Букачі́вці — адміністративний центр Букачівської селищної територіальної громади, Івано-Франківського району, Івано-Франківської області.

Герб У лазуровому щиті зі срібного півмісяця з людським обличчям виникає Діва Марія в золотому сяйві, із золотим німбом, у червоному одязі та лазуровій накидці, що тримає на руках немовля Ісуса.

Географія Розташоване на лівому березі Дністра, за 51 км від Івано-Франківська. Залізнична станція на лінії Львів-Чернівці. До складу Букачівської СТГ входять наступні села : Букачівська Слобода, Витань, Посвірж, Козари, Колоколин, Чагрів, Чернів, Вишнів, Зруб, Журавенко, Луковець-Вишнівський та Луковець-Журівський. Букачівецький протопресвітеріат УГКЦ охоплює 21 парафію.

Історія Походження назви Букачівці ( версії )

Давні дністровські порти знаходилися у Тенетниках, де Свірж впадає у Дністер, на протилежному високому березі Дністра - Цвітовій та Букачівцях. Порт Букачівці серед них мав особливий статус. Ще в середині XVII ст. поселення Букачівці не було. На його місці Боплан зобразив обнесений оборонною стіною град і написав, що він в ті часи називався КАЧОВЦЕ (KACHOWCE). Місто стояло на обох берегах Свіржа і тягнулося на східний пагорб. Тут були міський ринок та житла для знаті, володаря града, його охорони та іменитих гостей. На виданих у ХІХ ст. польських мапах від русла Свіржа і до яру, який ріже місцевість східніше пагорба, зображений топоніМ СТІНКА (SCIANKA). А це свідчить, що колись тут стояла оборонна стіна града.

Місто Качовці служило сховищем для торговців та мандрівників, які під час тривалих повеней та льодоходів на Дністрі човнами та шлюпами запливали у град та ховалися від негоди.Тут торговцям та мандрівникам було затишно і спокійно. Щоби грабіжники та розбійники в нічний час не проникали у місто, на берегах Свіржа, де він затікав в Качовці та витікав з них, городяни збудували ворота. Їх галли називали БУКА (BOUCAU) - ВОРОТА ПОРТУ. Отже, давні галичани чітко розрізняли місцевості БУКА, де стояли воротила, та місцевість, у якій стояв град, КАЧОВЦІ.

Назва КАЧОВЦІ складається з давньогалльських слів КАЧЕ (САСНЕ) - ЗАТИШНА МІСЦИНА та ВІЦІ (VOICI) - ТУТ. З плином віків оборонні стіни галицьких градів з різних причин руйнувалися або свідомо зносилися ворогами краю. Їх плюндрували татари і турки.

Населення Качовців зменшувалося. Люди селилися на лівому березі Свіржа в околицях древніх річкових воріт БУКА та околиці КАЧОВЦІ, яка простягалася між воротами. Оскільки назви БУКА і КАЧОВЦІв памʼяті народу збереглися, то в наступні віки містечко назвали БУКАЧОВЦІ. Під такою назвою воно зображене на мапі другої половини XIX століття. Як бачимо, історія утворення назв деяких поселень дуже несподівана і карколомна.

Перша згадка в письмових джерелах про Букачівці датується у 1438 рокомAkta grodzkie i ziemskie … — Lwów, 1887. — T. XX — S. 32. — № 264—265.. Ян Кола «Старший» (іноді зветься «Колюшко», підписувався «з Далеєва, Гринівців, Жовтанців»), галицький підкоморій 1455 р., (?—1472) гербу Юноша 1469 року під час ревізії королівщин пред'явив багато привілеїв з наданнями та записами сум, зокрема, 200 гривень від Короля Людовика на Букачівцях, Козарах, Вишневі, Молодинчому (Młodzieńce)Boniecki A. Herbarz polski: wiadomości historyczno-genealogiczne o rodach szlacheckich . — Warszawa : Warszawskie Towarzystwo Akcyjne Artystyczno-Wydawnicze, 1907. — Cz. 1. — T. 10. — S. 345—346. .

12 березня 1510 року дідичі села Букачівці Станіслав та Вільбранд отримали від короля Сигізмунда Старого привілей на заснування однойменного містечка з магдебурзьким правом. Торговий шлях Львів — Галич, що пролягав через місто, сприяв розвиткові торгівлі й ремесел. Можливо в цей час тут з'явилися і перші євреї. Станом на 1765 рік тут існував єврейський кагал, було 327 євреїв.

У травні 1745 року тут "гостювали" опришки.

