«Іро́нія до́лі, або́ З легко́ю па́рою!» () — російський радянський двосерійний художній фільм 1975 року. Поєднує елементи ексцентричної кінокомедії та романтичної драми. Прем'єра відбулася 1 січня 1976 року по Центральне телебачення Держтелерадіо СРСР. В Україні фільм транслювався на телеканалах: Перший національний, 1+1, Інтер, Новий канал та СТБ. Аудиторія першого показу оцінюється в 100 мільйонів глядачівПочти рождественская История . market.umh.ua.; вже 7 лютого фільм повторили на численні прохання глядачів. До 1978 року, згідно з думкою Федора Раззакова, фільм «по ТБ подивилися близько 250 мільйонів чоловік»Фёдор Ибатович Раззаков. Гибель советского кино. Тайны закулисной войны. 1973—1991. Эксмо, 2008. С. 133.. Фільм в скороченому вигляді йшов і в кінотеатрах, і в такому вигляді його подивилися близько 7 мільйонів глядачів. У 1977 році був удостоєний Державної премії СРСР. Згодом показ фільму 31 грудня по телебаченню став традицією.

Історія У 1971 році в радянських театрах йде вистава «Одного разу новорічної ночі», який після чотирьох років вийде в кінематографічному варіанті під назвою «Іронія долі». Природно, що спектакль-прототип набагато коротший за фільм, але загальний сюжет у них той самий. До сьогодні, за традицією, цей фільм щороку в новорічні свята показують на телеканалах країн колишнього СРСР.

Восени 1975 року народження, незадовго до офіційної телевізійної прем'єри, фільм подивилися телеглядачі Грузії в рамках програми Всесоюзного фестивалю телевізійних фільмів (що проходив в Тбілісі), на якому картина зайняла перше місце. З «Іронії долі» в творчості Рязанова почався період фільмів, в яких з'єднуються комічне і серйозне. Такі фільми наближаються до мелодрами і навіть до трагікомедії (попередником цього періоду, на думку режисера, є фільм «Бережись автомобіля»).

Новелізація Існує новелізація (драма з розгорнутими ремарками) «Іронії долі», яка опублікована в складі різних збірок з новелізації фільмів Ельдара РязановаРязанов Э. А. Старики-разбойники. — АСТ, Зебра Е, 2008. — С. 151—232. — 688 с. — ISBN 978-5-17-048780-6. — ISBN 978-5-94663-535-6.. Вона несуттєво відрізняється від фільму.

Сюжет Фільм починається з мультиплікації про однакові будинки (режисер і художник Віталій Пєсков).

Московський лікар Женя Лукашин готується зустріти Новий рік зі своєю нареченою Галею у квартирі за адресою 3-я вулиця Будівельників, будинок 25, квартира 12, куди Женя з мамою переїхали напередодні. Під деяким тиском Галі Женя, закоренілий 36-річний холостяк, готується зробити їй пропозицію в новорічну ніч. При цьому він розповідає Галі про те, що колись вже збирався одружитися, але втік від нареченої в Ленінград. Галя говорить Жені, що його мамі слід приготувати все до зустрічі Нового року і піти до сусідки, а також відмовитися від візиту його друзів — сім'ї Катанян. Згодом Галя одна зустрічає святковий бій курантів у порожній квартирі.

Перед зустріччю Нового року Женя за давно сформованою традицією вирушає з трьома друзями (Павлик, Саша і Міша) до лазні. У лазні друзі неабияк випивають і, перед тим як розійтися, прямують в аеропорт, звідки Павлик повинен летіти в Ленінград. Проте в літак захмелілі Саша і Міша помилково відправляють замість Павлика напівсонного Женю.

Прокинувшись вже в Пулковському аеропорту і не помітивши різниці, п'яний Женя бере таксі і називає таксисту свою домашню адресу. Піднявшись до квартири, яку він вважає своєю, Женя відкриває замок своїм ключем. У квартирі панує розгардіяш після новосілля, і знесилений від довгого дня та алкоголю Женя засинає.

