Отто Олендорф (, 4 лютого 1907 — 7 червня 1951) — діяч німецьких спецслужб, группенфюрер СС і генерал-лейтенант поліції. Начальник III управління РСХА (1939—1945), який займався збором відомостей про стан справ всередині країни, начальник айнзатцгрупи D (1941—1942).
Життєпис Народився в Гогенеггельсені в сім'ї фермера Генріха Олендорфа (1859—1943). У 1917—1928 рр. навчався в гімназії в Андреануме. 28 травня 1925 року вступив у НСДАП (партійний квиток № 6 531) і СА, брав участь у створенні партійного осередку в Гогенеггельсені. У 1926 році був зарахований до СС (особистий номер 880).
У 1928—1931 рр. вивчав правознавство та державне господарство в Геттінгені. Працював в Кільському університеті.
З 1934 року був завідувачем відділу в інституті прикладних економічних досліджень в Берліні.
У 1936 році вступив на роботу в апарат СД і займався збором інформації про настрої в рейху. В результаті безкомпромісних критичних звітів, особливо про негативний вплив чотирирічного плану на середній клас, нажив багато ворогів серед високопоставлених партійних діячів.
У 1939 році було повернуто до роботи в держорганах Гейдріхом, який призначив його начальником III управління Головного управління імперської безпеки. На цій посаді займався соціологічними дослідженнями. Неприкрита критика стану справ в країні, як випереджаюча система раннього попередження керівництва, була головною складовою розробленої СС концепції внутрішньої безпеки рейху.
У червні 1941 року Олендорф був призначений начальником айнзатцгрупи Д в районі дії 11-ї армії на півдні Радянського Союзу. У завдання айнзатцгруп входило цілеспрямоване знищення євреїв, циган та комуністів. Протягом року айнзатцгрупа Д знищила 90 000 людей. У червні 1942 року Олендорф повернувся в Берлін. Після першої військової зими і смерті Гейдріха Гіммлеру знадобилися послуги Олендорфа як «соціолога».
З листопада 1943 року Олендорф був також унтер-статс-секретарем в міністерстві економіки і координував плани розвитку післявоєнної економіки Німеччини. Для цього він залучив Людвіга Ергарда, майбутнього батька німецького економічного дива і канцлера ФРН.
У 1946 році на Нюрнберзькому процесі проти головних військових злочинців Олендорф був одним з головних свідків звинувачення, розповівши про діяльність айнзатцгруп на окупованій території Радянського Союзу. У 1948 році він був засуджений до смертної кари на одному з наступних Нюрнберзьких процесів (Процес у справі про айнзатцгрупи). Незважаючи на його заслуги в економічній області, всі прохання про помилування були відхилені союзниками. Повішений 7 червня 1951 року.
Звання Гауптштурмфюрер СС (9 липня 1936) Штурмбаннфюрер СС (20 квітня 1937) Оберштурмбаннфюрер СС (9 листопада 1938) Штандартенфюрер СС (1 січня 1940) Оберфюрер СС (9 листопада 1941) Бригадефюрер СС і генерал-майор поліції (16 липня 1942) Группенфюрер СС і генерал-лейтенант поліції (9 листопада 1944)
Нагороди Хрест Воєнних заслуг 2-го і 1-го класу з мечами Орден Зірки Румунії, командорський хрест (15 січня 1943)
Партійні нагороди Золотий партійний знак НСДАП Медаль «За вислугу років у НСДАП» в бронзі, сріблі та золоті (25 років)
Відзнаки СС Почесний кут старих бійців Медаль «За вислугу років у СС» 4-го ступеня (4 роки) Кільце «Мертва голова» Почесна шпага рейхсфюрера СС
Примітки
Джерела Хёне Х. Чёрный орден СС. История охранных отрядов. — М.: ОЛМА-ПРЕСС, 2003. — 542 с. — 6000 экз. — ISBN 5-224-03843-X