«Розповідь про те, як цар Петро арапа женив» () — радянський художній фільм-мелодрама, поставлений на кіностудії «Мосфільм» в 1976 році режисером Олександром Міттою за мотивами незакінченого твору О. С. Пушкіна «Арап Петра Великого». Прем'єра фільму відбулася 6 грудня 1976 року.

Сюжет Одного разу Петру I був подарований маленький арап — «син чорношкірого царя». Однак при дворі він жив не рабом, а вихованцем: цар став його хрещеним, давши ім'я — Ібрагім Петрович Ганнібал.

Тямущий хлопчина, швидко вивчивши науки на своїй новій батьківщині, був відправлений у Францію для отримання більш глибоких знань і вишуканих манер. Там, прославившись не тільки як учений, що подає надії, та ще з «варварської Росії», але і як воїн, поранений в бою з іспанцями та нагороджений герцогом Орлеанським за героїзм, він став відомою при дворі людиною і викликав інтерес у дам. В результаті коханка Ганнібала, одружена жінка, народила чорну дитину, мали місце скандал, дуель з обдуреним чоловіком і його вбивство, висилка до Росії.

Повернувшись з Парижа, на одному з балів арап закохався в дочку боярина Гаврила Ртищева — Наталію, яка побоювалася цю чорну людину. Петро вирішив одружити свого хрещеника з Наташею, бажаючи при цьому прив'язати духовно Ібрагіма до російської землі. Арап, знаючи про відразу Наталії до себе, відмовлявся одружуватися з нею. Непокора волі царя змінила ставлення Петра до Арапа, тому цар заборонив Ібрагіму показуватися йому на очі.

Згодом Наталія зрозуміла, що любить цю дивну, але чудову людину, і сама прийшла до нього після того, як Ібрагім з благородства намагався влаштувати її весілля зі своїм суперником Михайлом Говоровим (що користувався, на думку Ганнібала, прихильністю Наталії).

Вони попросили вибачення у царя, проте навіть в цей момент Ібрагім намагався довести Петру правильність своїх переконань, але той перервав його словами: «Мовчи, мовчи, а то знову посваримося».

У ролях

Володимир Висоцький — Ібрагім Ганнібал Олексій Петренко — цар Петро Іван Рижов — Гаврило Опанасович Ртищев Ірина Мазуркевич — Наташа Ртищева Михайло Кокшенов — Сергунька Ртищев Євген Мітта — Іванко Ртищев Семен Морозов — Мішка Говоров Валерій Золотухін — Філька Михайло Глузський — блазень Балакірєв Олег Табаков — П. І. Ягужинський Олександр Барушной — дипломат Володимир Кашпур — кораблебудівник Іоста Василь Корнуков — господар гарматної справи Юрій Комаров — граф де Кавеньяк Валентина Клягіна — сінна дівка в будинку Ртищевих Володимир Меньшов — О. Д. Меншиков Юрій Мартинов — офіцер Яків Клебанов — Петро Шафіров Анатолій Обухов — Никишка Маслаков Ірина Печерникова — графиня Луїза де Кавеньяк Олександр Пятков — Іван Клара Румянова — дружина Гаврила Ртищева Олена Рубцова — бабуся Наташі Микола Сергєєв — Афанасій Ртищев Андрій Файт — абат Станіслав Чекан — маршал Людмила Чурсіна — імператриця Катерина I Леонід Чубаров — придворний Наталія Вавілова — дама на балу Андрій Гусєв — юнак на балу Людмила Давидова — придворна дама Тетяна Колчанова — прислуга графині де Кавеньяк, француженка Олександр Пашутін — художник Олександр Граве — голос за кадром

Знімальна група Автори сценарію — Юлій Дунський, Валерій Фрід, Олександр Мітта Режисер-постановник — Олександр Мітта Оператор-постановник — Валерій Шувалов Художник-постановник — Ігор Лемешев, Георгій Кошелєв Композитор — Альфред Шнітке Звукооператорка — Любов Трахтенбег

Посилання