Через деякий час у квартиру повертається вчителька Надя Шевельова. Вона готується зустріти Новий рік зі своїм нареченим Іпполітом. Надя з жахом виявляє у себе в будинку сплячого незнайомця і намагається його розбудити та виставити, поки не прийшов Іпполіт. Лукашин всіляко чинить опір: з його точки зору, стороння жінка увірвалася в його квартиру і з невідомої причини жене його геть. В результаті метушливого пояснення і взаємного пред'явлення паспортів з'ясовується правда: Галя чекає Женю в Москві, а він знаходиться в Ленінграді, куди в минулому вже втік від попередньої нареченої. У відповідь Іпполіт влаштовує Наді сцену ревнощів, і Женя йде. Однак незабаром він виявляє, що грошей на квиток до Москви у нього немає, і тому повертається, щоб попросити в борг. Надя погоджується допомогти йому, що викликає новий спалах ревнощів у Іпполіта, який у гніві йде. Тим часом Женя намагається наздогнати Іпполіта, але марно. Надя дозволяє протверезілому Жені залишитися, щоб він міг додзвонитися до Галі і пояснити, що відбувається. Але та не хоче його слухати.

Вимушено перебуваючи в одній квартирі, герої поступово починають перейматися один до одного симпатією…

У ролях Андрій М'ягков — Євген Михайлович Лукашин (Женя) Барбара Брильська — Надія Василівна Шевельова (Надя) Юрій Яковлєв — Іпполіт Георгійович, чоловік з яким зустрічається Надія Любов Добржанська — Марина Дмитрівна, мати Жені Ольга Науменко — Галя, наречена Жені Георгій Бурков — Мишко, друг Жені Олександр Ширвіндт — Павлик, близький друг Жені Олександр Бєлявський — Саша, друг Жені Лія Ахеджакова — Таня, подруга і колега Наді Валентина Тализіна — Валя, подруга і колега Наді Любов Соколова — Ольга Миколаївна, матір Наді Готліб Ронінсон — пасажир з Красноярська Ельдар Рязанов — пасажир літака

Не вказані в титрах Олена Наумкіна — епізод Микола Погодін — гість із баяном Олександр Постников — перехожий Борис Руднєв — таксист

Знімальна група Автори сценарію: Еміль Брагінський, Ельдар Рязанов Режисер: Ельдар Рязанов Оператор: Володимир Нахабцев Художник: Олександр Борисов Звукооператор: Юрій Рабинович Композитор: Мікаел Таривердієв Диригент: Георгій Гаранян Мультиплікаційна заставка на початку фільму: Віталій Пєсков Директор картини: Юхим Голинський

Пісні та вірші Назва українською Оригінальна назва Автор тексту Виконавець пісні/віршів Зі мною ось що відбувається Со мною вот что происходит Євген Євтушенко Сергій Нікітін Нікого не буде в домі... Никого не будет в доме... Борис Пастернак По вулиці моїй По улице моей Белла Ахмадуліна Алла Пугачова На Тихорецьку потяг відправиться На Тихорецкую состав отправится Михайло Львовський Якщо у вас немає тітки Если у вас нету тёти Олександр Аронов Сергій Нікітін Мені подобається, що ви хворі не мною... Мне нравится, что Вы больны не мной... Марина Цветаєва Алла Пугачова Я спитав у ясеня Я спросил у ясеня Володимир Кіршон Сергій Нікітін У дзеркала У зеркала Марина Цвєтаєва Алла Пугачова Балада про прокурений вагон Баллада о прокуренном вагоне Олександр Кочетков Андрій М'ягков і Валентина Тализіна

У 2014 році радіостанція «Срібний дощ» включила платівку з піснями з кінофільму в свій перелік «50 культових пластинок фірми "Мелодія"».

Зйомки Зйомки фільму почалися в січні 1975 року. Як типовий будинок за адресою 3-тя вулиця Будівельників, 25 у фільмі зняті два панельних будинки, які розташовані в московському районі Тропарьово-Нікуліно за адресами: проспект Вернадського, 113 (будинок Наді Шевельової) і проспект Вернадського, 125 (будинок Жені Лукашина). В реальності ж прототипи «типового» будинку були побудовані за експериментальним проектом, реалізованого за трьома будівлями на цьому проспекті.

У будинку Жені Лукашина (проспект Вернадського, 125) ще в 1973 році зняли фільм «Біля цих вікон…». Там знімалися молоді, ще неодружені Наталія Гвоздікова і Євген Жариков, свою першу маленьку роль зіграв Олександр Абдулов. У цьому фільмі більш докладно і достовірно показані під'їзд, сходова клітка і ліфти будинку.

