Іоа́нн Єлисаветгра́дський (в миру Григо́рій Гаври́лович Селе́цький; 25 січня 1885, село Митрофанівка, Херсонська губернія — 24 серпня 1971, Кременець, Тернопільська область) — священнослужитель Православної російської церкви, духовний письменник, діяч. Згодом — ігумен. Шанується у лику преподобносповідників.

Біографія Ранні роки та освіта Народився 25 січня 1885 року в селі Митрофанівка Олександрійського повіту Херсонської губернії в родині священника Гавриїла та матушки Олімпіади Селецьких.

У 1894 році вступив до Єлисаветградського духовного училища, після чого продовжив навчання в Одеській духовній семінарії. Виявивши непересічні інтелектуальні здібності, навчався на історико-філологічному факультеті Імператорського Московського університету, а згодом виїхав до Німеччини, де закінчив філософський факультет Геттінгенського (за іншими джерелами — Цюрихського) університету у 1911 році. Досконало володів кількома іноземними мовами.

З 1914 року брав участь у Першій світовій війні, служив молодшим офіцером на фронті. Після революційних подій, з 1918 по 1921 рік, працював у системі кооперації в Москві та Єлисаветграді.

Церковне служіння та боротьба з обновленством У 1921 році в Єлисаветграді прийняв целібатне рукоположення в сан диякона, а згодом — ієрея від єпископа Єлисаветградського Павла (Колоскевича).

З 1922 по липень 1926 року служив настоятелем Покровської (Ковалівської) церкви в Єлисаветграді. У період поширення радянського церковного розколу — «Живої церкви» — зайняв безкомпромісну позицію захисту канонічного православ'я. У 1923 році від імені єлисаветградського духовенства їздив до Москви до Патріарха Тихона. Отримана від Патріарха резолюція із засудженням обновленців допомогла зберегти більшість парафій регіону в лоні канонічної Церкви. У 1927 році фактично виконував обов'язки керівника Зінов'євської (Єлисаветградської) єпископії за дорученням єпископа Онуфрія (Гагалюка).

Виступив із різкою критикою декларації митрополита Сергія (Страгородського) 1927 року. Був близьким до лідерів «даниловської» церковної опозиції, зокрема таємного єпископа Марка (Новосьолова).

Арешти, таємний постриг та Полтавський період Через релігійні переконання та діяльність в Істинно-Православній Церкві зазнавав постійних репресій радянських органів безпеки: Наприкінці 1922 року заарештований і висланий до Харкова. Наприкінці 1926 року знову заарештований у Харкові, перебував під підпискою про невиїзд. Надалі пройшов через чергові арешти, табори та заслання.

Перебуваючи у засланні, прийняв таємний чернечий постриг з іменем Іоанн (на честь пророка Іоанна Предтечі) від схіархієпископа Антонія (Абашидзе).

У роки Другої світової війни перебував у Полтаві, де був возведений у сан ігумена. Брав активну участь у відновленні Полтавського Хрестовоздвиженського жіночого монастиря, ставши його духовним керівником та помічником ігумені Іннокентії.

Почаїв та останні роки у Кременці З 1944 року кілька років перебував у Свято-Успенській Почаївській Лаврі. На початку 1960-х років, під час нової хвилі хрущовських антирелігійних гонінь, був змушений залишити обитель.

Останні роки життя провів на окраїні міста Кременець Тернопільської області під адміністративним наглядом та з підпискою про невиїзд. Мешкав у скромному будинку в фактичному затворі. Попри заборони, таємно звершував Божественну літургію вдома, приймав духовних чад, серед яких були майбутні відомі діячі Православної Церкви.

Помер 24 серпня 1971 року. Похований на міському кладовищі в Кременці.

Літературно-богословська спадщина Отець Іоанн залишив по собі багату духовну спадщину у вигляді листів, проповідей та богословських роздумів есхатологічного спрямування. Традиційно на іконах преподобносповідника Іоанна зображують із сувоєм, текст на якому є цитатою з його духовних творів про непохитну віру в «нове небо і нову землю». Світлини

Література Шкаровский М. В. Истинно-Православная Церковь на Украине в 1920–1950-е гг. // Вестник ПСТГУ. Серия II: История. История Русской Православной Церкви. — 2007. Примітки

Посилання https://true-orthodox.narod.ru/library/priest/In4.html https://true-orthodox.narod.ru/archive/odessa/articles/bishops.html https://ru.openlist.wiki/%D0%A1%D0%B5%D0%BB%D0%B5%D1%86%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D0%93%D1%80%D0%B8%D0%B3%D0%BE%D1%80%D0%B8%D0%B9_%D0%93%D0%B0%D0%B2%D1%80%D0%B8%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87_(1885) https://pravdonbass.com/index.php/ru/node/3825%20&#124