський («Isole nello spazio»)ISFDB publishing history.
Зазвичай роману «Острови космосу» приписують введення до наукової фантастики понять «гіперпростір» та «двигун викривлення»J. Gardiner, "Warp Drive - From Imagination to Reality", Journal of the British Interplanetary Society, vol. 61, p. 353-357 (2008)Brian Stableford, Historical Dictionary of Science Fiction Literature, Scarecrow Press, 2004, p.168.
Сюжет Роман продовжує твір «Чорна зірка проминає» та розповідає про пригоди чотирьох друзів: Аркота, Морі, Вейда та Фаллера. Аркот — «найвидатніший з нині живих фізиків», Морі – «його блискучий математичний помічник», Вейд – м’язистий шеф-кухар, а Фуллер – інженер-конструктор. Фуллер будує космічний корабель і відправляється з друзями у веселу подорож через Всесвіт.
Рухаючись космосом, друзі регулярно зупиняються, щоб сфотографувати зорі та знайти шлях назад. Вони відкривають замерзлу планету, вкриту руїнами, вибираються з пастки на орбіті мертвої зорі та врешті опиняються втягнутими у війну між двома планетами: Нансал і Сатор. Жителі Нансала живуть в утопічному суспільстві телепатів, тоді як їхні ідейні супротивники переселилися на Сатор і прагнуть повернути собі Нансал. На Саторі команда знайомиться з Торлосом, нансалійським шпигуном, і вирушає з ним на Нансал, де допомагає будувати зброю для війни проти саторійців.
Нансалійці перемагають у міжпланетній війні та захоплюють космічні кораблі саторійців. Їхні Рада Трьох пропонує землянам лишитися та пропонує Аркоту стати їхнім Координатором. Він відмовляється і каже, що людям треба повертатися на Землю, але обіцяє, що це не остання їхня зустріч. Земляни обговорюють, чого вони могли б навчитися в нансалійців, але перед своїм відльотом вирішують сходити в мальовничі гори.
Відгуки
Еверетт Ф. Блайлер описував оригінальний текст як «занадто перевантажений непотрібною (хоч й іноді геніальною) експозицією, тому [він] практично нечитабельний, [зі] слабким сюжетом та оригінальністю, і [присутні] кліше в сюжеті роману».
Теодор Стерджон, переглянувши видання Fantasy Press, пише: «Це справді паршива книга», виправдовуючи свої слова відсутністю яскравих персонажів, напруги та сюжету як такого, а також стиль написання «таким, мов би висушена пурпурна кров найпаскуднішого фан-журналу». «АЛЕ», — продовжував він, — «Острови — це подорож далеко за межі дивовижного де-інде, де ... ріг достатку технологічної та механічної справи, як реальної, так і екстраполярної, виливається рясно і дочиста, [і] розповідь, яка не сталася б без своєї науки — найчистіша і практично найрідкісніша форма наукової фантастики». Стерджон зробив висновок: «Давно настав і минув час для [наукової фантастики] наповнити себе багатою некривавою старою космічною оперою"On Hand: A Book", Venture Science Fiction, November 1957, p.82».
Пітер Шуйлер Міллер писав, що книжкова версія «була ретельно модернізована, [але] вона старомодна. Це також дуже характерно для найкращої «жорсткої» наукової фантастики того часу"The Reference Library", Astounding Science Fiction, November 1957, p.143».
Також вважається, що це перше використання терміна «Жорстка наукова фантастика» у друкованій літературі.
Примітки
Джерела
Посилання «Острови космосу» на сайті Internet Speculative Fiction Database «Острови космосу» на сайті проекту «Гутенберг»