У 1867 — 1918 рр. у складі Рогатинського повіту (Королівство Галичини та Володимирії).

З печаток другої половини XIX ст. відомий старовинний герб Букачівців: постать Пресвятої Діви Марії з немовлям Ісусом, яка виходить із хмари.

Під впливом першої російської революції жителі селища у 1906 році взяли участь в аграрному страйку.

Село було значно зруйноване під час Першої світової війни,

1 жовтня 1931 р. сільська гміна (самоврядна громада) Слобода Букачівська Рогатинського повіту Станиславівського воєводства ліквідована і її територію приєднано до сільської гміни Букачівці того ж повітуRozporządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych z dnia 4 sierpnia 1931 r. o zniesieniu gminy wiejskiej Słoboda Bukaczowiecka w powiecie rohatyńskim, województwie stanisławowskiem. .

У 1939 році в селі проживало 3850 мешканців (1170 українців, 1030 поляків, 450 польських колоністів, 50 латинників, 860 євреїв)Кубійович В. Етнічні групи південно-західної України (Галичини) на 1.1.1939. — Вісбаден, 1983. — С. 66..

З грудня 1939 по 13 березня 1959 рік Букачівці — районний центр. З 1959 по 2020 рр. — центр Букачівської селищної ради, Рогатинського району, Іван-Франківської області.

Десь між літом 1941 р. і весною 1942 року в Букачівцях було створено єврейський житловий квартал. У квітні 1942 року євреї з навколишніх сіл, зокрема Васючин, Луковець, Чернів, Тенетники та інших, були переселені в Букачівці, після чого загальна кількість єврейського населення досягла 1303 осіб. В жовтні 1942 до села додатково було переселено близько сотні євреїв з Бурштина, тому неєвреям було наказано звільнити одну вулицю, для їх розміщення. Більшість єврейського населення було депортовано до табору смерті в Белжець, але 255 було вбито в самому селі чи околицях. Загалом пережити німецьку окупацію вдалося близько 20 євреями.

29 березня 1944 року в цьому селі, угорські солдати розстріляли 18 українських селян тільки за те, що сімох їхніх товаришів по службі в цьому районі могли викрасти вояки УПАMotyka Grzegorz. Ukraińska partyzantka, 1942—1960. — Warszawa, 2006. — s. 278-279.

17 жовтня 1944 р. сотня «Ромка» здійснила наскок на райцентр.Реабілітовані історією. ІВАНО-ФРАНКІВСЬКА ОБЛАСТЬ. Книга перша. — Івано-Франківськ: Місто НВ, 2004. — С. 28. — ISBN 966-8090-63-2

Збереглася синагога, документи свідчать, що її збудовано близько 1727 року, перебудовано біля 1797 року. Після Другої світової війни її перебудували на цех пекарні. Біля неї розміщено міську лазню — колишня міква.

12 червня 2020 року, відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України № 714-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Івано-Франківської області», увійшло до складу Букачівської селищної громади.

19 липня 2020 року, відповідно до Постанови Верховної Ради України № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів» в ході адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Рогатинського району, село увійшло до складу новоутвореного Івано-Франківського району.

Відомі люди проживає В. І. Котнюк — учасник громадянської війни в Іспанії. Єжи Каліновський — дідич, проживав тут у великопанській резиденції.Łoziński W. Prawem i lewem. Obyczaje na Czerwonej Rusi w pierwszej połowie XVII wieku. — Lwów : nakładem księgarni H. Altenberga, 1904. — T. 2. — S. 56. Джус Василь Богданович (1974—2019) — прапорщик Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

Уродженці Мазур Михайло Йосифович (нар. 4 травня 1955) — журналіст, письменник; заслужений журналіст України, секретар Івано-Франківської обласної організації НСЖУ; автор фотовиставки «Букачівці — моя мала Батьківщина» та книги «Букачівці. Опільське містечко на берегах Свіржа», присвячених селу

Примітки

Джерела БУКАЧІ́ВЦІ // Baliński M., Lipinski T. Bukaczowce // Starożytna Polska. — Warszawa : nakład i druk S. Orgelbranda, 1845. — T. II. — Część 2. — S. 702.

Martin Dean. Ghettos in German-Occupied Eastern Europe // Encyclopedia of camps and ghettos, 1933–1945 / Geoffrey P. Megargee. — Bloomington : Indiana University Press, 2012. — Vol. ІІ. — P. 765. — ISBN 978-0-253-35599-7.

Посилання Облікова картка Історія селища Букачівці Рогатинського району Bukachevtsy, Ukraine