Адо Ваббе (ест. Ado Vabbe, справжнє ім'я Адольф Георгійович Ваббе; 19 (31) березня 1892, Тапа - 20 березня 1961, Тарту, Естонія) — естонський живописець, графік і педагог.
Біографія У 1900 році сім'я батьків майбутнього художника переселилася в Нарву. Там Ваббе навчався в міській школі. Він познайомився із Глафірою Лавревцовою, відомою в Нарві колекціонеркою мистецтва. Лавревцова допомогла Ваббе продовжити освіту в Ризі і Мюнхені.
У Ризі Ваббе навчався в міській художній школі і працював в театрі робітником сцени і декоратором. У Ризькій школі домінував реалізм, але вже поширилися модерн і імпресіонізм.
З 1911 по 1913 роки Ваббе навчався в Мюнхені, в студії Антон Ажбе, в 1914 - подорожував по Італії, в 1915 - 1916 працював у Москві. В 1917 році був викладачем малювання в Нарві в школі біля фабрики Кренгольма. В 1918 - 1919 викладав у Таллінні в гімназії Вестгольма і на курсах вчителів Міністерства освіти. Був членом Спілки Художників Естонії.
Адо Ваббе - один з творців товариства художників Паллас і однойменної художньої школи (в Тарту), в якій потім викладав і де був директором у 1926 - 1929 роки. Учні Ваббе: Айно Бах, Андрус Йоханна, Ельмар Кітс та інші - всього 28 молодих художників. Незважаючи на свій замкнений і зухвалий характер, він був популярний серед учнів.
Адо Ваббе був одним з перших художників, які принесли елементи футуризму в мистецтво Естонії. Новатор стилю, він був дуже популярним особливо до середини 1920-х років. З другої половини 1920 років в його творчості помітні тенденції реалізму. Під впливом подорожі до Парижа (1924) було створено багато міських пейзажів у стилі так званого геометричного імпресіонізму. У 1920-30 Ваббе мало експонував; в 1938 в Талліні відбулася найбільша виставка його робіт, в тому ж році він отримав звання професора.
Після 1940 року викладав у Вищому художньому училищі. Заслужений діяч мистецтв Естонії з 1946 року.
Роботи Вабба післявоєнних років не відповідали радянській реальності і вимогам соціалістичного реалізму. В 1948 він був виключений зі Спілки художників, а в 1950 - звільнений з інституту. В 1953 - 1956 роках очолював експериментальну графічну майстерню в Талліні. 1955 - 1961 роки були творчо продуктивні, але у виставках Ваббе більше до самої своєї смерті не брав участі.
Адо Ваббе вніс помітний вклад у розвиток естонської книжкової графіки. З 1917 року до 1930-х він проілюстрував понад 60 книг. В 1917 - 1921 його ілюстрації були абстрактного характеру; з 1922 року домінував малюнок пером, ближче до натури.
В 1997 році в Естонії заснована мистецька премія імені Вабба. Засновники - Культурний фонд Тарту і місто Тарту. Премія видається один раз на рік авторам візуального мистецтва.
Картини "Kohvikus" (1918) "Itaalia" (1918)
Джерела Kunst ja kunstiharrastus Looming 1923, nr 1. Evi Pihlak. Ado Vabbe. Kunst, 1993. Ado Vabbe nimeline stipendium
Література A. Vabbe. (Lühike ülevaade elust ja tegevusest). Koostanud V. Erm. Tartu Riiklik Kunstimuuseum. Tartu, 1961. Professor A. Vabbe. (Näituse kataloog: Tartu, märts – mai 1962). Tartu Riiklik Kunstimuuseum, 1962. Helmi Üprus. Päikesemängud. (Ado Vabbe ja Aleksander Tassa kirjavahetusel põhinev esseistlik raamat). Tallinn: Kunst, 1976. Ado Vabbe näituse kataloog. Eesti NSV Riiklik Kunstimuuseum. Tallinn: Eesti NSV Riiklik Kunstimuuseum, 1976. Ado Vabbe oma õpinguteajast. Eessõna: Voldemar Erm – Looming 1987, nr 8, lk 1148–50. Reet Varblane. "Ado Vabbe ja teater" – Teater. Muusika. Kino|TMK 1989, nr 9, lk 90–93 ja 96. Ado Vabbe. (Kunstniku 100. sünniaastapäevaks: mälestused). Tallinn: Kunst, 1993. ISBN 5899200340 (köites) Reet Varblane. "Avangardism ja traditsionaalsus Ado Vabbe loomingus". – Looming 1994, nr 10, lk 1403–1419.
Посилання Tartu art museum The Digital Collection of the Art Museum of Estonia Virtuaalmuuseum Virtuaalmuuseum Virtuaalmuuseum: Ado Vabbe Ado Vabbe Eesti Kunstimuuseumi digitaalkogu Üks pilt: Ado Vabbe "Konstruktivistlik kompositsioon" ERR arhiiv