У 2003 році на стіні будинку, де жив герой фільму Женя Лукашин, була встановлена ​​меморіальна табличка, урочисто відкрита за участю Ельдара РязановаУстановлена мемориальная доска фильму «Ирония судьбы, или С легким паром» // NewsRu, 25.12.2003.. Алюмінієву пластину вкрали на наступний день. У 2007 році бронзові таблички з'явилися на двох будинках — Жені та Наді, але табличка на будинку 125 знову була вкраденаСо стены дома, где снимали «Иронию судьбы», украли памятную табличку // NewsTube, 24.07.2013.Памятная доска к фильму «Ирония судьбы или С легким паром» // Intomoscow, 28.01.2014..

Кінопроби Роль Галі спочатку повинна була грати Наталія Гвоздікова.

Женю Лукашина міг зіграти Андрій Миронов, однак говорити про те, що він «не користувався успіхом у жінок», за сюжетом було неможливо — ніхто б не повірив. Тому його кандидатуру довелося відхилити. Сам Рязанов рекомендував Миронову придивитися до ролі Іполита, але Миронову цей персонаж був нецікавий. Також на цю роль пробувалися Олег Даль, Петро Вельямінов, Станіслав Любшин і Інокентій Смоктуновський, а Мягкова взяли практично випадково.

На роль Наді Шевельової пробувалися багато радянських актрис — Людмила Гурченко, Валентина Тализіна, Світлана Немоляєва, Ольга Волкова, Антоніна Шуранова, Марина Мерімсон. Однак Рязанов вважав ці проби невдалими. Після перегляду польського фільму «Анатомія кохання», де головну жіночу роль (Єва) виконала Барбара Брильська, Рязанов вирішив запросити цю акторку на проби «Іронії».

На роль Іполита був спочатку затверджений Олег Басилашвілі. Однак під час зйомок помер його батько, а потім пішов з життя актор Юхим Копелян, колега Басилашвілі по ВДТ, в зв'язку з чим Басилашвілі не зміг приїхати на зйомки. З цієї причини на початку березня Рязанов запросив на цю роль Юрія ЯковлєваРязанов Э. А. Неподведённые итоги. — 2-е изд., доп.. — М.: Искусство, 1986. — С. 237—238. — 415 с.. Коли Надя у фільмі підбирає зі снігу викинуту Женею з вікна фотографію Іполита, на ній зображений Басилашвілі.

Нагороди 1976 - «Іронія долі» визнана за опитуванням журналу «Радянський екран» кращим фільмом року. 1976 - Андрій Мягков визнаний кращим актором СРСР за опитуванням журналу «Радянський екран». 1976 - Аллі Пугачовій був повністю присвячений відбірковий випуск Всесоюзного телевізійного фестивалю «Пісня-76» від 25 вересня 1976, де з 8 пісень вона виконала в тому числі і 4 пісні з кінофільму: «На Тихорецьку» «Мені подобається» «По вулиці моїй» «У дзеркала». 1977 - Державна премія СРСР. Нагороджені: режисер: Ельдар Рязанов; виконавці головних ролей: Андрій М'ягков і Барбара Брильська; композитор: Мікаел Таривердієв; оператор: Володимир Нахабцев; автор сценарію: Еміль Брагінський.

Факти

У титрах, які відкривають фільм, допущена помилка: у слові «исключительно» пропущена буква «л». На початку фільму у виконанні Сергія Нікітіна звучить пісня на вірш Євгена Євтушенка «Зі мною ось що відбувається», який вже з'являвся на телеекранах (в знятому чотирма роками раніше телефільмі «Холодно — гаряче»), але без музики. У Москві з 1958 року існувала 3-тя вулиця Будівельників, але в 1963 році вона була перейменована у вулицю Марії Ульянової, а будинок 25 по цій вулиці - хрущовська панельна п'ятиповерхівка, на якій була встановлена ​​табличка про фільм у вигляді портфеля з віником. П'ятиповерхівка була знесена в 2015 році, але табличка була збережена колишніми мешканцямиАлексюнайте Л. Прощай, старая хрущоба // Москва вечерняя.- № 40 (138).- 12 марта 2015 года.- С.4.. У Ленінграді 3-й вулиці Будівельників не існувало ніколи, зате з 1955 по 1962 рік існували відразу дві вулиці Будівельників: одна - в промзоні Красногвардійського району (нині ця вулиця носить назву Бокситогорська), друга - в Кіровському районі (нині - вулиця Маринеско). У 2016 році в рамках будівництва другої черги космодрому Східний в ЗАТО Ціолковський з'явилася 3-тя вулиця Будівельників, як увічнення пам'яті Ельдара Рязанова (1-й і 2-й вулиці Будівельників в місті немає).