Володимир Іванович Усти́нов (15 червня 1907, Москва — 8 жовтня 1971, Москва) — радянський державний і партійний діяч, Перший секретар Московського міськкому КПРС, дипломат (Надзвичайний і Повноважний Посол з 1960 року), генерал-майор. Депутат Верховної Ради РРФСР 3-го скликання; депутат та член Президії Верховної Ради СРСР 5-го скликання.

Біографія Народився року в Москві (нині Російська Федерація) в сім'ї візника. У 1917 році у Москві закінчив три класи міської школи. З липня 1919 року по серпень 1920 року — учень продавця споживчої кооперації в селі Козловці Воронезької губернії.

З вересня 1920 року по серпень 1921 року — пастух на хуторі старовірів в селі Огарьовці Симбірської губернії; з серпня 1921 року по лютий 1923 року — безробітний на біржі праці у Москві; у 1923 році закінчив один рік загальноосвітньої школи у Москві; з лютого 1923 року по квітень 1924 року — панчішник кустарної панчішної майстерні Єпіфанова у Москві; з квітня 1924 року по жовтень 1925 року — безробітний на біржі праці у Москві; з жовтня 1925 року по вересень 1929 року — маляр, револьверник Московського радіоапаратурного заводу «Радіо». Член Всесоюзної комуністичної партії (більшовиків) з лютого 1928 рокуУстинов Владимир Иванович / Справочник по истории Коммунистической партии и Советского Союза 1898—1991. .

З вересня 1929 року по листопад 1931 року служив у Червоній армії: червоноармієць, командир відділення, відповідальний секретар ВЛКСМ 6-го радіобатальйону в місті Києві.

З листопада 1931 року по травень 1936 року працював установником, токарем, інструктором, секретарем комітету ВЛКСМ Московського заводу автотранспортного електрообладнання; майстер електрозаводу імені Куйбишева у Москві.

З вересня 1936 року по грудень 1940 року навчався у Всесоюзній промисловій академії машинобудування імені Сталіна у Москві.

З січня 1941 року по квітень 1945 року обіймав посади помічника головного інженера, технічного керівника, заступника начальника цеху, заступника директора, начальника виробництва Московського заводу автотранспортного електрообладнання № 1; з квітня 1945 року по серпень 1946 року — секретар комітету ВКП(б) Московського заводу автотранспортного електрообладнання № 1.

Протягом серпня—листопада 1946 року — Третій секретар Сталінського районного комітету ВКП(б) міста Москви; з листопада 1946 року по серпень 1949 року — Другий секретар Сталінського районного комітету ВКП(б) міста Москви; з серпня 1949 року по березень 1950 року — заступник завідувача відділу партійних, профспілкових і комсомольських органів Московського міського комітету ВКП(б); протягом березня—грудня 1950 року — Перший секретар Краснопресненського районного комітету ВКП(б) міста Москви; з грудня 1950 року по серпень 1953 року — Перший секретар Пролетарського районного комітету ВКП(б) міста Москви.

З 30 липня 1953 року по 17 березня 1954 року — начальник 9-го управління Міністерства внутрішніх справ СРСР (полковник державної безпеки з 2 жовтня 1953 року); з 17 березня 1954 року по 25 грудня 1957 року — начальник 9-го управління Комітету державної безпеки при Раді Міністрів СРСР (генерал-майор з 31 травня 1954 року).

З 26 грудня 1957 по 6 липня 1960 року — Перший секретар Московського міського комітету КПРС.

З 6 липня 1960 по 12 січня 1963 року — Надзвичайний і Повноважний Посол СРСР в Угорській Народній Республіці; з січня по квітень 1963 року — у апараті Міністерства закордонних справ СРСР.

З квітня 1963 року по 8 жовтня 1971 року — завідувач відділу секретаріату Ради економічної взаємодопомоги.

Помер у Москві 8 жовтня 1971 року. Похований у Москві на Новодівичому цвинтаріVladimir Ivanovich Ustinov / Find a Grave. .

Відзнаки Нагороджений двома орденами Трудового Червоного Прапора (1 листопада 1944, 12 червня 1957), двома орденами Червоної Зірки (28 жовтня 1944, 13 червня 1957), чотирма медалями.

Примітки