Дю́ла Не́мет (, ) — угорський лінгвіст, сходознавець, тюрколог, член Угорської академії наук. Автор першої турецької граматики, яка до сих пір високо оцінюється в Туреччині. Його основні наукові напрямки: історія та лінгвістика тюркських діалектів та мов в цілому; давня історія Угорщини та питання угорського мовознавства, зокрема залишків яської мови на території Угорщини.
Діяльність Основними напрямками його досліджень є тюркські діалекти та мовна історія, угорська передісторія та угорська лінгвістика.
Єдиний з угорських дослідників аланської мови народу аланів. Деякі залишки котрих, точніше народ ясів, після вторгнення монголів на території аланів на Північному Кавказі, в ХІІІ ст. пересилилися на території сучасної Угорщини, в район Ясшаґ і досить довго, до XVI століття збергіали свою ідентичність, культуру та мову. Пізніше яси повністю асимілювали серед угорського народу, залишивши після себе розгалуджену топономіку та деякий вплив на угорську мову, які і досліджував Дюла Немет.
В радянській і пострадянській історіографії використовується двоякий переклад імені Немета: Ю. Ф. Немет (Юліус Немет, )Археология и этнография Башкирии. — Т. IV. — Уфа, АН СССР ОИ БФ, 1971. — С. 249.Немет Ю. К вопросу о аварах та Д. Немет (Дюла Немет, )Кузеев Р. Г. Происхождение башкирского народа. — : Наука, 1974..
Біографія З 1909 року навчався як студент коледжу Етвеша, що був складовою частиною Будапештського університету, де в 1913 р. отримав ступінь кандидата наук. З 1913 по 1914 р.р. навчався в Берлінському університеті за державною стипендією; у 1915 році він був кваліфікований як приватний вчитель; а з 1916 року — повноцінний педагог або викладач; з 1918 року викладав на кафедрі турецької філології (з 1930-го кафедра називалася кафедрою по турецькій філології та угорськії доісторії). У 1932—1933 рр. і в 1935 р. — декан факультету мистецтв; з 1947 по 1949 р. — ректор Будапештського університету.
Також з 1922 року був член-кореспондентом Угорської академії наук, а з 1935 року був членом ради директорів цієї академії. У 1941-46 рр. та у 1950-65 рр. — директор Інституту мовознавства Угорської академії наук. У період між 1920 і 1943 рр. він редагував «Архів Кьоресі Чоми», а з 1951 р. — головний редактор «Acta Linguistica»; разом із Золтаном Ґомбоц та Яношем Меліх був редактором «Довідника угорської лінгвістики».
Лауреат Премії імені Кошута за 1948 рік.
Пішов у відставку в 1965 році.
Основні наукові праці Kumük tanulmányok (Budapest, 1911) Adalékok a török-mongol nyelvek hangtörténetéhez (Budapest, 1913) Kóborlások Kisázsiában (1913) Az ősjakut hangtan alapjai (1914) Türkisches Lesebuch mit Glossar (Berlin, 1916) Türkische Grammatik (Berlin-Lipcse, 1917) A régi magyar írás eredete (1917) Türkisches Übungsbuch für Anfänger (Berlin-Lipcse, 1917) Türkisch-deutsches Gesprächsbuch (Berlin-Lipcse, 1917) Akadémiánk és a keleti filológia (Budapest, 1928) Magna Hungaria (Leipzig-Vienna, 1929) A honfoglaló magyarság kialakulása (Budapest, 1930), 2. bővített, átdolgozott kiadás, közzéteszi: Berta Árpád, 1991 A nagyszentmiklósi kincs feliratai (Budapest, 1932) A magyar rovásírás (Budapest, 1934) Thury József levelező tag emlékezete (1934) A magyar kereszténység kezdete (1940) Attila és hunjai (szerkesztő, társszerző, 1940, 1996 (hasonmás)) Die türkischen Texte des Valentin Balassa (Budapest, 1953) Die Türken von Vidin (Budapest, 1965) Die türkische Sprache in Ungarn im XVII. Jahrhundert (Budapest-Amszterdam, 1970) Gombocz Zoltán (Budapest, 1972) Törökök és magyarok 1-2. szerkesztette: Róna-Tas András, Kakuk Zsuzsa (1990)
Публикації в наукових виданнях Nemeth G., Ungarische Stammesnamen bei den Baschkiren. «Acta Linguistica», t. 16 (1—2). (Budapest, 1966) Немет Д. Венгерские племенные названия у башкир//Археология и этнография Башкирии, Том IV. Уфа, АН СССР ОИ БФ 1971. Nemeth G., The runiform inscriptions from Nagy-Szent-Miklos and the runiform scripts of Eastern Europe. «Acta Linguistica», t.21 (1—2). Budapest, 1971) Németh, Julius. Űber der Wortes Saman und einige Bemerkungen zur Türkish-Mongolischen Lautgeschichte // Keleti Szemle. Kӧzlemények az Ural-Altaji nép- és nyelvtudomány kӧrébӧl. — 1914. — Vol 14. — S. 240—249
Примітки