Берестове́ (колись Біркенфельд (нім. Birkenfeld); також Ной-Ніколайфельд (нім. Neu-Nikolaifeld)) — село Соледарської міської громади Бахмутського району Донецької області в Україні.

Населення становить 1278 осіб.

Загальні відомості У селі бере початок Балка Берестова.

Відстань до райцентру становить близько 28 км і проходить автошляхом .

У селі розташоване фермерське господарство «Берест-Агро» та птахофабрика.

Історія

За часів правління російської імператорки Катерини ІІ, опісля численних війн з Османською імперією (турками) й Кримським ханством, росією були загарбані й приєднані до свого складу нові і фактично чужі землі. Тож подальша політика відсталої імперії полягала в тому, щоби заселяти туди іноземних колоністів і таким чином стимулювати швидкий розвиток цих територій. В основному на сучасному півдні України, у Таврії та Причорномор'ї, переважно німці активно засновували свої колонії, а вже пізніше, у ІІ половині ХІХ століття, вони почали розселитися далі, зокрема через нестачу «подарованих» земель.

Перша згадка про «деревню Берестовую» датується бл. 1870 роком, яка була розташована ЛІВОРУЧ од старовинного шляху із Бахмута в Слов'яносербію (фактично — нинішня траса Бахмут-Лисичанськ). Хутір налічував усього 6 хат, а проживало там до 30 душ людей. Однак саме це найперше поселення місцеві краєзнавці уважають «початком усього села».

У 1887 році на ці землі прибули німецькі колоністи-лютерани, які були вихідцями із Молочанської колонії (р. Молочна, Мелітопольського р-ну) під назвою Ніколайфельд (нині — с. Миколай-Поле). Вони заснували тут однойменне поселення, що було уже ПРАВОРУЧ од шляху із Бахмута в Слов'яносербію, по берегах балки Берестової.

Таким чином два поселення обабіч цієї дороги злилися в одне єдине село. Німці показували свою культуру ведення господарства, а українці, водночас — свою працьовитість, щирість і гостинність.

Колоністам належало 3500 десятин землі. Як згадують місцеві, німці усіляко облагороджували нову для них територію та висаджували великі й мальовничі сади.

У 1889 році в селі з'явилась кузня, цегляний завод, вітровий і паровий млини, лавка. В 1890 році у колонії була збудована школа. Учителем в ній став німець Генріх Дільман, який в 1893 році отримував 450 рублів зарплатні на рік.

Наприкінці ХІХ століття в селі була збудована майстерня з виготовлення сільськогосподарських знарядь, а власний цегляний завод сприяв інтенсивній розбудові Берестового на початку ХХ століття.

7 (20) листопада 1917 року, відповідно до Третього Універсалу Української Центральної Ради, увійшло до складу Української Народної Республіки.

В 1926 році колонія стала центром сільради. До 1940 року в селищі діяв німецький колгосп.

У 1939 році усі сім'ї німців-колоністів, які вже встигли тут обжитися, були примусово переселені на Поволжя, однак їх слід в історії села залишився назавжди.

В ході повномасштабного вторгнення росії в Україну 7 лютого 2023 року село було обстріляне окупантами

Кургани

Біля села розташовані кургани бронзової доби (кінець ІІІ — початок I тисячоліття до н. е.).

Населення Населення: 400 (1905) 450 (1911) 390 (1918) 567/566 (1926).

За даними перепису 2001 року населення села становило 1278 осіб, із них 78,64 % зазначили рідною мову українську, 20,27 % — російську, 0,16 % — білоруську та 0,08 % — вірменську мову .

Цікаві факти 26 травня 1948 року над селом промчав смерч, діаметр якого в основі становив близько 30 м. Смерч обрушився на пасажирський потяг та скинув 7 вагонів із полотна залізниці.Чугуєнко М. В. Моя Україна. Ілюстрована енциклопедія для дітей. — Харків: Веста: Видавництво «Ранок», 2006. — 128 с. іл.

Символіка

Герб "У щиті з зеленою облямівкою, скошеному зліва золотим і червоним, поверх всього срібне яйце, обтяжене трьома золотими колосками, покладеними віялоподібно в перев'яз зліва, яке супроводжується в лівому верхньому і правому нижньому кутах щита зеленим листям береста з золотими прожилками, покладеними віялоподібно по три в перев'яз зліва золотими ліворуч."

Герб Берестового символічно відображає всі сторони життя суспільства. Центральне місце герба займає зображення писанки, на якій золотиться три пшеничних колоски, як символ відродження українського села, слави хліборобської праці. Крім того, треба зазначити, що вже більше 50 років в Берестові займаються птахівництвом, а землеробством — з самого його заснування — понад 200 років. Зліва направо внизу і вгорі яйце обрамляє зелене листя береста, яке в достатній мірі зростає навколо села, тому, можливо, воно і отримало назву — Берестове. Листя берести — це символ суспільного міцності, єдності та злагоди.

Кольори були взяті за основу після вивчення історії заснування села. Берестове було побудоване німецькими колоністами 1863 року, а 1914 року вже мало свій герб. Жовтий колір, як символ сонця, щасливого життя. Червоний колір — символ міцної селянської родини, як колиски життя, багатства духовного і матеріального. Герб обрамлений зеленою смужкою без гострих кутів, як знак дружби, взаєморозуміння та процвітання суспільства.

Прапор "Прямокутне полотнище із співвідношенням сторін 2:3 складається з двох рівних горизонтальних смуг жовтого та зеленого кольорів. Від древка відходить червоний трикутник, що простягається до вільного краю полотнища, на якому три жовті колоси."

Жовтий — символ сонця, щасливого життя. Червоний — символ міцної селянської родини, як колиски життя, багатства духовного і матеріального. Зелений — символ дружби, взаєморозуміння та процвітання суспільства. Пшеничні колоски, як символ відродження українського села, слави хліборобської праці.

Примітки

Джерело В Донецькій ОДА уточнили інформацію щодо інциденту з вибухом міни — загинули двоє дорослих, троє дітей поранені