Юліана (Уляна) Іванівна Гольшанська (, ) — дочка зрущеного литовського князя, намісника київського Івана Ольгимонтовича та смоленської князівни Агрипини Святославни. Сестра Андрія, Михайла, Семена й Олександра Гольшанських.

Життєпис У першому шлюбі дівчина була за кн. Іваном Карачевським, якого отожсамлюють з Іваном Мстиславичем Хотетом — відповідно до Бархатної книги онуком Феодори Ольгердівни та Святослава Титовича. Цього «руського герцога», за твердженням німецького хроніста Йоганна фон Посільге, Вітовт начебто повелів обезголовити, щоб самому одружитися з Юліаною, своєю, мовляв, (amye). Правда це чи лишень наговори — достоту невідомо, принаймні північносхідноруські літописи цього не віднотували.

По вмерлій 31 липня 1418 року своїй першій дружині Ганні Вітовт, за словами польського хроніста Яна Длугоша, «тужив гірко, але недовго», і 13 листопада побрався з Ю. Гольшанською. Позаяк господар доводився останній , віленський біскуп відмовивсь їх вінчати без папської диспенсації. Натомість це зробив влоцлавський владика , що мав приязні стосунки з Кейстутовичем. Виходячи заміж, Вітовтова обраниця навернулась в католицтво, хочай і надалі лишилась прихильною к православ'ю. Сама ж церемонія вінчання відбулась у Городні перед чималим зібранням князів та панів. На неї також присогласили польського короля Ягайла з дружиною Ельжбетою Грановською. Врешті-решт, на рубежі 1418/1419 року очолюване посольство ВКЛ таки навідало папу римського Мартина V і виклопотало диспенсацію на вже укладений матримоніальний союз.

Історик називає цей шлюб наслідком «раптового афекту» (nagły afekt) і «чистою примхою» (czysty kaprys) великого князя, тоді як Ярослав Нікодем та Вільям Урбан добачають радше політичний мотив: поріднення із Гольшанськими укріплювало Вітовтове становище на руських землях ВКЛ, а син, народжений у цім зв'язку, став би спадкоємцем престолу.

Подружнє життя, схоже, склалось гармонійно, одначе дітей пара не прижила. На відміну від Анни нова велика княгиня не брала активної участі в політиці, звістки про неї уривчасті. Наприклад, 1421 року посол короля Англії, мандрівник Жільбер де Лануа зустрівся з Вітовтом та Юліаною в Кам'янці, діставши від жінки у дарунок золотий ланцюжок та велику татарську монету (дукач) для носіння на шиї, як ознаку її двору. Гольшанська і сама отримувала дари — від тевтонського магістра Пауля фон Русдорфа, а коли 1425–26 рр. важко занедужала той на прохання чоловіка прислав їй ліки і лікаря Генріха (arczt meister Henrich)CEV, nr. 1216, s. 716. В 1429 вона увійшла до складу Ордена Дракона. Єдиним знаним її урядником (чашником) був кн. Костянтин Іванович Прихабський Друцький.

1 квітня 1428 Вітовт записав дружині віно на м. Новогрудок, ряд навколишніх сіл і дворів, а помираючи, згідно з оповіддю Яна Длугоша, доручив Ягайлові опікуватись нею. На похороні згорьована Юліана ри́дма плакала, повторюючи знов і знов, що лишилась сиротою. Під час династичної війни між Сигізмундом та Свидригайлом останній звелів уморити вдовицю попри обіцянку боронити її.

Згідно з баламутною звісткою Теодора Нарбута, Гольшанська нібито померла 1448 року в с. Дубровиця коло Львова на 70-му годі життя й була похована у віленському костелі святої Анни. Сучасні ж дослідники відкидають її як недостовірну.

Див. також

Герман Гедройць Євдокія Олельківна

Завваги

Примітки